Міленіали навчили покоління Х не боятися частіше змінювати роботу — HR-експертка Галина Морозова

Гостя — хедхантерка і HR-експертка Галина Морозова.

Галина Морозова: Я якось зайшла у конфлікт з директором приватної клініки, який офіційно розмістив вакансію, де вказав, що не розглядає кандидатів та кандидаток, старших за 35 років, на позицію терапевта. На моє питання: «Невже терапевт у 34 краще справиться з обов’язками, ніж терапевт у 36?». Він відповів: «Так». Насправді я розумію, що це щось особисте. Але навіть після зауваження про те, що це незаконно, він не прибрав цю умову, що дискримінує.

Я знаю багатьох людей у віці за 50, які в плані фізичної витривалості та швидкості реакцій, засвоєння нової складної інформації, дадуть фору багатьом 25-літнім. Так само знаю і 25-літніх, які кажуть: «Ой, в мене тут заболіло, закололо. Це мені підіймати не можна».

• Ми зараз бачимо, коли в 30 років є топменеджери та топменеджерки: ефективні, професійні, прекрасні, дуже результативні. І бачимо, коли в 50 приходять інтерни в консалтингові компанії й будують там кар’єри.

Часто кажуть, що для покоління Х важливий work-life balance, вони готові своє особисте життя підлаштовувати під роботу. Для У також дуже важливий work-life balance, вони готові підлаштовувати роботу під особисте життя. Пріоритети різні, але на виході виходить одне й теж.

Ми говоримо про те, що залученість не можна розвивати, її потрібно не вбити. Для цього на вході варто відбирати залучених людей, а потім робити так, щоб ця їхня залученість нікуди не зникала. Щоб її не вбити, треба створювати середовище, яке розвиває, нетоксичне, щоб люди продовжували хотіти тут щось робити.

Демографічні зміни

Останні об’єктивні зміни перепису населення були у 2001 році. Усі інші цифри, які нам показують, які використовуються в опорних подальших дослідженнях, зроблені на основі статистичних розрахунків та припущень.

У 2005 році офіційні джерела говорили про 30 млн працездатного населення в Україні.

• Ми дійсно потрапили в демографічну яму. Не лише Україна, весь світ. У 90-х роках було падіння народжуваності.

Однак українські роботодавці все ще готові, з одного боку, переплачувати робітникам, на їхню думку, золотого віку — 25-35 років. Але не готові роздивлятися спеціалістів 45+. Це абсурдно.

У нас також негативний баланс трудової міграції. За останні роки офіційно і неофіційно з України виїхала велика кількість працездатного, грамотного населення. Українських трудових мігрантів дійсно люблять у всіх країнах: нам кажуть, що у нас високий рівень освіти, загальної культури, гарна працездатність, є чітке розуміння, де треба, а не лише хочу. Нас за це хвалять, люблять, дуже цінують усі, окрім української держави.

• За нас змагаються усі, крім України. Україна не робить нічого, щоб втримати своїх мігрантів та залучити іноземну трудову силу.

Нам треба розширити ментальні рамки сприйняття віку кандидата, але роботодавцям часто краще сказати, що «рекрутер поганий», бо не може знайти 30-літнього фінансового генія на зарплату 25 тисяч гривень.

У чому цінність досвіду?

Ми завжди оцінюємо кандидата у двох площинах: хардскілс (професійні знання, вміння, навички) та софт скілс. У софтскілах чим більше досвіду, чим різноманітніший він, тим краще. Багато софт-навичок якраз розвиваються завдяки досвіду з життєвих робочих ситуацій. Якусь історію треба кілька разів прожити. І життя нас постійно до неї повертає, поки ми не зробимо певні висновки, не змінимо поведінку в певних ситуаціях. Таке лише з досвідом приходить. З готовими управлінськими компетенціями ніхто не народжується, їх треба прокачувати. Комусь для цього треба рік, півтора, а іншим і 10 не вистачає.

Розв’язання проблем — це компетенція майбутнього, вона має попит. Навіть попри умовність відмінностей між поколіннями, підхід до розв’язання проблем у різних поколінь буде різним. Молодші намагатимуться розв’язувати питання технологічніше. «Іксам» вони запропонують рутинне супроводження задачі виконати технологічно. Старше покоління запропонує свій спосіб, спираючись на життєвий та професійний досвід, спираючись на те, що такого типу проблеми вже вирішувалися.

• Кожне покоління знає потреби свого покоління, тобто команда з різних поколінь збирає в собі розуміння різних аудиторій.

Хто такі переніали?

Термін «переніали» виник як протиставлення «міленіалам». Спочатку йшлося про людей, старших за 55 років, які не зупиняються у своєму розвитку, продовжують навчатися, працювати, зберігають професійну ясність і продовжують працювати до 80 років.

Зараз англомовна преса пропонує нам називати переніалами взагалі всіх людей, незалежно від поколінь, які перебувають в цьому нескінченному циклі навчання. Коли в людини зберігається жага до нових знань, досвідів, технологічних навичок. Міленіали навчили покоління X частіше змінювати роботу.

Взаємопроникнення і в командах, і в соціумі приводить до того, що покоління вчать одне одного світоглядним речам. «Іксу» завжди дуже комфортно було розуміти: «Я отримав освіту, я вклався в диплом, я був стажером, от я молодший спеціаліст, от старший, от начальник відділу, а потім директор департаменту».

Міленіали кажуть: «Нє, чувак, це нецікаво. Через 2 роки подивись, чи драйвить тебе все ще твоя робота. Якщо ні — змінюй. Через 3 роки подивись, чи цікава ця галузь ринку. Якщо ні — змінюй». X стали сміливішими.

Кар’єра перестає бути лінійною

У Штатах зараз велика проблема у тому, аби повернути людей на роботу. Вони весь цей час виплачували фінансову підтримку з безробіття, а тепер люди кажуть: «Ні, ми не підемо у ваш «McDonald’s» працювати». «McDonald’s» платить 50$ за співбесіду, тільки прийдіть поговорити.

«Ми не хочемо повертатися в офіс, я не хочу працювати тут, не хочу бути юристом. Ми з сусідом запилили стартап, я зайнятий 2 дні в тиждень, отримую в 5 разів менше грошей, але мені вистачає. Мені ок. Я живу один раз».

Кар’єра стає все більш динамічною. Історична залежність між віком і можливостями просуватися, змінами професії — дуже ослабла. Тенденція веде до того, що вона піде.

Сьогодні людей вже не парить ситуація, що в 50 років він чи вона стажуються.

• У багатьох людей вже зламаний цей бар’єр про те, що «в 50 соромно починати». Та прикольно в 50 починати. Взагалі не соромно.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS