Прапор Польщі/Ілюстративне фото з відкритих джерел
Травневі вибори президента Польщі стають центральною подією наступного року для польської політики. Результати виборів матимуть наслідки і для України. Питання історичних україно-польських відносин і допомоги Україні можуть стати «розмінною монетою» для кандидатів. Київ повинен бути готовим до вибудовування нової стратегії у відносинах з Варшавою.
Про це в етері Громадського радіо заявив кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.
Офіційний старт передвиборчої кампанії намічено на 8 січня 2025 року, однак політичні сили вже активно готуються до виборів. Основними претендентами на посаду є Рафал Тшасковський, мер Варшави, висунутий від правлячої Громадянської коаліції, та Кароль Навроцький, підтримуваний опозиційною партією «Право і справедливість» (ПІС).
«Польща поступово занурюється у передвиборчу кампанію. Офіційно вона стартує 8 січня, але вже зараз можна говорити про те, що конкуренція між політичними силами розпочалася. Кожна партія прагне, щоб саме її кандидат здобув перемогу. Найвірогіднішим сценарієм є вихід до другого туру кандидатів від партій Право і справедливість та Громадянська платформа».
Рафал Тшасковський — досвідчений політик із міцною електоральною базою в західній частині Польщі та великих містах, включаючи Варшаву. За словами Станіслава Желіховського, він уже брав участь у президентських виборах 2020 року, де поступився Анджею Дуді лише на кілька відсотків. Його перемога на партійних праймеріз із 75% голосів проти міністра закордонних справ Радослава Сікорського свідчить про значну підтримку всередині коаліції.
«В принципі, навіть під час попередніх опитувань Тшасковський впевнено перемагав. Я хочу нагадати, що у 2020 році він уже був кандидатом на виборах президента країни. Тоді він кинув виклик Анджею Дуді, який балотувався на другий президентський термін. Їхні результати були надзвичайно близькими, Тшасковському буквально не вистачило одного-двох відсотків, щоб перемогти чинного президента.
Він уже тоді показав, що за ним стоїть значна частина громадян країни, фактично половина держави. Навіть цьогорічні вибори, маються на увазі місцеві перегони у Польщі, також продемонстрували підтримку громадян. Зокрема, мешканці Варшави проголосували за нього, і він переміг уже в першому турі, знову очоливши польську столицю. Це дійсно серйозний показник».
Політолог зазначає, що іще однією причиною чому Сікорський не пройшов внутрішній партійний відбір, може бути побоювання зіпсувати відносини зі США. Радослав Сікорський відзначився своєю критикою Дональда Трампа, який став новообраним президентом США
«Він неодноразово критикував Дональда Трампа — як у соцмережах, так і під час різних інтерв’ю. Через це Радослав Сікорський став своєрідною токсичною фігурою для Трампа, а Варшава прагне зберегти тісні відносини зі Сполученими Штатами.
Цей факт, імовірно, вплинув на настрої всередині Громадянської платформи. Зважаючи на те, що Трамп здобув перемогу і незабаром очолить США, партії було важливо висунути кандидата, який би не мав подібних проблем або питань, здатних ускладнити відносини між обома адміністраціями. Вважаю, це також могло стати одним із факторів, що вплинули на рішення партії».
Читайте також: Україна й Польща підписали безпекову угоду
Кароль Навроцький, очільник Інституту національної пам’яті Польщі, є менш відомим для широкого загалу, однак його підтримка ПІС може мобілізувати консервативний електорат, особливо на сході Польщі. Навроцький відкрито піднімає історичні питання, такі як Волинська різанина. Це може бути викликом для України.
«Варто розуміти, що Кароль Навроцький, якщо говорити саме про нього, є очільником Інституту національної пам’яті Польщі. Він неодноразово, скажімо так, коментував питання, пов’язані з Україною, особливо в контексті історичної пам’яті. Ймовірно, як висуванець від Права і справедливості, він підніматиме ці питання, щоб залучити електорат, який є більш консервативним та проживає переважно у невеликих містах чи селах, зокрема у східній частині Польщі».
Експерт зауважує, що Право і Справедливість робить ставку на Навроцького зокрема через його маловідомість. На думку партії, це дозволить йому вибудувати свою репутацію під час виборчої кампанії з чистого аркуша.
«Тобто він, хоча і є членом політичної сили, нібито не виглядає надто заангажованим. Попри це, він усе одно має правий ухил, що влаштовує Ярослава Качинського. Варто зазначити, що Кароль Навроцький поки не надто впізнаваний у Польщі. У Праві і Справедливості сподіваються, що це може зіграти йому на користь, адже він має можливість побудувати свій імідж під час цієї передвиборчої кампанії фактично з нуля, а не змінювати вже існуючий образ.
Таким чином, Навроцький, як то кажуть, може почати з чистого аркуша, що потенційно сподобається як громадянам країни, так і міжнародній спільноті. Саме ця стратегія, вочевидь, стала ключовим аргументом на користь його висунення».
Одним із викликів у контексті виборчої кампанії стане використання українського питання як елементу внутрішньої політики. За словами Станіслава Желіховського, Навроцький може активно експлуатувати тему історичної пам’яті, зокрема ексгумацій жертв Волинської трагедії, для мобілізації консервативного електорату. Це може ускладнити відносини між Києвом і Варшавою.
«Для України цей політик є досить специфічною фігурою, зважаючи на те, що він неодноразово порушував теми ексгумації та, як це називають у Польщі, «геноциду» на Волині. Більше того, нещодавно в одному з інтерв’ю він назвав Галичину «східною Малопольщею», що викликало протест в Україні. Ця кандидатура є небажаною для нас, адже Україна виступає за те, щоб історичні питання не ставали предметом політичних маніпуляцій, а залишалися в компетенції фахівців — істориків і дослідників».
Крім того, інші політичні сили, включаючи ультраконсервативну «Конфедерацію», також можуть використовувати «українське питання» для посилення своїх позицій. Зокрема, напруженість довкола експорту українського зерна вже стала каталізатором для протестів польських фермерів, що ймовірно стане однією з ключових тем передвиборчих дебатів.
«Мені здається, що це буде дуже складний період для нас, для нашого євроінтеграційного майбутнього. Офіційному Києву потрібно буде зважено працювати в цьому напрямку, щоб уникнути ситуації, коли ми опинимося між Сцилою та Харибдою. Адже варто розуміти, що як один, так і інший кандидат, а також кандидати від інших політичних сил, зокрема від партії «Конфедерація», зможуть спекулювати на цих питаннях і, ймовірно, зробити Україну розмінною монетою.
Те ж стосується й інших питань, наприклад, пов’язаних із зерном та продукцією. Уже бачимо, що польські фермери знову оголосили про акцію протесту. Це питання час від часу буде спливати, і кожен політик захоче використати українську тему для власних політичних дивідендів».
Слухайте також: Як Польща збиватиме ракети над Україною
Україна опиняється в складній позиції напередодні цих виборів. 1 січня Польща розпочне своє піврічне головування в Раді Європейського Союзу, що збігатиметься з активною фазою виборчої кампанії. Це означає, що майбутнє України на шляху до членства в ЄС може залежати від польських політичних сил.
«Відтак це означає, що наше майбутнє членство в Європейському Союзі обов’язково обговорюватиметься у Варшаві, оскільки саме розглядатимуться переговірні глави, і Україна зацікавлена у тому, щоб пройти їх якнайкращим чином, що має забезпечити нашу подальшу інтеграцію до ЄС. Однак деякі політичні сили можуть ставити палиці в колеса, і не виключено, що навіть офіційний уряд може намагатися перешкоджати, щоб не дати можливості спекулювати на цій темі, особливо таким чином, як це робив би представник опозиції Кароль Навроцький».
Правляча Громадянська коаліція, до якої входить Дональд Туск, також вже висувала вимоги щодо ексгумації жертв Волинської трагедії як умови для євроінтеграції України. Ця позиція може отримати ще більше акценту в умовах передвиборчої боротьби. У свою чергу, Навроцький, як представник опозиції, може використовувати цю тему для критики нинішньої влади і привернення уваги консервативного електорату.
«Ми бачимо це на прикладі подій, які відбуваються цього року. Дональд Туск і деякі інші представники чинної коаліції піднімали це питання і навіть висували вимоги до України щодо європейської інтеграції. Зокрема, вони зазначали, що якщо не будуть вирішені питання, пов’язані з Волинською трагедією, ексгумацією жертв цієї трагедії та іншими подібними питаннями, то вочевидь Україна не зможе стати повноправним членом Євросоюзу».
Станіслав Желіховський наголошує, що Україна ризикує стати «розмінною монетою» у боротьбі польських політичних сил. Києву доведеться вибудовувати обережну і виважену стратегію, щоб мінімізувати ризики від потенційного загострення у відносинах із Варшавою. Історичні питання, торгівельні суперечки та євроінтеграційна перспектива — все це може стати предметом політичних спекуляцій у Польщі. Для України важливо забезпечити, щоб ці теми не стали бар’єром на шляху до європейського майбутнього.
«Це виклик для офіційного Києва, враховуючи, що ми не хочемо піднімати ці питання, але реалії є зовсім іншими. Бачимо, що все ж таки Навроцького було обрано кандидатом, і тепер Києву потрібно вибудовувати стратегію, що робити в цій ситуації, враховуючи, що Україна знову може опинитися в центрі уваги польського політикуму».