«Більше ніколи б так не вчинила…»: як Україна повертає своїх громадянок із таборів у Сирії 

У таборі Родж на півночі Сирії залишилася ще одна українка з двома дітьми (імʼя жінки ми не називаємо з міркувань безпеки) з 89-ти громадян України. Вона перебуває у неволі вже 6 років.

На території Сирії, яку контролюють курди, є два місця, куди звозять дітей та колишніх, часто овдовілих дружин бойовиків різних терористичних угруповань, зокрема Ісламської держави.

Це — Родж та наметовий табір під відкритим небом Аль-Хол, де, за даними міжнародних організацій, перебуває близько 70 тисяч людей. І Родж, і Аль-Хол — табори закритого типу під цілодобовою озброєною охороною.

«Намети в Аль-Холі просто поставлені на піску, жінки самі їх ставили. Води там не було, їм привозили у бочках, жінки стояли в черзі, щоб набрати цю воду. Електрики також не було, світло було тільки на спостережних вежах», — розповіла Громадському радіо Фатіма — координаторка сімей, чиї родички опинилися у таборах.

У таборі Аль-Хол майже відсутня медицина й освіта. Діти граються камінням та ліплять іграшки з глини чи хліба. Уряди різних країн, у тому числі й України, намагаються витягнути своїх громадянок з неволі, попри те, що їх звинувачують у зв’язках з терористами. Є лише одна країна, яка не забирає своїх жінок, — це Росія.

• Станом на 2019 рік в Аль-Холі та в’язниці Родж перебувало 89 українських жінок та дітей. Україна повернула додому 13 жінок та 39 дітей — усіх, які виявили бажання повернутися та чиє громадянство України підтвердилося. Наразі тривають перемовини про повернення останньої українки та двох її маленьких дітей.

«Ми — кримські татари, але наша родина ніколи не була сильно віруючою, ну як всі, ми вели нормальне життя, (ім’я) була дуже артистичною, любила макіяжі, дуже гарно співала», — розповіла Громадському радіо сестра останньої українки, яка ще перебуває в сирійському таборі. «У якийсь момент вона активно почала переписуватися з молодим чоловіком, який розповідав їй про іслам, ночами пояснював, чому і як треба сповідувати, надсилав вирізки з Корану.

За деякий час сестра зникла і подзвонила вже з Сирії, уся вбрана в чорне, сказала, що вийшла заміж і просила пробачення у мами, просила, щоб ми її зрозуміли. Проте після всього, що з нею сталося за ці роки у в’язницях і таборах, вона дуже шкодує про свій вчинок і сказала, що ніколи б такого більше не вчинила».

У кожної із цих жінок подібна історія. Дівчата знайомляться в інтернеті з молодиками, які пропонують їм прийняти іслам або дуже переконливо розповідають про «переваги і чистоту» цієї релігії. Або ж уже заміжні жінки слідують за своїми чоловіками, яких нібито запросили «на роботу».

Так вони опиняються у Сирії. Їхні чоловіки загинули під час боїв чи обстрілів, або потрапили до в’язниць, після чого самотніх жінок з дітьми відправляють у будинки вдів, а згодом у табори, які по суті своїй також є в’язницями.

• Із числа 89 громадян України в сирійських таборах, підтверджених міжнародними організаціями, троє українок і двоє дітей загинули під час бойових дій у Сирії. Хтось із жінок зміг вибратися самотужки, деякі — відмовилися виїжджати.

«Усе почалося з 2018-го року, коли я і мої родичі загубили мою племінницю, яка поїхала туди (в Сирію) і зникла там. Вона вийшла на зв’язок і попросила забрати її, тому що боялася, що вона там загине. Я шукала багато виходів, але тоді ніхто цим не займався», — розповіла Фатіма.

За її словами, в 2019 році матері зниклих жінок звернулися до голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова з проханням посприяти у поверненні їхніх доньок з курдського табору у Сирії. За сприяння Верховної Ради, Офісу президента, МЗС, спецслужб та Меджлісу у червні 2019 року була створена спеціальна робоча група з питання повернення жінок в Україну.

«Мене тоді «відфутболювали» і відправляли на різні відомства. Проте потім, на прохання Еміне Джапарової (перша заступниця міністра закордонних справ України (2020-2024рр) за цю справу взялися наші військові», — згадує координаторка.

Головне управління розвідки Міноборони України під особистим контролем очільника Кирила Буданова розпочало операцію із повернення українок додому. Як розповіли Громадському радіо учасники цього процесу, перемовини з курдською стороною у Сирії були б неможливими, якби до цього не підключився почесний консул України в місті Ербіль (Іракський Курдистан) Шакер Фархад Алі.

Саме він допомагав налагодити зв’язки українській стороні з адміністрацією таборів та з генералом Мазлумом Абді, військово-політичним лідером курдів у Сирії та очільником Сирійських демократичних сил.

«Налагодити контакти в Сирії не було важким завданням для мене, тому що я сам родом звідти, але важко було вмовити курдів віддати жінок. Процес був довгим через те, що ці сім’ї спочатку були в таборі Аль-Хол, а туди, в середину табору, немає доступу.

Варто не забувати, що деякі члени сімей бойовиків ІД встановлювали свої правила всередині табору і не давали нікому контактувати з адміністрацією (табору). Тому проводилися спеціальні операції, щоб спочатку жінок вивести з табору Аль-Холь в табір Родж, а потім звідти ми їх забирали», — розповів почесний консул Фархад Алі:

«Роль генерала Мазлума була вирішальна і він особисто давав дозволи і накази про допомогу протягом всього процесу, і щоразу особисто приймав нашу делегацію і надавав всю необхідну допомогу».

31 грудня 2020 року Україна повернула з Сирії двох кримських татарок та сімох дітей.

«Це була жінка, яка першою з українок опинилася в таборі Родж, а в іншої була хвора дитина, вона була з Полтавської області. Якось курди поблажливо ставилися до тих, у кого діти були поранені, чи до багатодітних сімей», — пояснила Фатіма.

У червні 2021 року вдалося повернути ще одну жінку та сімох її дітей, які щонайменше з 2019 року перебували у таборі закритого типу «Родж» на північному сході Сирії.

У березні 2023 року стало відомо, що розвідники ГУР повернули додому з території Сирії ще двох українських жінок та шістьох дітей.

«Ми спостерігали у цій ситуації за всіма країнами, чиї громадяни знаходяться у сирійських таборах. І наші хлопці величезні молодці. Величезна їм подяка за їхню роботу. Це важка робота, я уявляю. Тому я дуже чекаю, що мою сестру також заберуть», — поділилася родичка останньої української полонянки.

За даними координаторки родин Фатіми, у подібній жіночій в’язниці ще дві громадянки України перебувають у столиці Іраку Багдаді. Щодо їхнього повернення також тривають дипломатичні перемовини:

«Там в сто разів гірше, ніж у Сирії. Вони навіть оголошували голодування через ті умови у вʼязниці. Одна жінок вже 6 років спить на підлозі на матраці. Ця дівчинка дуже хворіє».

Перемовини з офіційним Багдадом щодо повернення цих двох українок складніші, ніж із сирійськими курдами. Обидві жінки отримали реальні вироки, їх звинувачують у співпраці з терористами. Лише восени минулого року посольство України в Іраку отримало дозвіл, аби консул відвідував їх раз на місяць і передавав якісь харчі чи речі. Тому після звільнення усіх жінок із сирійських таборів, переговори з Іраком стануть ще одним викликом для Головного управління розвідки зокрема, й для України в цілому.

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси і подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon 
• PayPal: [email protected]