«До мене застосовували насильство, про це соромно говорити, але треба»: про що Геннадій Афанасьєв розповідав в етерах Громадського радіо

21 грудня стало відомо про загибель на передовій колишнього політв’язня Кремля Геннадія Афанасьєва. У перший день повномасштабного вторгнення він пішов до військкомату і став на захист України.

Ім’я фотографа та юриста із Сімферополя Геннадія Афанасьєва стало широко відомим після того, як він став фігурантом справи «кримських терористів групи Сенцова». У 2014 році він виступив проти російської анексії Криму, після чого був затриманий у Сімферополі співробітниками ФСБ за звинуваченням у підготовці терактів. Разом з Афанасьєвим тоді затримали й інших фігурантів цієї справи — Олега Сенцова, Олександра Кольченка та Олексія Чирнія. Через 2 роки Афанасьєва й ще одного затриманого, Юрія Солошенка, обміняли на фігурантів справи про сепаратизм, українських громадян, Олену Гліщинську й Віталія Діденка.

У студію Громадського радіо Геннадій прийшов через декілька днів звільнення. Він казав, що щасливий, але водночас шокований:

«Я — щасливий. Я був шокований, коли мене звільнили. Ми в літаку з Юрієм Солошенком кричали «прощавай, немита Росія». Були сльози радості від усього пережитого. Коли ми спустилися з трапу в Україні, то обнялися з Юрієм Даниловичем, дивилися на небо, з літака дивилися на акуратні поля, ми бачили свою жовто-блакитну Україну, і це було щастя. Коли приїхали до лікарні і відчинили двері, виявилося, що на нас чекали президент і купа журналістів. Я нарешті обійняв маму, і мої перші слова були: «Ми перемогли».

Катування

9 травня 2014 року Афанасьєва затримали у Сімферополі. Його схопили на вулиці, побили, посадили до авто із мішком на голові, довго возили містом. Потім привезли до будівлі ФСБ. Росіяни хотіли вибити свідчення підпалу двох проросійських центрів на півострові.

«У перший день мене вивезли в ліс із мішком на голові, всю дорогу допитували, били в область голови та живота, казали, що сам собі могилу копатиму. Але зрештою привезли до квартири, зв’язали, проводили всі необхідні дії у моїй квартирі. Потім повезли до ФСБ, де прикували до ручки столу з одного боку, а з іншого — до великого хлопця-кавказця. Звичайно, я не мав права ні зателефонувати, ні попросити адвоката.

Усі пересування — голова біля колін, щоб я не міг розглянути тих, хто мене допитує. Ішов допит 5 днів, мене душили, одягали пакунки на голову. Також одягали протигаз із довгим шлангом, у якому відкручувався нижній клапан і туди з балончика бризкався якийсь склад, що викликав блювоту. Я був у масці і тому захлинався. Коли бачили, що голова сіпається, а тіло відкидається на спинку стільця, маску знімали. Таким чином змушували мене дати свідчення за фактом підпалу двох центрів у Криму: «Єдиної Росії» та «Російської єдності», — розповідав Геннадій в етері Громадського радіо.

Перебування у СІЗО

Після тортур ФСБ, які тривали 10 днів, Афанасьєва перевезли у Росію. Там його утримували в СІЗО Лефортово. Геннадій називає це місце російською Гуантанамо.

«Там не бачиш не тільки адвокаті в і консулів, а й інших в’язнів, нікого. Знаходишся або один, або з якимось сусідом. Це весь простір, який ти маєш.

Перший раз я там перебував рік і чотири місяці, а потім мене ще на два місяці повернули, коли вже звільняли з російського полону. Повернення знову до Лефортово — це були найбільш жахливі відчуття за ці два роки. Це не стандартна в’язниця, це в’язниця ФСБ. Всі офіси працівників знаходяться в цьому слідчому ізоляторі. Цей слідчий ізолятор напряму підпорядковується Федеральній службі виконання покарання. Коли туди приходять комісії, дуже легко в’язня вивести через чорний хід, повести на якісь слідчі дії і повернути його назад, коли комісія піде».

Звільнення

Після звільнення Геннадій Афанасьєв активно займався питаннями політв’язнів. Про це наголошував і в розмові з нашими журналістами:

«Ви чули, яка кількість правопорушень по Криму! Їх треба фіксувати, виявляти. Треба робити акції. Микола Семена — це жахливо. Заборона слова. Це журналіст! Треба, щоб всі журналісти зрозуміли це, зробили акцію солідарності, щоб боролися до останнього. Щоб журналісти відстоювали побратима, котрий казав правду, не брехав. Йому не дають це казати. Не дають це казати нашим журналістам. Саме на нас, активістах, волонтерах, громадських діячах лежить те, щоб ми могли донести це до суспільства», — зауважував Геннадій.

Політв’язні

Розробка статусу політв’язня — це першочергове завдання, наголошував колишній бранець Кремля в інтерв’ю:

«Є питання стосовно статусу політичного в’язня. Якщо статусу юридично немає, то неможливо виділити кошти, хоча б на адвокатів цим людям. Наприклад, така людина, як Балух, що знаходиться 3 роки під окупацією, але при цьому вішає український прапор, заслуговує, щоб ми про неї піклувалися. Але юридично ми не маємо змоги виділяти на нього кошти з бюджету, тому що у нас немає такого статусу. Розробка статусу — це першочергове завдання».

Світла пам’ять тобі, Геннадію!

Журналістка Громадського радіо Анастасія Багаліка — одна з тих, з ким найчастіше спілкувався Геннадій Афанасьєв у нашому етері. У своєму дописі у Facebook вона згадує про перше інтерв’ю з Геннадієм Афанасьєвим після його звільнення:

«На той час це було для мене одне з найважчих інтерв’ю. Гєна дуже мужня людина, яка робила гідні і трохи по-українськи відчайдушні вчинки. Я пам’ятаю, як він розповідав про те, як набрався мужності відмовитися від свідчень на суді над Сєнцовим і Кольченко. Сказав, що глибоко вдихнув і закрив очі. Знав, що після цього в камері йому може дістатися ще більше, ніж вже дісталося, але зробив те, що далекого 2015 року змусило мене вперше подумати про цю відчайдушну незламність наперекір, як про одну із визначальних рис українців у війні проти кремлівського монстра. Цього не мало статися».

Громадське радіо сумує разом з усіма, хто знав Геннадія Афанасьєва, і висловлює співчуття його рідним.

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS