Ракетні удари по розподільчих центрах (РЦ) торговельних мереж зруйнували звичну систему постачання продовольства. Хто має нести відповідальність за втрачений товар і чи здатні виробники замінити собою РЦ — в інтерв’ю з виконавчим директором Спілки молочних підприємств України (СМПУ) Арсеном Дідуром.
Пане Арсене, ракетні удари по розподільчих центрах мереж змінили ринок постачання. Що саме зламалося в логістиці?
Раніше схема була простою і зрозумілою: виробник відвантажував великі партії продукції на розподільчий центр, а вже звідти товар розходився по магазинах мережі. Сьогодні частину цієї інфраструктури втрачено. По суті, зруйновано звичну систему постачання — і весь ринок опинився перед потребою терміново шукати нові рішення.
Частина мереж намагається перекласти наслідки руйнувань на виробника. Ми бачимо вимоги компенсувати від 50 до 100% вартості продукції, знищеної на розподільчих центрах внаслідок ракетних ударів. Паралельно від виробників очікують ще й забезпечення прямих поставок безпосередньо до магазинів. При цьому все інше залишається незмінним: штрафи за недопоставки, ретробонуси, інші платежі та тривалі строки розрахунків.
Виробники молочної продукції чудово розуміють складнощі, з якими зіткнулися торговельні мережі, і не применшують масштаб їхніх втрат. Але ми категорично не можемо погодитися з намаганням перекласти наслідки зруйнованої логістики на постачальника. Знищення товару ракетним ударом — це воєнний ризик, а не результат дій чи бездіяльності виробника. Вимога компенсувати такі збитки за рахунок виробника — неприпустима.
Фізично — ні. Виробник не може за короткий час перебрати на себе обов’язки РЦ і почати доставляти продукцію до сотень магазинів. Для цього потрібні додаткові автомобілі, заброньовані водії, інший персонал, нові склади й вибудувані маршрути. І все це — в умовах дефіциту кадрів, браку транспорту та високої вартості логістики. Тому в СМПУ виходять із того, що прямі поставки можливі лише частково: у базових регіонах, до пріоритетних магазинів і на обмежений період.
Якщо проблему вирішувати шляхом тиску на виробника, який є ключовою ланкою в ланцюгу постачання, наслідки відчує весь ринок. Зростуть витрати й ціни, скоротиться асортимент, виникнуть перебої з постачанням, зменшиться виробництво і, як наслідок, закупівля сирого молока у фермерів. А це вже прямий ризик для продовольчої безпеки країни.
Наголошую, що на даний час немає проблеми з виробництвом молочної продукції, але існує проблема з доставкою виробленої продукції до магазинів, які входять до складу національних торговельних мереж. У кожного свій бізнес: заводи — виробляють харчові продукти, торговельні мережі — їх продають. Відсутність партнерського підходу з боку ритейлу змусить нас шукати інші канали збуту та інші логістичні рішення.
Джерело https://uadairy.org/vijna-ne-pryvid-perekladaty-zbytky-na-vyrobnyka-arsen-didur/