Можемо пишатися, що у сфері військової освіти зняті усі бар'єри для жінок — Оксана Григор'єва

На Громадське радіо повертається подкаст про те, чому перемога неможлива без рівності, і як жінки змінюють правила гри: на фронті, в громадах та за столом переговорів. «1325» — це спільний проєкт Громадського радіо та ГО «Жінки в медіа». Кожен із випусків розповідає, як принципи Резолюції «1325: Жінки, мир, безпека» втілюються в Україні.

«Жінки можуть навчатися на всіх спеціальностях»

Ліза Кузьменко: Перше запитання: якою зараз є ситуація із доступом жінок до військової освіти. Оскільки ми знаємо, що тільки з 2019 року жінок і дівчаток допустили до військової освіти.

Оксана Григор’єва: Авжеж, все ви правильно кажете, і зараз ми можемо пишатися тим, що насправді у сфері військової освіти зняті абсолютно усі бар’єри. Зараз наші дівчата можуть навчатися на всіх спеціальностях. У військових вищих навчальних закладах, у ліцеях військових, які в нас зараз і відкриваються. І їх багато. І раніше там взагалі не було доступу для дівчат.

Навіть ті нові, які відкривалися, відкривалися для чоловіків, для юнаків. Але ми все одно проламали фактично з 2022 року і ці стереотипи. І вже всі нові ліцеї відкриваються абсолютно для всіх: жінок, чоловіків, хлопчиків, дівчаток. Бар’єрів жодних немає.

І це дуже гарно, зараз ми маємо показники саме зростання кількості жінок у вищих військових навчальних закладах.

«Важливо також проводити просвітницьку роботу»

Анастасія Багаліка: То це означає, що держава каже: іди, вчися, роби кар’єру, ти можеш все.

Оксана Григор’єва: Авжеж, і насправді це важливо. Але важливо також проводити просвітницьку роботу, тому що тут недостатньо її. Допустимо, у всіх військових навчальних закладах відкриті всі спеціальності. Тим не менше, якщо ми розглянемо в розрізі спеціальностей, то на одних є більше жінок, на інших — менше.

І традиційно все ж таки більше жінок є на тилових спеціальностях.

У залежності від кожного ЗВО вони різні. Якщо ми візьмемо Сухопутні війська, — найбільша кількість вишів у Сухопутних військах, — і вони готують курсанток, спеціалісток для абсолютно всього сектору безпеки і оборони.

Допустимо, Військова академія в Одесі. І той же, до речі, унікальний виш Житомирського військового інституту ім. Корольова, який готує для всього сектору безпеки й оборони, тобто для ЗСУ, для Нацгвардії, для ДПСУ і навіть для Державного космічного агентства спеціалістів.

«Зростає кількість дівчат на інженерних спеціальностях»

І ми бачимо, що багато дівчат ідуть на тилові посади. У розрізі всіх військ — на тилові посади.

Але зросла велика кількість дівчат, які йдуть на інженерні спеціальності. Це, зокрема, радіоелектронна розвідка, радіотехнічна розвідка. Тобто засоби РЕБ, засоби зв’язку. Традиційно в нас були на цих спеціальностях дівчата, якщо брати зв’язок. Але зараз більшість ми бачимо на таких радіотехнічних спеціальностях. Майже у всіх вишах є велике зростання. Ну і, крім того, додалися у нас спеціальності по БпЛА. І вже також готують офіцерок.

І це дуже важливо, тому що це вже сучасна техніка. Хоча, як мені кажуть наші колеги військові, у нас і в 70-х роках минулого століття вже були БпЛА, той же «Стриж». Тим не менше, зараз дівчата мають таку можливість. Як і в Повітряних силах, як і в Військово-морських силах.

А зараз у школі взагалі проводяться різні гуртки. І збирання дронів. Це в багатьох школах таке відбувається. Тобто в школах має бути просвіта і залучення дівчат. Хоча, і так, ми бачимо великий приріст.

