Ілюстративне фото
У серпні 2024 року ІМІ провело дослідження «Гендерна рівність через 134 роки. Як українські онлайн утверджують сексизм у медіапросторі». Воно охопило 50 українських онлайн-медіа.
Про дослідження та сексизм у медіа етері Громадського радіо розповіла Яна Машкова, медіааналітикиня Інституту масової інформації.
Цьогорічний звіт WEF (Всесвітнього економічного форуму) говорить про те, що якщо взяти абсолютно весь світ, то нам потрібно 134 роки як мінімум або 5 поколінь, щоб досягнути гендерної рівності у всьому світі. Ці цифри дуже показові. Показники вимірювалися в 4 категоріях: гендерний розрив у світі, в економічних показниках, політичному впливі та в освіті.
Якщо говорити про українців, то ми, як держава, займаємо 63 місце серед 146 країн. Це середній показник. Він говорить про те, що ми все ще маємо гендерний розрив.
За словами Яни Машкової, в Україні у цій сфері не все позитивно.
«Моніторинг гендерної рівності в медіа ми здійснюємо понад 10 років. Бачимо, що показники дещо змінюються. Представленість жінок у медіа покращилася. Наприклад, у 2014 році ми фіксували приблизно 13-14%. З часом ситуація покращилася.
Але у 2022 році ми фіксували представленість жінок. Побачили, що показник жінок-експерток дуже «відкатив» на багато років назад.
Станом на зараз в Україні залишається досить високий рівень сексистських, дискримінуючих чи стереотипних матеріалів щодо жінок. Фактично половина топ-50 українських медіа все ще генерують страшні речі щодо жінок. Найчастіше редакції представляють жінок у сексуалізованих описах або наголошують на вік, одяг, зовнішність. Чи стереотипні образи «господинь-берегинь». Тобто використовують стереотипні кліше щодо жінок».
Яна Машкова розповідає, що сексистські матеріали часто потрапляють до новин, але насправді нічого спільного з реальністю не мають. Це просто фантазія якогось автора.
«Редакція повинна мати юридичну відповідальність за такі матеріали».
Читайте також: Гендерна рівність в Україні може бути в тренді завдяки європейській інтеграції — Неллі Яковлєва
Нагадаємо, з 8 січня 2022 року набули чинності зміни до закону «Про рекламу» щодо визначення понять «дискримінаційна реклама» та «дискримінаційна реклама за ознакою статі», посилення відповідальності за порушення законодавства про рекламу, посилення захисту прав споживачів реклами.
Відтепер дискримінаційна реклама визначається як реклама, яка містить або використовує затвердження та/або зображення, які є дискримінаційними за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового становища, місця проживання, мовних чи інших ознак щодо особи чи групи осіб.