Що треба змінити, щоб мобілізація вдалася? Пояснює Євген Дикий

Які зміни треба запровадити на державному рівні, щоби мобілізація вдалася, що для цього потрібно та як це вплине на перебіг війни?

Про це під час розмови в рамках проєкту «Кава з Трощинською» розповів військово-політичний експерт Євген Дикий:

«Один боєць, який, умовно, 24 лютого пішов сам у військкомат, взяв до рук зброю і досі воює, він вартує 5, а то і 10 мобілізованих. Це правда. Але тому неможливо відпустити їх всіх зараз, не може бути такого популістського рішення. Якщо хтось буде таке пропонувати, одразу розумійте, що це дешевий популізм, все «взяти і розвалити ЗСУ» одразу. Але якщо зараз жостко поставити планку, що в межах півроку ці люди мають повернутися, то задача замінити їх впродовж півроку — це реалістична задача. Звільнити їх просто зараз — нереалістично, замінити їх, наприклад, до весни — абсолютно реалістично, якщо зараз буде наказ».

За словами Євгена Дикого, існує ціла низка речей, які зараз могла ми зробити саме держава:

«Для того, щоб після цього мати право дуже жорстко «закручувати гайки» і робити мобілізацію серйозно, тобто не ці дешеві методи, якими зараз ТЦК заповнюють формально відсоток призову, це тільки шкодить насправді, це радянська показуха виконання плану. 

Але ми маємо прийняти ту данність, що в «орків» багато «м’яса», от з усім іншим у них проблеми, але «м’яса» в них багато, і вони будуть його приганяти, ми приблизно навіть знаємо, у якому темпі, — десь 200-250 тисяч за кожний цикл мобілізації, і за рік вони здатні потягнути приблизно 2-3 таких цикли.

Це означає, що особливо в такій страшній піхотній війні як зараз є речі, які, на жаль, компенсуються тільки кількістю. Ніякими дронами і старлінками ми не компенсуємо банально кількість бійців. Можливо, я когось зараз здивую, але в нас ще не було жодного разу навіть паритету — ми весь час воюємо меншою кількістю бійців.

Якщо ми б змогли одноразово набрати хоча б ще півмільйона, це вже б дуже змінило ситуацію на фронті, і оце те, що залежить від нас. Зброю ми отримаємо від союзників, а людей вони нам не давали, не дають і ніколи не дадуть, люди — це виключно наш резерв, наш ресурс, і ми маємо цих людей одягнути в піксель. От півмільйона… а якщо б ми в межах року могли поставити до лав ще десь мільйон, ми би їх просто винесли.

Тому ми, по-перше, маємо мобілізувати дуже багато людей, від півмільйона до мільйона, і це, до речі, не істерика про «служити підуть всі», бо умовно кажучи придатних до служби чоловіків у нас мільйонів 10, а ми говоримо про 1-2 мільйони, тому це м’яко кажучи не всі, але так, кожен п’ятий. Це треба пережити, бо альтернатива дуже жахлива, альтернатива — це програти цю війну.

Ми маємо це прийняти як суспільство, і, з одного боку, потрібно декілька кроків з боку держави, про які ми вже говорили: встановити планку, на скільки часу людей мобілізують, демобілізувати тих, хто вже відвоював, налагодити нормальну роботу ТЦК. Далі — врахування цивільних навичок, і скасувати один наказ НГШ, бо  річ у тому, що дуже багато людей готові піти воювати в конкретну частину. Вони вірять у цю частину, вони там знають або когось із бійців, або навіть командира, і частині вони потрібні, і їх готові взяти, їм дають так зване відношення, вони з цим відношенням приходять у військкомат, а там їм кажуть «а ми не маємо права», тому що від липня минулого року є наказ Генштабу не направляти в частини за відношеннями, а направляти тільки в порядку рознарядки, яка спускається на ТЦК. От це повний абсурд, це треба скасувати.

І ще президенту треба підписати один закон, який лежить на підписі з минулого десь літа, проголосований Радою, про те, щоб добровільно дозволити служити тим, хто має офіцерське звання, але старший 60-ти років. Це не так багато людей, це кілька тисяч на всю країну, але це, в першу чергу, «афганці», от вони з їхнім досвідом, хай застарілим та архаїчним, але це краще, ніж ніякого досвіду. От вони хочуть служити, вони можуть, поки вони впираються в те, що їм 60». 

Повністю розмову з Євгеном Диким слухайте та дивіться у відео 

«Кава з Трощинською» — проєкт Українського кризового медіацентру. Ведуча — Тетяна Трощинська, головна редакторка Громадського радіо, яке є медіапартнером проєкту.