Промислове обладнання на заводі «Запоріжсталь» після сильних пошкоджень. У центрі великий вигнутий металевий трубопровід, на якому видно обпалені, почорнілі ділянки та вм’ятини. Навколо нього понівечені металеві конструкції, платформи, поручні та сходи — частина зігнута, обірвана, дещо звисає. Загальний вигляд — як у сильно зруйнованого цеху чи установки на заводі. Фото: Муса Магомедов / Facebook
Моніторинг Громадського радіо виявив, що упродовж 24–25 вересня пропагандистські ресурси поширювали заяви представника «Метінвесту» Олександра Водовіза та ArcelorMittal Кривий Ріг. Там йшлося про значні пошкодження українських металургійних підприємств. Пропагандисти використовували їх для просування тези про нібито «знищення» української металургії через рішення президента Володимира Зеленського та удари України по території Росії.
Зокрема, слова Водовіза про тиждень без виплавки сталі в Україні та пошкодження кількох печей подавали як доказ нібито системного руйнування ключової галузі.
Схоже трактування поширювали й щодо заяви ArcelorMittal про неможливість безпечно продовжувати роботу підприємства в Кривому Розі після чотирьох російських ракетних ударів за п’ять тижнів.
Окремі ресурси розширювали цю тезу на сільське господарство, логістику, порти, енергетику та експорт, стверджуючи, що економіка України нібито системно руйнується через продовження війни. Сукупно ці публікації набрали понад 453,4 тисячі переглядів станом на 16:00 25 вересня.
Старша економістка Центру економічної стратегії Наталія Колесніченко в етері Громадського радіо розповіла, що українська металургія переживає складний період через російські удари по підприємствах. А також скорочення експорту та нові торговельні обмеження з боку Європейського Союзу. За серпневими даними, виробництво окремої металургійної продукції скоротилося приблизно на 60–66% у річному вимірі.
За її словами, падіння виробництва підтверджують як статистичні дані, так і повідомлення про зупинку окремих підприємств.
«Стан дійсно важкий. Як ми бачили за серпневими даними, це останні наявні дані, які у нас є, падіння виробництва окремої металургійної продукції становило близько 60%, хоча воно навіть 66% у річному вимірі. Тобто порівняно із серпнем минулого року, коли все було більш-менш стабільно. Тобто навіть за цими даними про фактичне виробництво і за тими повідомленнями про зупинки заводів стан дійсно складний», — розповіла Наталія Колесніченко.
Економістка зазначила, що головною причиною погіршення ситуації залишаються російські удари по українській промисловості. Водночас на галузь впливають і економічні фактори, зокрема екологічний збір та обмеження експорту до ЄС.
«Насамперед це прямі наслідки російських ударів, але є дійсно і інші економічні фактори. Перший із них — це екологічне мито, яке не вдалося відстрочити в Україні, яке діє спочатку цього року. Механізм його стягнення Європейським Союзом ще досі однозначно не визначений. Тобто всі ці проблеми також підвищують вартість української сталі на зовнішніх ринках.
І друга важлива річ — це те, що Європейський Союз дуже жорстко запровадив щодо нас квоти, які почали діяти з липня цього року. Відповідно, вже в липні ми бачили скорочення виробництва металургії. Це було приблизно на 30–35% менше, ніж у червні. І тому ця складна ситуація дійсно існує», — зазначила старша економістка ЦЕС.
За словами Колесніченко, українська сторона могла розраховувати на виключення з європейського механізму квотування з огляду на повномасштабну війну. Однак Єврокомісія на це не погодилася.
«Щодо цих квот — вони доволі несправедливі, хоча можна було домовитися про те, щоб Україну вилучити з цього механізму, тому що у нас триває повномасштабна війна. Ми маємо право на це вилучення. Але Єврокомісія на це не погодилася. Ми отримали максимально можливі квоти, і ці квоти становили близько 60% того, що ми експортували в ЄС минулого року. Тобто це суттєве скорочення», — пояснила економістка.
Колесніченко наголосила, що перспективи відновлення конкретних металургійних підприємств залежатимуть від масштабу пошкоджень. Особливо складним може бути відновлення підприємств, де зруйновані доменні печі.
«Це залежить від фактичних втрат, які відбулися. На жаль, можливо, і не на жаль, ми не знаємо точно. Про це знають власники, про це знає керівництво заводу. Ми з відкритих джерел дуже побіжно можемо отримати цю інформацію, можливо, це і добре. Але все залежить від глибини цих руйнувань. Якщо, скажімо, це зруйнована домна, то поновити її роботу дуже складно. Це займає багато часу і багато ресурсів», — сказала вона.
Водночас економістка припустила, що відновлення пошкодженої галузі може стати можливістю для переходу до сучасніших та екологічніших технологій виробництва сталі.
«Можливо, це сприятиме переходу нашої металургії на більш екологічне виробництво і плавити сталь не в домнах, а за допомогою електрики. Але це питання дуже великих інвестиційних вкладень. І відновлення — це питання дуже великих грошей», — зазначила Колесніченко.
Вона додала, що для відновлення металургійних підприємств знадобляться не лише значні кошти, а й тривалий час.
За словами Колесніченко, роль металургії в українській економіці за останні роки зменшилася. Зокрема через окупацію та втрату частини промислових потужностей на Донеччині та Луганщині.
«Металургія важлива. Попри все, що з нею відбулося з 2014 року, коли були захоплені потужності в Донецькій і Луганській областях і, відповідно, перестали працювати на Україну, частка галузі значно зменшилася. Вона становила, скажімо, у 2021 році 25% в експорті, а у 2025 році — 8%. Це вже вплив війни. Тобто вплив війни на металургію і, зокрема, зупинення портів, про які ми також із вами ще не поговорили, — це все дуже сильно впливає на її стан», — розповіла старша економістка ЦЕС.
Водночас, за її словами, навіть після такого скорочення металургія залишається важливою для української економіки.
«Але вона все одно важлива. 8% експорту — це не так мало. А по-друге, загалом, з урахуванням різних суміжних галузей, металургія забезпечує близько 5–6% ВВП, хоча це значно менше, ніж було, скажімо, у 2006–2007 році. Тобто таке падіння відбулося, це факт, але вона все ще важлива для нашої економіки», — наголосила Колесніченко.
Економістка зазначила, що скорочення українського металургійного виробництва матиме наслідки не лише для експорту, а й для внутрішньої економіки. Україні все одно потрібен метал, зокрема для оборонних потреб, фортифікацій та відновлення пошкодженої інфраструктури.
«Тому сказати, що ми зовсім нічого від цього не відчуємо, — це неправда. Нам все одно потрібен метал. Нам потрібен метал і для фортифікації, і, можливо, для якогось оперативного відновлення там, де це можна зробити швидко. Відповідно, у нас будуть менші експортні валютні надходження. Але ми змушені будемо і більше валюти витрачати на імпорт того самого металу, наприклад, із Туреччини», — пояснила вона.
За словами Колесніченко, тривале простоювання підприємств лише ускладнюватиме подальше відновлення галузі.
«Ситуація для економіки в цілому складна. І чим довше триватиме ця зупинка металургійних підприємств, тим складніше буде далі відновлюватися», — підсумувала старша економістка ЦЕС.