«Великі видавництва не чують багатьох голосів» — засновник видавництва «Адаптації» Дмитро Бєлов

Історія створення видавництва «Адаптації» почалася не з бізнес-плану, а з наукової роботи. Засновник видавництва Дмитро Бєлов саме писав докторську дисертацію в УДУ ім. Михайла Драгоманова, присвячену воєнним романам.

У процесі дослідження він зрозумів: десятки унікальних історій військових і цивільних лишаються непочутими.

«Я бачив, як багато авторів мають важливі тексти, але великі видавництва відмовляли їм. Чому? Бо ринок диктує прості правила: легкі трилери та любовні романи продаються швидше. Але це означає, що ми втрачаємо реальні голоси, досвід, емоції, які повинні бути зафіксовані. Саме тоді я вирішив, що потрібно створювати власне видавництво», — розповідає Дмитро Бєлов.

Так народилися «Адаптації» — видавництво, яке ставить перед собою завдання відкрити простір для авторів, котрі намагаються пробитися у світ літератури. Тут готують книжки про війну, травму, переживання звичайних людей, але подають їх у нових формах — від документалістики до художніх експериментів.
За словами Бєлова, це не лише культурна місія, а й прагнення змінити ринок.

«Книжковий бізнес в Україні має жити не лише швидкими продажами. Успіх будується тоді, коли література зберігає голоси покоління. І саме для цього ми створили наше видавництво», — розповідає він.

Коли Дмитро Бєлов почав працювати над «Адаптаціями», він вже чітко розумів, що на українському книжковому ринку існує вакуум. Тексти, які мають потенціал стати важливими документами часу, залишаються в шухлядах. Причина проста — вони не вписуються у формат «масового продукту». Великі гравці вважають безпечнішими інвестувати у легкі жанри, які швидше окупаються.

«Це логіка бізнесу, але це не логіка культури. Якщо ми будемо друкувати тільки те, що продається легко, ми втратимо шанс передати наступним поколінням правду про цей час. Адже війна — це не лише хроніка боїв, а й внутрішній досвід людини, її біль, надії, відчай і навіть гумор. Все це потребує книжкової форми», — пояснює Бєлов.

Тож «Адаптації» позиціонують себе як видавництво, яке готове брати на себе ризик. Тут не бояться працювати з темами травми, ідентичності, втрат, а також із жанрами, що не є типовими для ринку. Дмитро Бєлов переконаний: саме сміливість і відхід від шаблонів зроблять літературу сучасної України впізнаваною у світі.

«Для мене було важливо, щоб «Адаптації» не просто випускали книги, а формували іншу культуру читання. Ми хочемо, щоб українці звикли шукати не лише розвагу, а й глибший досвід. Література має бути дзеркалом, у яке дивишся і бачиш не лише себе, а й країну, епоху», — каже він.

У найближчих планах видавництва — запуск кількох дебютних книжок, які вже на етапі підготовки викликають інтерес у читачів.

• «Пісня води» Соломії Карми — рукопис, який Бєлов мав ще з 2023 року. Авторка нині перебуває в окупованому Маріуполі, де вона заснувала книжковий клуб, про який писала The Guardian. Це історія десятирічної дівчинки, яка після втрати мами знаходить магічний портал до кімнати російського хлопчика Z-патріота. Фантастична візія тісно переплетена з реальними жахами окупації.
• «Маленький диктатор» — сатиричний роман самого Дмитра Бєлова. Книжка фактично про Путіна та російське суспільство, яке охоче приймає його амбіції. Традиції «Бравого вояка Швейка» і «Колгоспу тварин» тут відчутні, а сатира — гостра й безкомпромісна.
• «Артбук коханої воїна» — збірка текстів українських письменниць-дружин військових: Ольги Деркачової, Тетяни Белімової, Дари Корній, Іванни Голуб, Христини Букатчук. Вони пишуть про досвід чекання, підтримки та кохання. Ілюстрації виконала мисткиня Софія Сіренко у техніці ліногравюри, що додає книзі особливого художнього звучання.

«Для мене це не просто книги. Це голоси людей, які заслуговують бути почутими. Якщо ми дамо цим авторам платформу, ми отримаємо не тільки тексти, а й нову якість української літератури», — підсумовує засновник видавництва.