Молодь/Ілюстративне фото
Як війна вплинула на демографічну ситуацію в Україні, чи дійсно чисельність населення продовжує скорочуватися, і які прогнози.
В еері Громадського радіо розповідає Дмитро Шушпанов, доктор економічних наук.
— Яка нині ситуація із чисельністю населення в Україні?
Дмитро Шушпанов: Насправді, ви ж розумієте, що точної цифри вам не скаже зараз ніхто. Є підходи і методики щодо оцінки цієї чисельності населення. І враховуючи різні методики, в тому числі наші методики, вона коливається від 28,5 до 31 мільйона осіб. Ближче все-таки 28,5-29 мільйонів осіб на підконтрольній території.
— Оскільки на непідконтрольній ми ніяким чином не можемо визначити ситуацію, на жаль. Але все одно я так бачу, що не такі негативні прогнози, як про це говорять у певних ресурсах.
Якщо казати про саме скорочення населення, наскільки коректні показники, якими послуговується ООН під час своїх розрахунків, наскільки вам видається реалістичним прогноз щодо зменшення кількості саме молодих українців та українок до 2050 року. І якщо дійсно зменшиться втричі, то з чим це здебільшого пов’язано?
Дмитро Шушпанов: Будь-який демографічний прогноз, який будується, як правило, завжди має три складових. Це оптимістичний, песимістичний і середній варіант прогнозу.
Я не бачив, якщо чесно, про той прогноз, який ви говорите, бо фахівці ООН, якщо це дійсно фонд народного населення ООН, здійснює цей прогноз, вони постійно оновлюють і ми оновлюємо прогноз. І, звичайно, він залежить від гіпотез щодо, в першу чергу, закінчення війни. Ми всі розуміємо, що гіпотеза закінчення війни, умовно кажучи, в 2028-му році відрізняється від гіпотези закінчення війни в 2027-му році.
Тому що кожний рік війни — це втрати населення як з міграційної точки зору, так і з позиції репродуктивної, тому що скорочується кількість народжень і, відповідно, взагалі змінюються репродуктивні установки, вони ще більше загострюються. Ну і, звичайно, що надсмертність під час війни вища, ніж в мирний час. Тому все залежить від того, яка гіпотеза закладається.
У будь-якому випадку, ми спочатку говорили про чисельність населення України, але питання навіть дійсно не в тому, яка цифра загальна, а в тому, яка статево-вікова структура населення і яке співвідношення між молодими віковими групами, скажімо, до 18 років і старшими, в першу чергу, віковими групами. У нашому випадку — це 60+, хоча за кордоном для аналізу береться 65+.
Звичайно, що це співвідношення стає дедалі гіршим і ми теж прогнозуємо, що до 2040 року чисельність дітей і підлітків до 18 років може скоротитися до критичної відмітки, менше 10%.
Зрозуміло, що це дуже-дуже мало і зрозуміло, що це прогноз є певним застереженням для того, щоб втручатися в демографічну політику, щоб її коригувати. Ну і насправді зараз розробимо стратегію демографічного розвитку в Україні до 2040-го року, вона затверджена ще в 2024 році, в кінці року. Активно ми її розробляли під керівництвом Міністерства соціальної політики. Ось є програма заходів.
Друге питання, що в умовах війни частину заходів реалізовувати дуже важко… Цілком очевидно, що якщо багато людей, багато молоді, багато жінок виїхали, — у будь-якому випадку бум народжуваності навіть після війни нам не загрожує, на жаль.
І покращувати демографічну ситуацію за таких умов не так просто.
— А розкажіть, власне, більше про цю стратегію, про певні заходи. Ясно, що тут не все можна реалізувати, але чи можете окреслити заходи, які можна вже робити зараз, які наша держава робить, а які плануються після завершення воєнного стану? Тому що я бачила інформацію, що попри навіть певні грошові заохочування, народжуваність в Україні стрімко знижується.
Зокрема, про це казала пані Елла Лібанова, і також я бачила інформацію з оцінками ООН. І там ішлося про те, що в Україні в 2023-му році одна жінка народжувала одну дитину при нормі відтворення населення у понад 2 відсотки, як це коректніше сказати?
Дмитро Шушпанов: Ні, це кількість дітей, народжених на одну жінку, вона відзначається у проміле, це 2,14 приблизно рахується.
Тобто, умовно кажучи, на 100 жінок має народжуватися 214 дітей для простого відтворення. У нас такого не було вже дуже-дуже давно. Із 90-х років такого не було ніколи, навіть і до 90-х вже не було.
І в нас до війни дійсно було 1,14, це було дуже мало. Народжуваність в Україні почала знижуватися ще з 2013 року і до того часу. Були навіть певні підйоми, стабілізація, хочаб 1,5-1, десь так було.
А потім знову після 2014 року почалося скорочення. Цілком очевидно, що під час війни народжуваність скоротилася ще менше, і за нашими оцінками, менше однієї дитини припадає на одну жінку. Ось, і за нашими прогнозами, що після війни вона не досягне навіть 1,5.
Якщо буде 1,3-1,4, це буде дуже добре. Це пов’язано все-таки з репродуктивними установками, які складаються в суспільстві. І навіть після закінчення війни миттєво почуття безпеки якоїсь не буде досягнене.
Крім того, частина жінок виїхала, а возз’єднання сімей після війни можливо на різній території. Частина жінок може повернутися в Україну, але і частина чоловіків може поїхати до жінок, які там вже мають гарний фундамент роботи, діти навчаються і так далі. Для частини, можливо, взагалі вже не буде возз’єднання, тому що це теж реальність.
Частина жінок можливо вже мають там інші сім’ї. Тобто ось такі речі неминучі, і казати, що народжуваність зросте дуже стрімко після війни, як це було в війнах, коли це було 60-70-100-200 років назад, після війн були зростання народжуваності стрімке, в нас не очікується. Т
ому, до речі, головним першим пунктом у цій стратегії є якраз питання щодо міграції, тому що міграція завжди стояла на третьому місці.
Тут у нас в цій стратегії у нас стоїть на першому місці, і одним із основних завдань є повернення наших громадян. Але, знову ж таки, кожен місяць війни — це зниження. Ми колись рахували на 2% зниження імовірності повернення, і чим довше триває війна, тим імовірність повернення наших громадян менше.
Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайлі