Ілюстративне фото
21 березня — Всесвітній день людей із синдромом Дауна. Зокрема, багато людей у цей день долучаються до флешмобу «Lots of socks», одягаючи непарні шкарпетки. Акція має на меті привернути увагу громадськості до проблематики людей із синдромом Дауна. У нашому суспільстві досі існує значна кількість міфів про нього, які потребують розвінчування.
Про це в етері Громадського радіо розповіла Іванна Віхтинська, керівниця Молодіжного напрямку Всеукраїнської благодійної організації «Даун Синдром».
«Дві різні шкарпетки — це символізм. Інші звертають увагу на вас і думають, що з вами щось не так, адже це незвично. Це символ того, як люди із синдромом Дауна себе морально почувають у суспільстві, оскільки на них теж звертають увагу, вони чимось відрізняються від інших. Сьогодні ця акція проходить в різних містах України та світу. Вона має на меті, перш за все, привернути увагу громадськості до теми цих людей, нагадати, що вони є серед нас, але й сказати, що нам не варто їх надмірно виділяти своєю пильною увагою, показувати на них пальцями, адже вони є звичайними людьми зі своєю особливістю. Кожна організація, що проводить цю акцію, ставить перед собою ще якісь завдання. Наприклад, ми збираємо кошти на допомогу сім’ям, у яких народжуються діти із синдромом Дауна, щоб підтримати їх у перші два роки, адже це найскладніший період», — розповідає Віхтинська.
Читайте також: «Вживання зменшувальних і пестливих слів посадовців на кшталт: «діточки», «даунята», «інклюзята» — неповага до гідності дітей» — Маріанна Онуфрик
У суспільстві досі існують стереотипи щодо людей із синдромом Дауна, що не відповідають дійсності, а саме слово багатьма використовується в хибному некоректному сенсі.
«Слово «Даун» стало таким ярликом, під який маскували образи, використовували як синонім «дурника». І цей стереотип хочеться спростувати. Хоча для людей із синдромом Дауна характерна певна інтелектуальна інвалідність, але вони є дуже різними, вони багато що можуть, тим більше, якщо навчання відбувається у той спосіб, який найкраще розкриває їхні можливості. Ці люди можуть бути корисними для суспільства, працювати.
Другий стереотип — це те, що діти із синдромом Дауна народжуються в сім’ях, які ведуть якийсь антисоціальний спосіб життя, у жінок, старших за 35 років. Насправді більшість дітей із синдромом Дауна народжуються в молодих сім’ях. Тому незалежно від віку, від місця проживання, одне немовля на 700-1000 народжуватиметься з цим синдромом», — говорить керівниця Молодіжного напрямку Всеукраїнської благодійної організації «Даун Синдром».
В Україні відбулося багато змін, спрямованих на покращення життя людей із синдромом Дауна та створення інклюзивних умов.
«За останні 20 років відбулись суттєві зміни. У дошкільному віці діти з синдромом Дауна можуть відвідувати звичайні садочки. Існує інклюзивна форма навчання, для таких дітей створюють спеціальні класи у звичайних школах. Форма навчання ще потребує вдосконалення, адже вчителям потрібно здобувати знання, як працювати з цими дітьми, як їх краще розкривати. Тут ще роботи чимало. Але елемент соціальної інклюзії важливий для кожної сім’ї, всі хочуть, щоб їхні діти спілкувалися з однолітками», — розповідає Віхтинська.
Війна створила складніші умови й для людей із синдромом Дауна. Зокрема, вона вплинула на можливості для соціалізації цих людей.
«Звісно, війна вплинула на всіх, і люди з синдромом Дауна не є винятком. Це додатковий стрес. Ми знаємо історії, коли дітей відкинуло в розвитку. Ці сім’ї приймали різні рішення, відносно тієї ситуації, яку вони мали, де вони перебували, що було краще для дитини та родини. Хтось виїжджав за кордон. Звісно, те, що у більшості дітей навчання зараз або змішане, або повністю онлайн — це теж позначається, адже це повторення тієї соціальної ізоляції, яка склалася в період COVID-19. Але всі ми адаптуємось до таких обставин, шукаємо можливості», — каже керівниця Молодіжного напрямку Всеукраїнської благодійної організації «Даун Синдром».
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі