Згідно з останнім звітом Міністерства оборони України, у ЗСУ служать 62 062 жінок, з яких 43 479 — на військових посадах. Попри те, що Україна посідає перше місце серед країн НАТО за кількістю жінок в армії, забезпечення дівчат анатомічним бронезахистом на державному рівні поки не відбувається, а перший бронежилет для жінок-військових ЗСУ був затверджений лиш у грудні 2023 року.
Бронезахист — основний елемент спорядження військових. Так звана «універсальна» амуніція, яку сьогодні отримують жінки в Збройних силах, не відповідає їхній анатомії, загрожує психологічному та фізичному здоровʼю і найважливіше — не захищає. Які саме наслідки носіння «універсальної» броні — розповідають захисниці та лікарка-гінекологиня у спільному матеріалі з благодійним фондом «Місія».
Оксана (імʼя змінене на прохання героїні) у війську вже понад 6 років. У цивільному житті дівчина встигла перепробувати різні професії, однак зрештою знайшла своє місце у Збройних силах України та за час служби встигла піднятися до посади командира групи, займалась дорозвідкою, облаштуванням позицій та корегуванням артилерії. Однак у 2023 році Оксана отримала важке поранення.
«У війську я з кінця 2017 року. Повномасштабне вторгнення я зустріла під Горлівкою. Тоді не було особливих змін в плані бойових дій, але через тиждень почалися щільніші обстріли зі сторони противника. У березні 2022 року мій підрозділ було перекинуто ближче до Маріуполя. Наприкінці 2023 року під час обстрілу касетними боєприпасами я отримала важке поранення. Кінцівки залишилися на місці — і це вже радує. На шляху до лікарні я була впевнена, що мені ампутують руку, бо вона просто висіла на шкірі».
Зі слів героїні, завдяки волонтерам проблем з формою на передовій майже не було. Все, що привозили, — розбирали та підшивали під свої параметри. Каже, однак, що бронезахист здебільшого купляла собі сама і витратила на це чимало коштів.
«Я не перебирала розмірами, брала що є і підшивала або перероблювала в ательє. Амуніцію переважно купляла сама. До повномасштабного вторгнення на роботу ми могли не вдягати броню, а вдягали кевларові жилети, бо вони легші, а поранення були переважно осколкові».
Утім «адаптуватися» до умов вдавалося не всім: були дівчата, яким амуніція зовсім не підходила.
«У моєму підрозділі були бойові медики, і одній з них було важко підібрати броню через розмір грудей. Після тривалого носіння важкої броні у неї виявили новоутворення в грудній залозі».
Оксана наголосила, що необхідні системні зміни у військовому управлінні та постачанні. Водночас, каже, важлива активна участь цивільного населення в розв’язанні проблем та задоволенні потреб захисників і захисниць. І додає, що покупки якісного спорядження за власний кошт — опція недешева.
«Дуже важливо розуміти, що хороша амуніція не буде дешевою. На жаль, окрім нас самих, ніхто не подбає про нашу безпеку в умовах бойових дій. Тому раджу не економити на цьому. Так, всі роки служби видавалося за штатом «шо є, іншого нема», і це дуже сумно».
Проблеми зі здоровʼям через надважку броню — розповсюджена ситуація серед військовослужбовців. Ураження хребта та хвороби суглобів часто виникають через неправильний розподіл ваги спорядження та постійне вертикальне навантаження на плечі. У жінок перелік можливих захворювань суттєво більший.
«Коли ти приїздиш у прифронтові території, звичайно, ти зобов’язаний носити бронежилет. Мій бронежилет був неважкий — до 4 кг ваги, але ти однак втомлюєшся, особливо коли на вулиці спекотно», — розповідає акушерка-гінеколог Наталія Лелюх, лікарка з понад 20-річним досвідом, яка займається волонтерством на деокупованих територіях.
На думку Наталії, амуніція не поділяється на правильну і неправильну: є бронежилети, які враховують або не враховують фізичні особливості тої чи іншої людини. Насамперед важливо звертати увагу на розмір броні — це стосується як жінок, так і чоловіків.
Окрім того, зауважує лікарка, надмірна вага амуніції може створювати додаткове навантаження для спини та суглобів, сприяючи ризику травм хребта, довготривале носіння важкої броні може викликати м’язове напруження та фізичне виснаження. Це, зокрема, може спричиняти і нетримання сечі в жінок.
