Як виживають люди, що відмовились від евакуації: розповідь волонтера

Триває евакуація з територій Харківщини, на яких ведуться бойові дії. Наразі спостерігається велика кількість охочих виїхати з Великобурлуцької громади, тоді як темпи евакуації з Куп’янського району знизились.

Про це в етері Громадського радіо розповів керівник благодійної організації «Троянда на руці» Олександр Гуманюк.

За його словами, з Великобурлуцької громади люди виїжджають не так через обстріли, як через відсутність комунікацій: там немає газу, світла і води.

Натомість зниження темпів евакуації з Куп’янщини волонтер пояснив останніми успіхами Сил оборони на Куп’янському напрямку. Тому люди отримали надію, що їм не доведеться покидати свої домівки. Мовляв, люди живуть у складних умовах та під обстрілами тривалий час, тому вони вирішили, що можна ще трохи почекати. Водночас сам волонтер називає таку логіку хибною.

«Краще виїхати, а потім повернутись, ніж чекати там», — сказав він.

Окрема проблема — евакуація дітей. Олександр Гуманюк розповідає: трапляється так, що сім’ї з дітьми погоджуються на виїзд, а потім, через кілька днів, непомітно повертаються додому. Таким чином, про наявність там дітей ніхто не знає. Тому волонтери вирішили відстежувати таких людей.

«Якщо люди [після евакуації] отримали житло в гуртожитку або кудись поїхали і поліція та волонтери знають, куди саме, то ми стараємося контролювати цей момент, щоб дізнаватися, чи люди на місці, чи їм потрібна допомога. І найголовніше — чи не повернулися вони назад», — каже Олександр Гуманюк.

Він також розповів про умови, в яких живуть люди у зоні бойових дій. За його словами, це важко назвати побутом. Волонтер каже: люди живуть у підвалах, у напіврозвалених будинках з однією вцілілою кімнатою.

«Якщо вийти на вулицю, то там навколо — суцільне пекло: понівечені будівлі, скрізь розкидані матеріали цих понівечених будівель. Для тих, хто не може цього зрозуміти, поясню: уявіть вулицю, по якій пройшлося багато бомб. І скрізь валяється все: одяг, цегла, дроти. Все це висить. І в таких умовах часто гуляють діти», — розповів Олександр Гуманюк.

Щодо того, де такі люди шукають воду, волонтер зазначив: місцеві знають, де розташовані колодязі. Хоча вода там уже не тої якості, як раніше, але людей це не бентежить, додає Олександр Гуманюк. Щодо їжі, то одні відклали щось із гуманітарної допомоги, інші ж шукають їжу в домівках тих, хто виїхав.