Фото: "Кримська солідарність"
Під час масових обшуків в окупованому Криму в березні 2019 року (27 березня 2019 року в Криму, ФСБ РФ влаштувала обшуки в будинках кримських татар, мусульман: активістів, громадянських правозахисників і журналістів) протягом двох днів затримали 25 людей.
Цю справу називають другою Сімферопольською «справою Хізб ут-Тахрір».
Російські силовики затримали, а пізніше заарештували кримського татарина Тофіка Абдулгазієва. До свого арешту він допомагав родинам із передачею продуктів у слідчий ізолятор для політичних в’язнів, а також організовував свята їхнім дітям.
Росіяни інкримінували йому причетність до партії «Хізб ут-Тахрір», яка вільно діє на території України, проте у РФ вважається «терористичною». Російська «колегія суддів» винесла Абдулгазієву, як і всім фігурантам подібних «справ», «вирок».
Тофік Абдулгазієв засуджений окупантами на 12 років ув’язнення в колонії суворого режиму з відбуванням перших п’яти років у в’язниці. Його дружина, Аліє Куртаметова, пригадує, що чоловік відчув себе погано у в’язниці Верхньоуральська Челябінської області, куди його етапували після вироку. На тривалому побаченні з чоловіком наприкінці 2023 року Аліє помітила, що він помітно схуд, і всі три дні, що тривало побачення, у Тофіка підіймалася температура тіла.
«Він розповів мені, що після того, як його привезли до колонії, помістили в карцер. Там він пробув три дні. Це хоч і вересень, але йдеться про Челябінськ, Урал. І коли я приїздила на побачення, було далеко не тепло. У карцері Тофік перебував без речей, у тоненькій сорочці зі штучного матеріалу, ніби скляного. Він розповів, що в цій камері карцеру за його перебування жодного разу не опускалося ліжко. Замість цього — металевий виступ, на якому можна лише сидіти. Тому весь цей час, ночами, Тофік спав на підлоговій плитці. Коли він розповідав це мені, сказав, що ніколи в житті так сильно не замерзав», — переповідає Аліє слова чоловіка.
Читайте також: 24 області і… «Ніби пам’ять повертається». Наріман Джелял
Вона додає, що постійно передавала йому жарознижувальні, курси вітамінів. Тому що без призначення лікаря могла тільки симптоматично зрозуміти, що йому необхідно.
Близько півроку у колонії Тофік постійно хворів, допоки не потрапив у реанімацію з високою температурою. Аліє зібралася й поїхала в Челябінськ. Телефоном співробітники місцевої тюремної лікарні не давали їй жодної інформації й казали, що про діагноз і стан здоров’я чоловіка можуть говорити тільки особисто:
«Поки я намагалася щось з’ясувати, то почала активно писати у Facebook. На паралелі адвокат чоловіка Еміль Курбедінов готував і надсилав скарги. Словом, коли я приїхала у Челябінськ, зі мною ніхто не говорив зі співробітників тюремної лікарні. Мене відправляли з корпусу до корпусу, не відповідали на мої запитання. У результаті, коли один зі співробітників заходив в будівлю, я впіймала важкі металеві двері й зайшла за ним».
Аліє пройшла всередину і пішла по кабінетах. Там у працівників вона з’ясувала, що це не корпус лікарні і взагалі режимний об’єкт. Там же вона домоглася зустрічі з лікаркою, Ольгою Ангольд, яка лікує її чоловіка.
«Я не розумію, мені необхідно було впасти в істерику, щоб ви мене прийняли?». З таких фраз я почала свою розмову з лікаркою. Тому що, дійсно, я шалено втомилася», — розповідає Аліє.
У процесі розмови з’ясувалося, що Тофіка перевели з палати реанімації до палати інтенсивної терапії. Тоді ж Аліє дізналася діагноз свого чоловіка: дисемінований туберкульоз легенів, двостороння пневмонія і низка супутніх захворювань, зокрема малий лівосторонній гідроторакс (рідина в легенях — ред.), анемія третього ступеня, синдром сполучнотканинної дисплазії з ураженням мітрального клапана (серцеве захворювання — ред.), хронічні серцева недостатність та гастрит, а також нефролітіаз, тобто каміння в нирках.
У ту поїздку Аліє дозволили короткострокове побачення з Тофіком в межах тюремної лікарні:
«Він такий веселун, вічно на судових засіданнях через «акваріум» веселив мене, щоб я не засмучувалася. Аж раптом, конвой заводить людину, яку я не впізнаю. Це якийсь старий, який жодного відношення до Тофіка не має. Коли він почав дивитися та мружитися, то не впізнав нас. Вже потім, коли він присів і ми почали говорити, відносно зрозумів. Він не розумів, що він каже. Ось, скажімо, він починає якусь тему розмови, а за декілька хвилин говорить зовсім про інше. Ніби не вхоплював суть розмови».
Діагноз Тофіка Абдулгазієва підпадає під список хвороб, що перешкоджають утриманню підозрюваних та обвинувачених під вартою. Адвокат Абдулгазієва Еміль Курбедінов подав клопотання про звільнення свого підзахисного з в’язниці через стан здоров’я. Металургійний суд Челябінська за 10 хвилин виніс рішення по важкохворому Абдулгазієву, відмовившись його відпускати.
У відмові суд послався на висновок лікарської комісії лікувально-профілактичного закладу ГУФСІН РФ по Челябінській області, де й лікують Тофіка. У висновку йдеться, що він «не потребує постійного догляду та лікування у спеціалізованій установі, може утримуватися у виправній установі на загальних підставах». У висновках зазначено, що його стан характеризується як «стабільний». Курбедінов зазначив, що стадія туберкульозу, яка вказана у висновках, не відповідає реальній стадії захворювання Тофіка. Інформація про «ремісію» його хвороби неправдива, а в самому висновку немає прізвищ лікарів, які підписували такий медичний висновок.
«Ми надали зворотний документ, що захворювання є, і воно прогресує, а Тофік потребує лікування. Вказали, що медична допомога не може бути надана в умовах погіршення стану у ФСВП, і що його захворювання потрапляє до переліку захворювань, з якими не можна відбувати термін», — повідомив Курбедінов у коментарі ініціативі «Кримська солідарність».
Читайте також: Репресії та діти без батьків: як Росія 9 років розділяє родини у Криму (фоторепортаж)
Адвокат додає, що має намір подавати апеляцію. Зараз Тофік Абдулгазієв залишається в тюремній туберкульозній лікарні №3 міста Челябінськ. Дружина розповідає, що іноді в них є можливість зідзвонюватися. Тофік набрав кілька кілограмів, але його стан залишається важким. За прогнозами лікарів, в цій лікарні він пробуде не менше 6 місяців.
Із початку 2023 року у місцях несвободи померли двоє кримських політв’язнів — Джеміль Гафаров і Костянтин Ширінг. Причиною стало ненадання медичної допомоги в умовах несвободи. Зараз правозахисникам відомо про щонайменше 180 кримських політв’язнів, більшість з них є кримськими татарами.
У «Гафарова — Ширінга», як його називають українські правозахисники, є 65 політв’язнів із проблемами зі здоров’ям. Всі вони перебувають у неволі.
Фото: Олександра Єфименко, архів родини та «Кримська солідарність»