57 тисяч дітей минулого року навчалися в українських закладах освіти з окупації — експертка

Проєкт наказу №850 від Міністерства освіти та науки викликав обурення в освітянської та батьківської спільноти через можливе повернення всіх дітей до очного навчання. Цей документ був скасований, однак згодом у нього з’явився «близнюк» — №1112. Він не мав глобальних змін на цей навчальний рік, але частина з них реалізуються вже з 2025 року.

Детальніше про ситуацію з навчанням розповіла освітня експертка, аналітикиня благодійного фонду «Солом’янські котики» Ярослава Мозгова в етері Громадського радіо.

«У нас є діти з числа внутрішньо переміщених осіб, які проживають в усіх регіонах України. Одна з позицій міністерства полягає в тому, що діти, які проживають в безпечних регіонах: Чернівцях, Черкасах, Львові тощо — не мають навчатися дистанційно, а повинні вийти за місцем свого проживання до тих закладів освіти, що розташовані у їхніх громадах», — зазначила вона.

Сама Мозгова підтримує цю ініціативу, адже, на її думку, «очне навчання є більш ефективним»:

«Ми з вами говоримо про таку уразливу категорію дітей, частина яких з 2022 року взагалі не виходила на офлайн-навчання. А деякі з них, наприклад, діти Харківського регіону, не були на «офлайні» з 2020 року. А це впливає на два компоненти: академічний та соціальний, — навіть, якщо «онлайн» дуже якісний».

Зазначається, що не в усіх громадах є можливість долучатися до закладів освіти через їхню переповненість. Наприклад, у Києві чи Львові влаштуватися в школу — це завдання «із зірочкою». Однак наказ у його обох версіях дозволяє не йти до закладу освіти очно, якщо немає місць.

Деякі ж родини залишилися в прифронтових районах чи на тимчасово окупованих територіях, тож дистанційні школи — це єдиний зв’язок із домом. Тож закривати академічні потреби, досягати очікуваних результатів і виконувати програму можливо лише за свідомого вчительства та «сумлінної роботи учнів».

Мозгова, зі слів міністра освіти і науки України Оксена Лісового, повідомила, що цього року 57 тисяч дітей навчалися в українських закладах освіти дистанційно з тимчасово окупованих територій.

«Для мене кількість закладів — це абстрактна історія. А ось цифра в 57 тисяч дітей дуже тішить. Звичайно, якщо взяти від загальної кількості дітей, які перебувають в окупації, це не так вже й багато. Проте з іншого боку — це 57 тисяч дітей, для яких Україна стала свідомим вибором чи принаймні для їхніх родин», — поділилася вона.

На запитання, чи враховують зараз інтереси дітей щодо навчання на тимчасово окупованих територіях, фахівчиня відповіла так:

«Це питання комплексне. Це суб’єктивно, адже я транслюю свій досвід. Якщо ми говоримо про те, що діти працюють із учителями, які володіють дистанційними технологіями, які вміють впроваджувати індивідуалізоване навчання, то виходить, що ми певним чином порушуємо їхнє право на здобуття якісної освіти».

Також вона сказала, що з 57 тисяч названих дітей є ті, які насправді не вчаться й це треба визнавати. Вони можуть не відвідувати українські заклади освіти, але рахуються в них, щоб підтримувати своїх вчителів і свою школу:

«Колеги під час проведення досліджень, які опікуються цією темою, побачили, що є випадки, коли вчителі просять дітей не відраховуватися, щоб була змога зберігати мережу, робочі місця, наповненість закладів».

Мозгова підсумувала, що запропонований патронаж у наказах №850 і №1112 — корисна форма.

«Мені здається, що немає нічого кращого, ніж та людина, яка тебе супроводжує через програму відповідно до твого навантаження. Однак у нас немає такої кількості спеціалістів, які можуть впроваджувати патронажну форму й скоріш за все немає в бюджеті видатків на те, щоб це оплачувати».