Чому обмін військовополоненими такий складний процес: пояснює правозахисник

Обмін військовополоненими — дуже складний процес. Востаннє спеціальний етап обміну відбувся 24 серпня, а черговий — 19 серпня. Чому обміни відбуваються нечасто і що треба знати про цей процес?

Про це в етері Громадського радіо говорили з виконавчим директором Української Гельсінської спілки з прав людини Олександром Павліченком.

Насамперед він зазначив: спосіб поведінки з військовополоненими визначає III Женевська конвенція. Перше, що треба знати — він не має нести покарання за участь у війні в статусі комбатанта. І цього пункту не дотримується Росія, коли порушує кримінальні справи й судить українських військовополонених, особливо «азовців» та бійців деяких інших підрозділів.

«Це створює певну проблему з їхнім поверненням. Ціна повернення таких військовополонених є вищою, повертати їх складніше», — наголосив правозахисник.

Він наголосив: вся процедура обміну є засекреченою та проходить у тиші. Говорити про успіхи так і невдачі на цьому етапі треба дуже обережно, каже Олександр Павліченко.

Бо будь-які вербалізовані речі можуть дуже негативно відбитись як на процесі як перемовин, так і самих обмінів.

Директор УГСПЛ наголошує: цей процес налагоджений і відбувається, хоча й з різними затримками або навіть помилковими передачами осіб, які б не мали потрапляти в Україну. Коментуючи питання затримок, він наголосив: не варто акцентувати на тому, що Росія робить це навмисно. Загалом він зазначив, що процедура обміну здійснюється, двосторонні зв’язки функціонують і якісь переговори відбуваються.

«Але було б варто мати ще якихось учасників, які б могли бути каталізаторами цього процесу. Це могла б бути якась держава-покровителька, або організації, які б могли виступати такою парасолькою. Але це не Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Це може бути якась інша організація, до якої може бути довіра з обох сторін. Бо якщо росіяни запропонують нам, скажімо, якусь організацію з Зімбабве, яка може виступати посередником, то зрозуміло, що Україна на це не погодиться. А Росія навіть не погоджується на участь Швейцарії в допомозі з поверненням цивільних осіб», — наголосив Олександр Павліченко.

Він каже: є проблеми з невизнанням Росією певних норм міжнародного гуманітарного права. Хоча й додає: такі норми не є прямим зобов’язанням, а лише можливістю, інструментом, який можна використати. Але РФ вважає, що не хоче їх використовувати.

Обмін військовополоненими: важливі деталі, про які треба знати

За словами Олександра Павліченка, за визначенням військовополонені мають перебувати на території держави, яка їх захопила, до завершення бойових дій. Тому прямої вимоги повернення військовополонених в межах одного місяця чи року не існує.

Також потрібно розуміти, що обмін військовополоненими — це взаємний процес. Людей міняють в адекватній кількості або ж залежно від рангу: наприклад, офіцерів на офіцерів, рядових на рядових і так далі. Це відбувається за взаємними домовленостями. І ці домовленості досягаються непублічно.

«Це все таємні переговори. І чим менше буде уваги й висвітлення цього процесу, тим більше шансів на ефективне його продовження», — наголосив правозахисник.

Загалом він наголосив: вплинути на цей процес неможливо. Є лише два варіанти: або призупинити його, або дати можливість йому відбуватися так, як він відбувається. Утім він додав, що обміни мають відбуватися з урахуванням максимальної вразливості тих, кого повертають.