Лікарі за роботою/Ілюстративне фото
У листі очікування на трансплантацію в Україні перебувають понад 4 тисячі людей.
Про це в етері Громадського радіо розповів Дмитро Коваль, генеральний директор Українського центру трансплант-координації.
«Перш за все, я хочу висловити співчуття і глибоку вдячність усім родинам, які прийняли таке важке, але дуже важливе рішення і дали згоду на посмертне донорство від своїх родичів, тому що таку згоду сьогодні в Україні надають саме родичі.
І сказати про те, що такі рішення рятують декілька життів одночасно, від того є вкрай важливими і необхідними, тому що сьогодні в листі очікування перебуває більше чотирьох тисяч людей, які потребують трансплантації, а самі трансплантації вимірюються лише сотнями. Тому в нас багато людей, які живуть у сподіваннях на продовження свого життя, тому що, на жаль, не всі можуть дочекатися життєдайної операції. А від того питання донорства є вкрай важливим.
Сьогодні, якщо ми говоримо про пожертву донорських органів, вона можлива або за життя, якщо мова йде про парні органи або органи, які можуть відновлюватись: це нирка або частина печінки. І в такому випадку законодавством визначено перелік — це прямі родичі і родичі як-то бабуся, дідусь, дядько, тітка. І більш важлива донація — від посмертного донора.
Тому що сьогодні в Україні впроваджена ця технологія надання медичної допомоги, вона є високовартісною, високоспеціалізованою. І в разі, якщо в нас є вже така впроваджена технологія, то немає великого сенсу дарувати орган від родича за життя. Такі випадки можуть бути тільки тоді, коли є пряма загроза для життя рецепієнта, тобто того, хто потребує органу, і неможливо знайти для нього довгий час посмертного донора.
Така донація можлива тільки після підтвердження смерті людини. Смерть людини є біологічна, коли серце зупинилось і організм вже не функціонує. Або смерті головного мозку — це ідентичні поняття. На жаль, після смерті мозку медицина є безсилою, і повернути до життя людину неможливо.
І отже, тільки після діагностики смерті мозку, яка проводиться не одним лікарем, а консиліумом, відповідно до визначених правил, дуже суворих, які документуються і оформлюються актом про діагностику смерті мозку, можливо думати про подальші дії, які пов’язані з трансплантологією. До цього моменту ніхто про трансплантацію не думає, в принципі. Ну і тому дуже важливо подумати про те, чи готовий ти пожертвувати свої органи після своєї смерті, а таке рішення дарує життя іншим, тобто дарувати життя після своєї смерті.
Ідеально, якщо обговорити це питання в родинному колі, щоб родина знала твоє відношення до такої пожертви, тому що, знаєте, коли медики виходять до родичів і кажуть, що медицина безсила, ваша рідна людина померла, у такий момент вкрай важко приймати ось такі подібні рішення», — зазначає Дмитро Коваль.
Нещодавно у Києві 13-річний хлопчик, якому лікарі діагностували смерть мозку, став посмертним донором і врятував життя чотирьох людей.
Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайлі і дізнавайтеся більше