Україна може розробити ракету для перехоплення «Орєшніка»,— Кушніков

Україна має наукову школу та технічні можливості для розробки власних ракет-перехоплювачів, здатних протидіяти балістичним ракетам середньої дальності. Зокрема російському «Орєшніку». Водночас для створення повноцінної системи протиракетної оборони необхідна кооперація із західними партнерами. Адже окремі технології виявлення та супроводу таких цілей наразі доступні лише за кордоном.

Про це в етері Громадського радіо розповів Вадим Кушніков, оглядач порталу «Мілітарний».

За його словами, «Орєшнік» належить до класу балістичних ракет середньої дальності. Через це його траєкторія польоту та висота, на якій він перебуває, суттєво відрізняються від характеристик ракет «Іскандер», які Росія регулярно застосовує проти України.

«Якщо ми подивимося загалом на те, що собою являє ця ракетна система. То за визначенням і класифікацією договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності вона належить до категорії Intermediate-range missiles. Тобто ракет середньої дальності. Відповідно, для досягнення таких показників дальності польоту та ураження цілей вона використовує значно вищу балістичну траєкторію. В апогеї вона може сягати навіть тисячі кілометрів над рівнем Землі. Якщо ж подивитися на ракети, які ворог найактивніше застосовує зараз, зокрема 9М723 до комплексу «Іскандер-М». То їхня висота в апогеї становить до 100 кілометрів. Це приблизно в десять разів менше», — пояснив оглядач.

За його словами, саме ця різниця визначає принципову відмінність між засобами протидії «Іскандерам» та ракетам середньої дальності.

«Сьогодні існує доволі багато різних типів систем протиракетної оборони, які можуть перехоплювати такі цілі, як «Орєшнік». Це системи THAAD американського виробництва, комплекси Aegis Ashore, які використовують ракети-перехоплювачі SM-3 Block IIA розгорнуті в Польщі й Румунії. Серед інших систем — ізраїльський комплекс Arrow 3, який активно застосовували для протидії подібним за класом ракетам під час протистояння з Іраном як минулого, так і цього року. Ми могли бачити чимало світлин, на яких очевидці зафіксували роботу подібних ракет-перехоплювачів. Основний принцип цієї системи полягає в тому, що перехоплення відбувається за межами щільних шарів атмосфери», — розповів Кушніков.

Він також нагадав про американські та радянські розробки протисупутникової зброї, які використовували авіаційні носії. Зокрема, американську систему ASM-135 ASAT, яку встановлювали на винищувачах F-15.

«У 1985 році американці успішно провели випробування цієї системи, перехопивши супутник Solwind на висоті приблизно 550 кілометрів над рівнем Землі. Подібні системи розробляли й у Радянському Союзі. Йдеться про систему 79М6 «Контакт», яка також пройшла успішні випробування наприкінці 1980-х років. Проте тут важливо розмежовувати типи цілей. Якщо ми говоримо про супутники, то вони мають передбачувану, фіксовану траєкторію польоту. Відповідно, така ціль є значно легшою для ураження, ніж бойові блоки, які використовує противник у ракетах «Орєшнік»», — зазначив оглядач.

Окрему складність становить конструкція бойового оснащення ракети. За словами експерта, «Орєшнік» може мати шість роздільних бойових блоків. А також хибні цілі, які ускладнюють роботу систем протиракетної оборони.

«Серед тих даних, які ми могли побачити, — шість роздільних блоків, а також можливе використання хибних цілей. Подібні елементи противник, зокрема, застосовував під час удару по Дніпру у 2024 році. Тоді сукупно було 36 різних елементів, призначених для того, щоб безпосередньо ускладнити перехоплення таких бойових блоків. Тому ми можемо констатувати, що напрацювання та розробки, які створюються всередині українських компаній і колективів, є доволі унікальними у світі. Лише невелика кількість країн на сьогодні має подібні технології та можливість їх масштабувати», — наголосив Кушніков.

Він також навів приклад ізраїльської системи Arrow 3, яка може перехоплювати цілі на висотах понад 100 кілометрів. Конкретна висота залежить від того, коли система виявить загрозу та яку бойову програму оберуть для перехоплення.

За словами Кушнікова, Україна має технічні та наукові передумови для розробки власної ракети-перехоплювача. Водночас створення повноцінного комплексу протиракетної оборони потребує не лише самої ракети, а й систем виявлення, супроводу та наведення на ціль.

«Якщо ми говоримо про сам виріб, тобто ракету-перехоплювач, то в України є технічні можливості для його розробки, є наукова школа, яка працювала в цьому напрямку. Що стосується інших можливих компонентів, таких як наземні станції виявлення, а також системи наведення та цілевказання, то тут ситуація складніша. Ми бачимо, наприклад, що попередження про ракетні обстріли із застосуванням балістичного озброєння надходять до нас від партнерів. Саме на цьому напрямку і полягає основна потреба в кооперації, оскільки деякі технології наразі доступні лише на Заході», — пояснив оглядач.

Кушніков наголошує, що протиповітряну та протиракетну оборону потрібно будувати як багатошарову систему. Адже різні типи ракет мають різні характеристики, а отже, потребують окремих засобів перехоплення.

«Нам потрібно чітко розмежовувати ракети за типами. Росія найактивніше використовує балістичні ракети меншої дальності, зокрема 9М723, які мають інші тактико-технічні характеристики. Передусім це стосується висоти апогею — найвищої точки балістичної траєкторії, яку долає ракета. Для цих ракет вона становить приблизно 100–120 кілометрів. Якщо ж говорити про більш складні вироби, які використовує противник, зокрема «Орєшнік». То вони мають зовсім інші тактико-технічні характеристики. Тому потрібно розмежовувати типи цілей, які може уражати та чи інша система. Саме на цьому і ґрунтується принцип побудови багатошарової системи ППО та ПРО. Коли під кожен тип або клас загроз передбачена окрема система, призначена для ефективного ураження та перехоплення таких цілей», — зазначив експерт.

Він пояснив, що наявний в Україні комплекс протиповітряної та протиракетної оборони передбачає використання систем різного призначення. Patriot наразі є одним із ключових засобів перехоплення балістичних цілей меншої дальності.

«Якщо ми подивимося на той контур ППО та ПРО, який уже існує в Україні, то побачимо, що найбільш ефективним засобом протиракетної оборони в ньому є комплекси американського виробництва Patriot. Вони можуть ефективно перехоплювати як крилаті, так і балістичні цілі меншої дальності. Проте якщо ми говоримо про ураження балістичних ракет середньої дальності, до яких належить саме «Орєшнік», то, на жаль, проти такого типу цілей ця система неефективна.

І навпаки, системи, які вже існують, зокрема ізраїльська Arrow 3, американські THAAD та GMD. Від самого початку концептуального планування і розробки були призначені для перехоплення подібних стратегічних цілей. Водночас вони самі по собі малоефективні проти тих же «Іскандерів»», — підсумував Вадим Кушніков.