Бо я вам хочу сказати, якщо в нас у 2018 році було близько 7% дівчат-курсанток, то зараз це 21%. Це суттєве збільшення. Я не буду називати цифри. Бо цього ми зараз не називаємо, але це суттєвий приріст. І ця тенденція, якщо ми проаналізуємо по роках, зростає. Фактично з 2019 року кожен рік у нас все більше і більше дівчат.

Але оця робота зі шкільної лави надзвичайно важлива.

«Зараз дівчинка може бути будь-ким, але їй про це забули сказати…»

Анастасія Багаліка: А я хочу розказати таку історію. Кілька років тому вийшов фільм про «Барбі». Його дуже критикували багато хто. Тому що він створює таку ніби «фейкову реальність». Хтось говорив навпаки, що це критика самої «фейкової реальності». Коли ми з Лізою були дітьми, це 90-ті роки, пам’ятаєш? Була величезна вибірка «Барбі». Різних професій. У 80-х Mattel зробив революцію. Якраз у дитячих іграшках. Тому що через «Барбі» різних професій просувалася ідея того, що жінка може бути будь-ким.

Зараз дівчатка у школі — я спостерігаю за освітою своїх дітей — їм ніхто не проговорює, що вони можуть будь-що. Нема такого, щоб дівчатам давали на якомусь рівні базової комунікації, моделювання кар’єри, говорили про це… Це перукарка, манікюрниця, мати магазин косметики, мати кав’ярню. Ну, можливо, йти в медицину чи освіту. І це все настільки сумно, тому що ми живемо в 21 столітті, ми живемо в страшній війні зараз, і насправді дівчинка, яка вчиться зараз в школі, справді може бути будь-ким. Але їй про це забули сказати.

Ліза Кузьменко: Ну і гендерні стереотипи лишаються.

Оксана Григор’єва: Ну, ви знаєте, це має йти звісно від Міністерства освіти. Стратегія гендерної рівності є, і це має бути централізовано по всіх школах, бо це відрізняється. У нашій школі, де моя дитина вчиться, в 4 класі, абсолютно інший підхід. Предмети, ті ж дизайн, технології: хлопчики, дівчата, всі разом роблять.

Залежить від директора школи, від класного керівника, але це має бути, звісно. День захисника і захисниці. Держава комунікує однозначно. На всіх білбордах, наприклад, в рекламі, ми бачимо і жінок, і чоловіків.

Також від родини йде дуже багато.

Міжнародна співпраця

Ліза Кузьменко: Чи багато співпраці з європейськими колегами, наприклад, в освіті? Щоб вона була інклюзивною, гендерно збалансованою?

Оксана Григор’єва: Звісно, є співпраця. Багато наших дівчат проходять практику за кордоном, і інструктори є з інших країн, які їх в Україні навчають. У плані навчань все вибудовано, і можна напрямки різні розвивати. І зараз наші вже загартовані в війні хлопці і дівчат вже більш підготовлені. Ми вже можемо навчати. І вони можуть навчати.

І багато наших інструкторів, які навчають війська в країнах-членах НАТО тим практичним навикам, які в нас застосовуються, бо зараз фактично Україна — випробувальна зона абсолютно всієї техніки світової.

І дівчата, зокрема, вони дуже витривалі, вони себе також проявляють, і на артилерійських спеціальностях дівчата навчаються. Їм це цікаво. Це ж нові технології. Я сама технар, тому я пам’ятаю.

Але гендер, ви знаєте, він тут близько. Так склалося історично. Я хочу сказати, що у нас цього року ж закон Про рівні права і можливості жінок і чоловіків святкує 20 років закон. Це в нас базовий, основний закон Про забезпечення гендерної рівності. 20 років тому жодний з гуманітарних комітетів, які займалися, не хотіли виносити його в Раду.

Не тільки для проголошення, не хотіли виносити взагалі на затвердження жодних з комітетів. І виніс його, знаєте який комітет? Ядерної безпеки паливно-енергетичного комплексу. Михайло Ковалко, він мій земляк з Львівщини. Він виніс цей закон, тому що людина розуміла, що гендерна рівність, гендерна політика, як ядерна політика. Цей комітет подав закон про гендерну рівність. Але ми тоді втратили це слово — гендер. І його замінили на рівні права і можливості. Воно по суті те ж саме. Щоб не лякались депутати.

