facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Проблема в тому, щоб поставити себе в пріоритет — психологиня про боротьбу зі стресом і тривожністю

1x
Прослухати
--:--
--:--

У морально виснажливий період війни та з наближенням зими й потенційних загроз ми все частіше стикаємось з психологічними проблемами: страхами, тривожністю, панікою. Як із ними боротися і як собі допомогти?

Про це в ефірі Громадського радіо розповіла психологиня Наталія Біда.

Із наближенням зими й ризику інтенсивніших обстрілів з боку Росії у багатьох людей погіршився психологічний стан.

«Ми маємо спочатку нормалізувати те, що нам стало страшніше, адже на те є певні поважні причини. Страх — це нормальна реакція на ненормальні обставини. В українців складна ситуація, що триває вже дуже довго, і це не дивно, що наші нервові системи виснажені. Тому спочатку ми маємо нормалізувати ці реакції. Так, справді страшно, складно. І потім дозволити собі в цьому стані подбати про себе. Насправді, більшість моїх клієнтів знають відповідь на запитання «Як подбати про себе?». Проблема в тому, щоб дозволити собі це, поставити себе в пріоритет. У нас дуже часто йде таке самозвинувачення: якщо мені складно, отже я винна або винен, це я слабкий чи лякливий. Ні, ситуація така. І в цій ситуації ми маємо дбати про себе, щоб уже потім були сили подбати про інших», — говорить Біда.


Читайте також: Психологічна реабілітація та соціалізація військових: як це працює в Україні?


Проблему можна розділити на основні складові та боротися з ними поступово.

«У когнітивно-поведінковій терапії є основні складові, з якими ми працюємо, коли стикаємось із тривогою, страхами чи панічними атаками. Є ситуація — це факти, що саме сталось. Вона автоматично запускає нашу емоційну реакцію: страх, тривога, паніка, хвилювання, невпевненість. Страх викликає природну реакцію «бий, біжи». Потім виникають думки, якими ми можемо собі або допомогти, або, навпаки, зробити ще гірше. Далі — наші дії. Що я можу зробити, щоб трішки заспокоїтися і повернути цю ясність розуму. Тому що через стресові реакції більшість думок є катастрофічними і не дуже допомагають ухвалити адекватне рішення. У психології є термін «вікно толерантності» — це міра здатності витримувати певний виклик реальності. «Бий, біжи» — це коли ситуація значно перевищує мою здатність справлятися. Тому спочатку ми повертаємося в це «віконечко», — пояснює психологиня.

Для багатьох у стресовій ситуації важливо поговорити з іншою людиною, залучитися її підтримкою.

Ілюстративне фото

«Ми шукаємо людину, яка готова відгукнутися, хоче і може вислухати нас, допомогти нам. Якщо вона цього не може, ми лишаємо за нею це право і шукаємо іншу людину або опираємось на себе, робимо те, що можемо, що в нашій сфері впливу. Тому що допомога — це добра воля. Якщо у вас є ця потреба, ви про неї запитуєте, просите, шукаєте свою людину. Але якщо інша людина не готова, не може дати вам те, що ви хочете, то ви можете зіткнутися з захистом цієї людини, і це запустить у вас емоції розчарування, ще більшої самотності й закритості. Інша людина має право відмовити, тому що у неї свій контекст, свої ресурси. Тоді ви маєте знайти інші варіанти. Фокус на на них дуже допомагає вийти з тривоги. Тривога — це дуже часто гіперфокус на тому, що я не контролюю. Ви не контролюєте ракетний обстріл, це від вас не залежить. Але від вас залежать варіанти, що ви матимете, якщо це все ж станеться. Чим більше їх у вас, тим ви гнучкіші», — розповідає Біда.


Читайте також: Віктор Досенко: Зміни в організмі при ПТСР ведуть до суїцидальних думок


Потрібно також вміти відмовляти у допомозі іншим, коли ми не маємо на це ресурсу.

«Це і дозвіл, і навичка, що приходить з практикою. Ми поважаємо і іншу людину, і себе. Коли ми визнаємо свій ресурс, чітко бачимо: якщо я зараз це зроблю через силу, на наступний тиждень я просто звалюся, і мені не буде хотітися прокидатися зранку. Це буде безвідповідально щодо моїх дітей, яким я маю готувати сніданок. Завжди ваше «ні» спирається на якесь ваше «так». Відмовляти потрібно ввічливо. «Ні» може бути загальне, назавжди — «На жаль, я не можу», а може бути варіативним — «На жаль, зараз я не можу, але можу завтра чи післязавтра». Тобто ми можемо виставляти часові межі, давати знати іншій людині свої реальні можливості — з повагою і до її потреби, і до своїх можливостей», — говорить психологиня.

Повністю розмову з психологинею слухайте у доданому аудіофайлі


 

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися

Може бути цікаво

NYT оприлюднив проєкт «мирної угоди», розробленої навесні 2022 року

NYT оприлюднив проєкт «мирної угоди», розробленої навесні 2022 року

26 хв тому
Кейт Міддлтон вперше зʼявилася на публіці після оголошення про хворобу на рак

Кейт Міддлтон вперше зʼявилася на публіці після оголошення про хворобу на рак

1 год тому
Зеленський: Все, про що домовляться на Саміті миру, стане частиною миротворчого процесу України

Зеленський: Все, про що домовляться на Саміті миру, стане частиною миротворчого процесу України

1 год тому
Смартквартири та соціальний бізнес: як Чортків допомагає ВПО

Смартквартири та соціальний бізнес: як Чортків допомагає ВПО

1 год тому