«Будь-яка важка амуніція, а це і броня, і зброя, і важкі рюкзаки, це все додає ваги, особливо це відображається на жінках, які вже мають проблеми зі слабкістю м’язів і зв’язок тазового дна».
На цьому можливі ризики для здоровʼя жінок не закінчуються. Постійний тиск бронежилета та плит на груди може спричиняти не лише хронічний біль, а й запальні процеси та появу новоутворень (кісти, ракові пухлини) у молочних залозах.
Окрім фізичних аспектів, існує і психологічний: перебування в зоні ризику без належного спорядження провокує надмірну тривожність та сильний стрес через відчуття незахищеності. Постійна психічна напруженість безпосередньо впливає не лише на емоційний фон, а й на загальний стан організму та може спричинити, зокрема, гормональні збої, серцево-судинні захворювання тощо.
«Я вважала, що маю прийти вже з якимось уявленням і базовими знаннями, а не робити із себе героїню: що я прийшла в армію, а ви маєте мене всьому навчити», — розповідає Кузнецова Альона, колишня вчителька молодших класів, яка вступила до лав ЗСУ.
Альона каже, що спочатку хотіла долучитися до піхоти, однак зрештою обрала для себе посаду стрільчині-санітара: на рівні із чоловіками виконувала штурми ворожих позицій і надавала першу медичну допомогу побратимам. Розповідає, що попри загалом хороше забезпечення в бригаді, зі спорядження нічого не брала — усе купує сама або звертається за допомогою до фондів.
«У нашій бригаді забезпечують непоганими шоломами, плитоносками. Але спрацювала виключно моя думка, що я сама придбаю собі все необхідне і буду спокійна знаючи, що маю хороший захист. Бо, наприклад, балістичні пакети взагалі ніде не видають. Я маю на увазі боковий захист, паховий тощо. Хоча це дуже важливо».
Усе, що дівчина брала в бригаді, — це спідня білизна і футболки, які завжди були на декілька розмірів більше. Що ж стосується бронезахисту, то, каже, проблема вже не лише в розмірній сітці.
«Проблеми більше не з розмірами, а з тим що анатомія жіноча відрізняється від чоловічої. Розмір [броні] може бути такий, як треба, але сама конструкція плитоноски і плит буде зручнішою для чоловіків».
Альона розповідає, що перед виходом на позиції доводилося обирати — чи вдягати весь комплект броні, що важить понад 10 кг, пожертвувавши своєю рухливістю, або ж поберегти сили ціною власної безпеки.
«Якщо вдягаєш стандартний бронежилет до 10-12 кг та кевларові вставки бокові, [броню] на шию, на ноги, то захист зростає, але рухливість і витривалість буде зменшуватись в рази. Тому важливо думати і ставити пріоритети залежно від задачі. Особисто у мене, окрім бронежилета і бокових кевларових вставок, більше нічого не було. Але моєму побратиму прилетіли осколки від танка просто в ногу, де в нього був кевлар, і лишилися лише подряпини. Прилетіло б мені в голу ногу — пробило б наскрізь».
Альона тішиться, що нині популярні бренди випускають і анатомічні плити, і плитоноски для дівчат. Утім зауважує, на рівень державних закупівель поки така продукція не вийшла.
«Чому досі на рівні Міністерства оборони не запущено процес забезпечення жінок всім необхідним — питання риторичне. Зараз дуже багато компаній з тактичного одягу та аксесуарів випускають жіночі лінії захисту та одягу. Налагодити співпрацю та забезпечувати усім необхідним було б питанням часу».
Хоча Міністерство оборони активно працює над впровадженням рівних умов для чоловіків та жінок у армії, зокрема і в питаннях майнового забезпечення, на сьогодні немає можливості закривати анатомічний бронезахист для жінок державним коштом.
Саме тому благодійний Фонд «Місія» започаткував проєкт «Їй потрібна броня», присвячений жінкам, які боронять Україну пліч-о-пліч із чоловіками. Його мета — забезпечити 5 000 дівчат на передовій сучасним анатомічним бронезахистом. Але досягти цієї цілі можливо лише спільними зусиллями суспільства.
Підтримка та розуміння з боку суспільства вкрай важливі для забезпечення військовослужбовців, бо вони — єдина сила, яка стримує ворога. Детальніше про благодійний проєкт, читайте на сайті — https://sheneedsarmor.missionfoundation.in.ua/