Тим не менше його було проголосовано Але про те, що людина, яка була фізико-математиком, розуміла, що це важливо, тому що жінки завжди були в науці…

До речі в нас гарні показники. Зараз багато наших науковиць, які пишуть статті, які розвиваються, і є можливість робити щось нове. І не тільки, знаєте, випробовувати те, що хтось зробив. А самим розробляти нові ті ж БпЛА.

У нас багато жінок — цікавих науковиць, які все ж таки цим займаються Тому тут не тільки освіта. Освіта і наука.

«Навіщо жінкам потрібна військова освіта?»

Анастасія Багаліка: Давайте обговоримо таку тему. Мені здається, що не всі люди розуміють, для чого взагалі жінкам військова освіта. Здається, жінка може піти у військо на будь-яку спеціальність. «От нащо військова освіта?»

Оксана Григор’єва: Ой, ця тема абсолютно актуальна. Бо я аналізую, коли почалася війна, в 2014 році, тоді і жінки, і чоловіки стали на захист батьківщини. Це наші перші герої і героїні, які пішли захищати всіх. Але дівчата ж тоді взагалі не мали права служити на будь-якій спеціальності військовій. Згадаємо, як наші снайперки по ділу на папері були швачками. Чи кухарками. І помирали як «швачки» чи «кухарки». Потім завдяки жіночому руху «Невидимому батальйону» тим же дівчатам, які прийшли в військо, просунулася ця ідея. І на законодавчому рівні були зміни.

Але, якщо ми проаналізуємо, ті хлопці, які прийшли в 2014 році разом із дівчатами, хто вони зараз? Вони вже генерали. Вони командують бригадами, корпусами, вони командують. Хто дівчата, ті, що прийшли в 2014 році? У кар’єрному зростанні вони там же залишилися, бо не було ж можливості вже потім навчатися на тих же військових кафедрах. Уже після 2019 року. Тобто оці 4 роки вони були втрачені фактично в плані освіти.

Уже з 2019 року, ми маємо зараз випуски, молоді офіцерки, які вже дослужилися. Тобто вони мали первинне звання, потім пішли служити вже за спеціальностю. Вони зараз вже мають звання майора чи капітана. Ми маємо цю плеяду офіцерок, які вже є.

Але ми ще не маємо на сьогодні жодної бойової генералки. Жодної. Ці наші 4 генералки, але вони в медичній службі. У нас немає у Збройних силах саме бойових генералок. Бо вони не пройшли ще свій тактичний, оперативний, стратегічний рівень освіти. Вони не командували бригадами. 

Ми дуже виросли за час повномасштабного вторгнення. У нас є командири взводів дівчата, є ротні дівчата. Є навіть вже і командири військових частин. Правда, це в нас у Повітряних силах є в психологічній підтримці. Але це все ж командирка частини. Це дуже важливо. І в ТРО є командирка батальйону. Тобто в нас вже дають можливість. Бо раніше, знаєте, вже всі переконалися, що вони класно воюють, а до керування ще не дуже допускають. Але з часом ті стереотипи змінюються.

І я вам хочу тепер сказати, дуже прекрасна статистика, у нас зараз офіцерок — якщо ми починали ще два роки тому і говорили про 4% — то на сьогодні 21% жінок — це офіцерки, зі всіх, хто служить у Збройних Силах України. Це дуже вже такий серйозний прогрес

Безумовно їх треба навчати, щоб вони в своїх бойових частинах зростали до рівня командирів батальйонів. Все одно треба. Вони є. Ми їх виростимо. Буде ця плеяда.

Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайл і дізнавайтеся ще більше!

Спільний проєкт Громадського радіо та ГО «Жінки в медіа». Виготовлення подкасту стало можливим завдяки комунікаційній кампанії «1325: Жінки.Мир.Безпека», що реалізується Українським Жіночим Фондом за фінансової підтримки урядів Великої Британії, Нідерландів та Канади.