Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» ухвалена Радою Безпеки ООН 31 жовтня 2000 року, та резолюції Ради Безпеки ООН 1820, 1888, 1889, 1960, 2106, 2122, 2242, 2467, 2493, які разом формують порядок денний «Жінки, мир, безпека».
Резолюція 1325 є однією із найбільш важливих резолюцій РБ ООН у сфері політики безпеки. Цей документ наголошує на важливій ролі жінок у запобіганні і врегулюванні конфліктів та в розбудові миру, а також закликає держави-члени забезпечити більш активну участь жінок на всіх рівнях прийняття рішень в національних, регіональних і міжнародних інститутах, у механізмах запобігання, управління та вирішення конфліктів. Резолюція стала інституційною рамкою для інтеграції жінок до безпекового сектору.
Основні положення резолюції визначають особливу важливість врахування потреб жінок та дівчат у конфліктних ситуаціях та особливу вразливість жінок перед негативними наслідками конфліктів.
Рада Безпеки закликає держави-члени ООН активно залучати жінок до прийняття рішень на всіх рівнях в рамках національних, регіональних та міжнародних інститутів та механізмів запобігання, регулювання та вирішення конфліктів.
Держави-члени ООН закликають включати гендерний компонент в польові операції, зокрема активніше залучати жінок у складі військових та поліцейських сил.
Перший Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпека” на період до 2020 року затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 113-р (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 637-р). Україна стала першою країною в світі, де документ було прийнято в умовах збройного конфлікту.
28 жовтня 2020 року Уряд України прийняв рішення про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції на період до 2025 року, розроблений Мінсоцполітики у співпраці з центральними та місцевими органами виконавчої влади, міжнародними партнерами та 18 громадськими організаціями.
Цей План набув нової якості, орієнтованої на результат, консолідував зусилля 56-ти органів державної влади на національному та місцевому рівнях, органів місцевого самоврядування, міжнародних та громадських організацій, сфокусувавши увагу на 17-ти основних цільових групах жінок і чоловіків.
Документ включає конкретні кроки, покликані створити умови для забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у подоланні конфліктів, встановленні миру, процесах відновлення, протидії безпековим викликам, системній протидії насильству за ознакою статі та насильству, пов’язаному з конфліктом.
Вікторія Єрмолаєва: Ми вже мали можливість із вами говорити про ті злочини, що скоюються проти жінок в Україні. І, на жаль, статистика не була такою, яка могла б обнадіювати. Але сьогодні хочеться поговорити про те, що змінилось за 2025 рік. І якщо ми говоримо про інформування правоохоронних органів, про сексуальне насильство, наприклад, чи стали жінки частіше звертатись за допомогою, підтримкою, доводити справи до суду?
Віра Левко: Спочатку я би розмежувала категорію «сексуальне насильство». Такі дії карані і кримінальним кодексом — це окрема категорія, — і Кодексом України про адмінправопорушення. Оскільки у нас вже є стаття про сексуальне насильство. Щодо кількості звернень. загалом такої конкретної статистики я не маю.
Однак їх залишається небагато. Це я бачу навіть по надходженню обвинувальних актів до суду. Активно розслідується і стовідсотково, мені здається, заявляється, коли сексуальне насильство стосується малолітніх та неповнолітніх осіб. Коли ми говоримо про дорослих жінок та чоловіків, здебільшого вони стикаються, напевно, з цими стереотипами: як відреагують правоохоронні органи на цю заяву. І вже відштовхуючись від підтримки друзів, знайомих, рідних чи свого переконання, вони тоді звертаються або не звертаються до правоохоронних органів.
На жаль, у правоохоронних органах ми також досі маємо випадки неналежного, некоректного реагування на такі повідомлення. Не внесення відомостей до ЄДР Одразу перекладання тягару доведення на потерпілу в цій категорії справ Тобто, які є докази, а чи будуть ці докази прийняті судом Хоча ще розслідування могло не бути розпочато Однак, я все ж таки бачу позитив в тому, що багато жінок почали говорити І ми бачимо це в соцмережах З мій сторони здається, що це не дає результату Ну, ніби поговорили, ви них не покарали
Особливо, коли ми говоримо про якісь певні події, які відбувалися багато років тому. Але ці випадки, коли хтось наважується повідомити, надають сміливості жінкам і дівчатам не мовчати про це, коли з ними відбувається.
Нещодавно ми мали такі кейси щодо освіти в деяких університетах. Ці випадки, коли дівчата про це публічно заявляли. Про театр. У приватному спілкуванні, у приватних сферах і загалом у суспільстві. Те, що я бачу не тільки як суддя, а як громадянка цього суспільства.
Особливо у великих містах це починає менше толеруватися. І є розуміння, що це не ок, як каже молодь. І що так не має бути. І я дуже сподіваюся, що це пошириться на всі регіони, на всю нашу країну. І суспільство буде реагувати на кривдника, не тільки на потерпілу.
На жаль, зараз часто у нас реагують на потерпілу. «Як вона одягалась», «як вона себе вела», «чому вона там була». І ми так зміщуємо цей фокус з кривдника.
Щодо справ про сексуальне насильство, які відносяться до справ про адмінправопорушення, я подивилася в реєстрі, і на жаль, відносинний реєстр дуже недосконалий. І там 450 документів за весь час, однак туди входять і постанови, і про приводи осіб, які не з’являються. Про об’єднання, також не можу зараз в відсотковому сказати відношенні, скільки притягнуто, а скільки закрито за відсутністю. Однак вже навіть те, що ці справи є, тобто особи заявляють про якісь непристойні дії щодо них…
Здебільшого жінки стикаються із цим на вулиці, в публічних місцях, в громадському транспорті. І навіть те, що є певна вже кількість рішень суддів про притягнення осіб до адмінвідповідальності, це, ви знаєте, дуже хороший показник.
Оскільки, як тільки кривдники будуть розуміти, що вже безнаказано це все не пройде, нехай це штраф, нехай це невеликий штраф, але це вже, як-то кажуть, факт у біографії. Тому це позитив.
Однак, повірте, ми пройшли великий шлях до того, щоб навіть такі рішення почали з’являтися…
Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайлі і дізнавайтеся ще більше!
На Громадське радіо повернувся подкаст про те, чому перемога неможлива без рівності і участі жінок. І як вони змінюють правила гри: на фронті, в громадах та за столом переговорів. «1325» — це спільний проєкт Громадського радіо та ГО «Жінки в медіа». Кожен із випусків розповідає, як принципи Резолюції «1325: Жінки, мир, безпека» втілюються в Україні.
Спільний проєкт Громадського радіо та ГО «Жінки в медіа». Виготовлення подкасту стало можливим завдяки комунікаційній кампанії «1325: Жінки.Мир.Безпека», що реалізується Українським Жіночим Фондом за фінансової підтримки урядів Великої Британії, Нідерландів та Канади.