Час від часу український інформаційний простір вибухає від чергового скандалу: гучні історії про домагання у закладах вищої освіти (ЗВО) сколихують суспільство. Проте після хвилі суспільного обурення ситуація часто стихає, а винні — не несуть відповідальності. Це свідчить про глибоку системну проблему: протидія сексуальним домаганням та гендерно зумовленому насильству (ГЗН) в освітніх закладах не може обмежуватися лише реакцією на публічні кризи.
Проблема вимагає переходу від точкових рішень до створення комплексної системи безпеки з чіткими механізмами відповідальності. Саме тому в межах проєкту, що реалізується ГО «Дівчата» та БФ «Посмішка ЮА» за підтримки Plan International, фахівчині ініціювали масштабний діалог зі студентством та представниками/цями громадського сектору. Мета — дати інституціям чіткий план дій, який унеможливить насильство та гарантуватиме захист.
Щоб зрозуміти реальний стан речей, фахівчині провели інтерактивні заходи у форматі World Café за участю студенток із різних ЗВО України. Результати обговорень підсвітили системні барʼєри, які впливають на безпеку студентства в освітньому середовищі.
Проблема полягає не в браку сміливості, а в наявності потужної системи бар’єрів:
Учасниці заходів дійшли висновку, що університет має бути місцем, де не страшно попросити про допомогу та яке зацікавлене в тому, аби кривдник поніс відповідальність за свої вчинки.
«Студентки відкрито говорять про страх знецінення та інституційної байдужості. Коли молода людина стикається з домаганнями, найстрашніше для неї — зрозуміти, що система захищає репутацію закладу, а не безпеку особистості. Саме тому університети мають впроваджувати травма-інформований підхід та викорінювати культуру нормалізації насильства. Фокус уваги повинен бути зміщений: ми не маємо вчити дівчат «як уникати небезпеки», ми зобов’язані навчити інституції притягувати до відповідальності тих, хто цю небезпеку створює», — каже експертка із запобігання та протидії ГЗН, психологиня Юлія Воробель.
Фахівчині ГО «Дівчата» також провели зустріч з представниками/цями Національної поліції. Такі заходи сприяють налагодженню взаємодії та ефективному спільному реагуванню на випадки сексуального або гендерно зумовленого насильства.
Метою заходу було представити результати перших двох етапів проєкту — виявлені бар’єри та очікування студентської молоді, а також ресурси громадських організацій у протидії сексуальним домаганням та ГЗН.
Для курсантів та курсанток Державного закладу професійної освіти із специфічними умовами навчання «Академія патрульної поліції» розповіли яким має бути первинне реагування поліції на звернення:
Фахівчині зазначили, що якість першого контакту впливає на довіру, готовність продовжити звернення та отримати необхідну допомогу. Тому він має відбуватися з повагою, без осуду та звинувачень, з максимально зрозумілими можливостями отримання допомоги. Перший контакт має сформувати у людини розуміння, що вона не сама у своїй проблемі.
На основі студентських діалогів фахівчині відділу ГЗН розробили «Методичні рекомендації щодо посилення протидії ГЗН та створення безпечного освітнього середовища у ЗВО». У рекомендаціях зібрано конкретні кроки, спрямовані на посилення безпеки, підтримки та реагування в університетському середовищі.
Щоб освітній простір став безпечним, заклади вищої освіти повинні впровадити такі кроки:
Докторка філософії із соціальної роботи, експертка з протидії ГЗН Вікторія Мельничук наголошує на важливості системності:
«Гендерно зумовлене насильство в освіті — це маркер інституційної слабкості. Наша мета — допомогти ЗВО перейти від реакції на публічні скандали до побудови сталої системи превенції. Згідно з європейським підходом 7-P, політика рівності має бути інтегрована в усі сфери діяльності університету. Безпечний простір не може існувати лише на папері: це прозорі маршрути допомоги, відсутність стигми та чітке розуміння всіма учасниками/цями освітнього процесу, що за будь-який прояв насильства настане відповідальність».
Університети не повинні залишатися із цією проблемою сам на сам. Міжсекторальна співпраця з громадськими організаціями є критично важливою складовою безпечного простору. Під час онлайн-сесій із представниками ГО з усієї України було розроблено «Навігатор безпеки та стійкості» — реєстр спроможностей громадського сектору.
Цей документ є своєрідною мапою допомоги. Якщо заклад освіти не має достатнього внутрішнього ресурсу для психологічного супроводу чи юридичної підтримки постраждалих, громадський сектор готовий стати надійним партнером. Національні та регіональні провайдери (як-от БФ «Право на захист», Національна гаряча лінія 527, ГО «Дівчата» та інші спеціалізовані організації на місцях) уже сьогодні забезпечують кризове психологічне консультування, безоплатну адвокацію та первинну правову допомогу, освітні тренінги з розпізнавання ГЗН для викладачів/ок і студентства, навчають інструментам протидії кібербулінгу.
Громадські організації виконують роль «містків довіри», адже іноді постраждалій особі психологічно легше звернутися до зовнішніх незалежних експертів, аніж до адміністрації власного ЗВО.
Побудова безпечного освітнього середовища — це спільна відповідальність держави, керівництва університетів та громадського сектору. Суспільство має відмовитися від наративів про те, як молоді «уникати неприємностей», і зосередитися на тому, як інституції мають працювати, щоб цих неприємностей не існувало.
Впровадження методичних рекомендацій у ЗВО, підписання меморандумів з громадськими організаціями та реальне покарання кривдників — це є важливими елементами системної протидії насильству та формуванню академічної культури, заснованої на повазі й гідності. єдиний шлях.
Проєкт «Посилення стійкості та добробуту жінок і дівчат, постраждалих від війни в Україні» реалізується ГО «Дівчата» та БФ «Посмішка ЮА» у співпраці з міжнародною неурядовою організацією Plan International за фінансування Центру кризового реагування та підтримки (СDCS) Міністерства Європи та закордонних справ Франції.