Викривачка чи порушниця? Що відомо про суддю Ларису Гольник, якій загрожує звільнення

Суддя Шевченківського райсуду Полтави Лариса Гольник опинилася під загрозою звільнення.

Справа спричинила гостре протистояння двох наративів: чи є Гольник викривачкою, яку карають за розкриття схеми ухилення від мобілізації, чи суддею, яка незаконно розголосила конфіденційні дані. Що відомо про цю суддю?

Про це в етері Громадського радіо говорили з Ярославом Кузишиним, адвокаційним менеджером Фундації DEJURE.

За його словами, у здійсненні Гольник судочинства немає нічого визначного. Вона щоденно добре виконує свою роботу як мав би робити кожен суддя. Але від решти суддів вона відрізняється тим, що принципово не бере хабарів. І коли раніше була спроба її підкупити з боку колишнього мера Полтави Олександра Мамая, то вона заявила про це публічно й особа, яка прагнула її підкупити, отримала вирок.

Ярослав Кузишин розповідає: нещодавно суддя Лариса Гольник виявила в Шевченківському райсуді Полтави, у якому працює, схему з ухилення чоловіків від мобілізації або знятися з військової служби.

«Вона виявила цю проблему й подала скаргу на цю суддю. А потім виявилося, що в цьому ж суді є ще двоє суддів, які були залучені до цієї схеми. Всі ці судді отримали мінімальні покарання — сувору догану від Вищої ради правосуддя — органу, який може звільняти  або фактично призначати, а сама Гольник за те, що викрила цю схему, отримала подання на звільнення. Тобто вона зараз за крок до втрати суддівської посади», — каже Ярослав Кузишин.

Він додає: є дві групи, які не люблять Ларису Гольник. Перша — це самі судді. Адже серед суддів, як він стверджує, є негласне правило: «своїх не викривають».

«Якщо судді бачать порушення, які є в суді, наприклад, що інші судді беруть хабарі чи прокручують незаконні схеми, то судді мовчать. Я наведу кілька загальновідомих прикладів. Перший — це справа Окружного адмінсуду Києва (вже ліквідований), яким керував Павло Вовк. Там роками ухвалювали замовні рішення, але жоден з усіх суддів цього суду не  звернувся до правоохоронних органів. Друга справа — це затримання на хабарі тодішнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва. Виявилося, що в цьому були залучені ще понад 10 суддів. Четверо отримали підозри від НАБУ і САП.І жоден з суддів не повідомив, що тут є хабарництво», — каже адвокаційний менеджер Фундації DEJURE.

Друга група — це ті, кого вона викрила.

«Фактично схема ухилення від мобілізації, яку вона викрила, стосувалася полтавського бізнесмена, місцевого, я б сказав князька, на прізвище Сікалов [йдеться про Геннадія Сікалова]. Після того, як Гольник викрила цю його справу щодо ухилення від мобілізації, він запустив дискредитаційну кампанію проти неї», — каже Ярослав Кузишин.

Після якої справи Лариса Гольник опинилася за крок до звільнення

Суддя Шевченківського районного суду Полтави Лариса Гольник опинилася під загрозою звільнення через розголошення конфіденційної інформації з судової справи, яку розглядали в закритому засіданні. Як повідомили у Вищій раді правосуддя, за висновком дисциплінарного органу, суддя скористалася службовим доступом до реєстру судових рішень та передала відомості про особисте життя учасників спору своєму чоловікові. Таким чином, перша Дисциплінарна палата ВРП вирішила притягнути Ларису Гольник до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї стягнення у вигляді подання про звільнення з посади судді. Наразі суддю автоматично відсторонено від здійснення правосуддя.

Як встановила Дисциплінарна палата, Лариса Гольник використала свій службовий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та отримала інформацію з цивільної справи, яка перебувала в провадженні іншої судді цього ж суду (йдеться про суддю Наталію Тімошенко). Йшлося про сімейний спір між журналістом (йдеться про Геннадія Сікалова) та його колишньою дружиною щодо визначення місця проживання їхньої малолітньої доньки. Ця справа розглядалася в закритому судовому засіданні.

и

Однак, за висновком ВРП, отримана через реєстр інформація згодом стала відома сторонній особі — чоловікові Лариси Гольник (йдеться про Ігоря Гавриленка).

Ярослав Кузишин в етері Громадського радіо повідомив, що Тімошенко засекретила це рішення, а саме засідання тривало лише 13 хвилин. Він також зауважив, що засідання в цій справі відбулося з порушенням усіх процедур. До нього не залучили матір дитини та орган опіки й піклування.

Як пише Судово-юридична газета, Під час попередньої перевірки Лариса Гольник пояснювала, що дисциплінарна скарга проти неї з’явилася після того, як вона разом із чоловіком подала скаргу на іншу суддю Шевченківського районного суду Полтави — Наталію Тімошенко. За словами Гольник, подаючи відповідну скаргу, вона фактично діяла як викривач.

Однак Дисциплінарна палата не погодилася з таким обґрунтуванням розголошення інформації. У ВРП пояснили, що законодавство звільняє викривача від юридичної відповідальності за розголошення інформації про правопорушення, але лише за умови дотримання каналів повідомлення.

У Вищій раді правосуддя вказали, що Лариса Гольник не дотрималася вимог статті 53-2 Закону «Про запобігання корупції».

Зазначимо, Гольник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати до ВРП.

Що відомо про інформаційні атаки на Ларису Гольник

Редакція Громадського радіо провела моніторинг інформаційного простору та з’ясувала, що ресурси, які здійснюють шкідливий інформаційний вплив, систематично використовують щодо Гольник принизливі означення — «шахрайка», «аферистка в мантії», «спільниця ухилянтів» — ще до розгляду суті дисциплінарної справи. Таким чином її статус викривачки подається як цинічне прикриття попередніх порушень.

Ресурси, що здійснюють шкідливий інформаційний вплив, посилаються на кримінальні провадження, зареєструвати які зобов’язали суди, зокрема щодо звинувачень в антисемітизмі та погрозах убивством, як на докази непридатності Гольник до суддівської роботи.

Водночас вони замовчують, що Гольник публічно заперечувала авторство відповідних дописів і називала звинувачення навмисним наклепом.

Ресурси, що здійснюють шкідливий інформаційний вплив, пов’язують Гольник та її чоловіка з імовірними проросійськими діячами або учасниками шкідливих інформаційних кампаній. У такий спосіб її антикорупційну діяльність зображують як таку, що служить іноземним інтересам, а не справжнім громадянським цінностям.