Зображеня 3D-моделі російської ракеи "Філін", опубліковане ГУР МО
Росія може масштабувати виробництво нових реактивних ударних безпілотників «Філін». Вони, за попередніми оцінками, здатні розвивати швидкість близько 800 км/год і долати значні відстані.
Про це в етері Громадського радіо розповів оглядач порталу «Мілітарний» Вадим Кушніков.
За його словами, оцінки характеристик «Філіна» поки ґрунтуються на даних Головного управління розвідки Міноборони України. А також аналізі аеродинамічного компонування апарата. Наявні дані свідчать про те, що новий російський літальний апарат має високу швидкість. Він може долати значні відстані. Водночас його точні тактико-технічні характеристики наразі потребують уточнення.
«Якщо подивитися на аеродинамічне компонування, то це дає розуміння, що перед нами надзвичайно швидкісний літальний апарат. За тією інформацією, яку ми маємо сьогодні, його швидкість становить близько 800 км/год. Враховуючи велике подовження основних консолей крила, можна також припустити, що аеродинамічна якість цього виробу перебуває на досить високому рівні. Це дає йому змогу долати значні відстані. За попередніми оцінками, які публікувалися, дальність може сягати 1200 кілометрів», — пояснив Вадим Кушніков.
Він додав, що за попередніми оцінками, безпосередня маса бойової частини може становити від 50 до 100 кілограмів. Різниця, ймовірно, залежить від конфігурації апарата: що меншою є бойова частина, то більше палива можна взяти на борт. А отже, збільшити дальність польоту. Якщо ж маса бойової частини зростає, дальність, відповідно, може зменшуватися.
Кушніков також припускає, що росіяни могли інтегрувати в цей виріб новітні антени супутникової навігації. Зокрема, за його словами, вже відомо про серійне застосування 16-канальних антен сімейства «Комета». Вони використовують для приймання супутникових навігаційних сигналів.
За оцінкою Кушнікова, швидкість «Філіна» суттєво перевищує показники реактивних модифікацій російських ударних безпілотників сімейства «Герань».
«Насамперед ми можемо побачити, що середня швидкість у 800 км/год є значно вищою, ніж у аналогів, які противник застосовує сьогодні. Йдеться про реактивні модифікації сімейства «Герань» — «Герань-3», «Герань-4» та «Герань-5», які мають середню швидкість від 300 до 500 км/год.
Саме це дає нам розуміння, що ефективне перехоплення такої швидкісної цілі сьогодні доступне переважно за допомогою дороговартісних засобів. Зокрема зенітних ракетних комплексів і винищувальної авіації. Водночас було б некоректно стверджувати, що цей засіб невразливий. Однак вартість перехоплення та протидії таким новим зразкам озброєння суттєво зростає. Якщо порівнювати їх із засобами повітряного нападу, які Росія використовувала раніше», — зазначив оглядач.
За словами експерта, таким чином, проблема полягає не лише в технічній можливості знищити безпілотник. А й у вартості такого перехоплення та наявності необхідних засобів ППО. Якщо для боротьби з відносно недорогим ударним апаратом доводиться використовувати дорогі ракети або винищувальну авіацію. Це створює додаткове навантаження на українську систему протиповітряної оборони.
Як приклад системи протиповітряної оборони малої дальності Кушніков навів французький комплекс Crotale. За його словами, Фінляндія уклала контракт на придбання цих систем ще 1988 року. Тоді йшлося про постачання 21 комплексу.
«Що стосується ефективності, то цей засіб залишається досить ефективним, якщо говорити про системи протиповітряної оборони малої дальності. На жаль, Франція лише почала шлях до відновлення виробництва як ракет-перехоплювачів, так і подібних комплексів. Через це зараз ми маємо ситуацію, коли використовуються наявні запаси без можливості поповнювати їх новими виготовленими одиницями озброєння», — пояснив Кушніков.
Окремо оглядач звернув увагу на економічну складову протиповітряної оборони. Застосування дорогих систем для знищення відносно дешевих засобів нападу може бути невигідним, особливо якщо запаси ракет обмежені. А їхнє виробництво не встигає за потребами.
«Ми вже колись таке робили, проте практика показала, що використання дороговартісних систем озброєння проти відносно дешевих засобів нападу є економічно дуже неефективним підходом. Сьогодні коректно оцінити вартість деяких систем складно, оскільки йдеться про залишкову вартість озброєння, яке більше не виробляється. Проте ми можемо порівняти інші засоби. Наприклад, переносний зенітний ракетний комплекс також може ефективно перехоплювати подібні цілі. Його вартість на ринку озброєння Європи та США становить від 100 до 400 тисяч доларів за одиницю. Європейські зразки можуть бути дешевшими. Водночас вартість переносних комплексів Stinger, серійне виробництво яких також відновили, може сягати 400 тисяч доларів за одиницю. Це дає змогу порівняти співвідношення вартості засобу ураження та засобу перехоплення», — сказав оглядач.
За словами Кушнікова, ключовим питанням залишається не лише ціна конкретного комплексу, а й можливість придбати його або отримати від міжнародних партнерів. Саме доступність озброєння визначає, наскільки швидко Україна зможе поповнювати арсенал засобів для протидії новим повітряним загрозам.
Експер додав, що Росія нарощує виробництво ударних безпілотників та інших засобів повітряного нападу. Це може створити додаткові труднощі для української ППО, якщо противник зможе швидко масштабувати випуск «Філіна».
«Якщо подивитися на повідомлення, які публікувало Головне управління розвідки, то ворог за місяць вийшов на показник виробництва 2200 реактивних ударних засобів типу «Герань». Також ми бачили повідомлення, датовані серединою цього року, про наміри Росії до наступного року закупити до 10 тисяч одиниць малогабаритних крилатих ракет типу «Дань-Т». Що стосується можливостей виробництва «Філіна», то, найімовірніше, ворог також намагатиметься максимально масштабувати серійне виробництво. Проте стверджувати, що йому вдасться зробити це швидко, ми не можемо. На мою думку, вихід на показники у тисячу одиниць на місяць — це перспектива приблизно одного року», — зазначив Вадим Кушніков.