Фото з офіційної сторінки Facebook
Другий «Нью-Йорський літературний фестиваль» — табір для молоді з Донеччини в Карпатах, який минулого року ініціювала Вікторія Амеліна за кілька місяців до загибелі.
Про особливості організації та важливість фестивалю говорили в етері Громадського радіо з Христиною Шевченко, головою ГО «Ініціативна молодь Українського Нью-Йорка».
Нью-Йоркський літературний фестиваль — це ініціатива письменниці Вікторії Амеліної. Вперше він відбувся у 2021 в містечку Нью-Йорк на Донеччині. Там Вікторія оголосила про конкурс есеїв для учнів 9-11 класів. Переможці цього конкурсу в січні 2022 поїхали в освітню подорож разом з Вікторією до Києва та Львова.
«Молодь спілкувалася з видатними людьми нашої країни, побувала в чудових місцях Києва та Львова», — коментує Христина.
Фестиваль планувався як традиція, і мусив відбутися восени 2022 року. Однак, війна стала на заваді. Саме тому, у 2023 році Вікторія планувала зібрати підлітків та молодь Нью-Йорка на таборі в Карпатах.
Але Вікторія загинула від російського обстрілу Краматорська за місяць до запланованої подорожі. Тоді команда НЛФ та команда «Ініціативної молоді з Українського Нью-Йорка» продовжили справу Віки. Вони започаткували у 2023 році табір для молоді саме Нью-Йорка «New York camp» у Карпатах.
«Табір в 2023 році пройшов у теплій родинній сімейній атмосфері. Згадували дуже багато Віку. Говорили про важливість її справи, її діяльності, її внеску для розвитку дітей та молоді в наближених до фронту містечках і селищах. І таким чином ми зрозуміли, що такі табори для молоді, які будуть єднати спільноту молоді, дітей, є дуже важливими. Там, де молодь може бути почута, там де молодь може висловити свої думки, свої переживання, свій досвід життя у війні, бо це діти саме вже сучасної війни», — ділиться Христина.
У 2024 році відбувся другий табір для молоді у Карпатах. Але цього року організатори збільшили географію і запросили молодь Бахмутського району. Зокрема доєдналася молодь з Бахмута, Соледара, Званівки, Нью-Йорка, Світлодарська та Торецька.
Організаторка зазначає, що важливо пам’ятати про те, що це діти і молодь війни, які вимушені були покинути свої домівки.
«Одна з найголовніших проблем — це соціалізація молоді ВПО. Таким чином ми розвінчуємо дуже багато міфів російської пропаганди. По-перше, цей табір показує, що Схід і Захід України завжди був і є разом. Молодь подорожує зі Сходу на Захід України, там бачать до себе прекрасне ставлення місцевих при взаємодії. Так вони і знайомляться з українською культурою».
Лекторами в таборі стали письменниці, поетки, співаки, зокрема Катерина Міхайліцина, Софія Чиляк та Мар’ян Пиріг, учасник гурту «Пиріг і Батіг».
«Це іде і соціалізація, і українізація лагідна, скажімо так. Ознайомлення з української культурою, українськими звичаями. І знову таки, дуже важливо, аби молодь була почута», — наголошує Христина.
До табору також долучався «Музей воєнного дитинства», де з дітьми проводилися бесіди. Діти ділилися своїм досвідом евакуації та досвідом життя до та після повномасштабного вторгнення.
Організаторка зазначає, що таким чином молодь легше соціалізується, розуміє, що кожен з них є важливою складовою країни, і їхній досвід є дуже цінним.
«Найголовніше, що молодь не боїться говорити про свій досвід і формулює ставлення, як вони жити більше не хочуть».
Фокус-тема цьогорічного конкурсу есеїв була «Деокупація майбутнього». Це гасло 2-го Нью-Йорського літературного фестивалю придумала саме Вікторія. Організатори хотіли аби над цією темою поміркували підлітки.
Христина зазначає, що є абсолютна зміна цінностей.
«Молодь не намагається забрати з собою щось фізичне. Молодь намагається забрати з собою щось духовне. І це духовне їх наповнює зараз, і надає їм сил пережити всі тяжкі моменти, які ми спостерігаємо як дорослі.
Молодь говорить про те, що деокупація майбутнього може відбутися тоді, коли ми почнемо говорити про незалежну Україну. Розглядати її в аспекті, що «Україна починається з мене». Я починаю творити свою Україну. І такі есеї насправді дуже вражають».
У рамках табору діти створювали малюнки, які згодом передрукували на футболки, які вони забрали з собою на згадку про табір і про Вікторію Амеліну.
«Більшість дітей знали її особисто. Для молоді табору ця втрата була дуже великою, і їм також дуже важливо, щоб ця пам’ять про Віку продовжувала жити», — коментує Христина.
Більше про «Нью-Йорський літературний фестиваль» слухайте в доданому аудіофайлі.