Нам треба пустити у свою свідомість, що життя може бути різним — Олександра Ляшенко
Гостя — директорка Інституту менеджменту і освіти дорослих Університету Крок, докторка економічних наук, професорка Олександра Ляшенко.
Про внутрішню готовність змінювати місто проживання
Олександра Ляшенко: Слово «переселенка» не було актуальним для мене з самого початку, тим більше — тепер. Це не є моїм вироком, нагородою чи медаллю. Є ті, хто про це знають, але це не те, чим я засмучуюсь і водночас не те, чим пишаюся. Можливо, було б складніше, якби я поїхала в геть іншу країну, а я переїхала з одного міста України в інше. Внутрішня міграція населення існує, брати до уваги що саме було поштовхом — не варто.
- Думки та розмови про те, що можна буде колись змінити місто проживання почались ще до 2012 року. У 2014 році ця мікроісторична пам’ять спрацювала і ми переїхали в Київ.
Думаю, якби це було сплановано, то процес оцього переміщення затягнувся б ще. Середина червня 2014 року була такою відправною точкою.
Про роботу в Києві
Після переїзду до Києва я не бачила себе в іншій сфері, ніж освітня. Працювала в університеті, потім з’явилась пропозиція обіймати посаду ученого секретаря Національного інституту стратегічних досліджень. Я сумнівалась тоді, бо це державна служба та інший функціонал. Треба було виконувати значно більше організаційної роботи, ніж суто наукової. Довелось змінювати своє мислення на державницьке, дуже багато уваги приділяти правилам, функціям, дивитись на те, що можна змінити і чого не можна.
- Я досить швидко усвідомила, що деякі речі треба обнулити.
Сказати, що для мене в науковому чи освітньому середовищі це був важкий крок я не можу. Мене дуже рятувало те, що свого часу я дуже багато подорожувала Україною у наукових цілях. В мене питали — нащо їхати до столиці, на що я мала відповідь, що у Києві інший масштаб, інша якість. Водночас інтелектуального шоку при переїзді у Київ у мене не було, я розуміла, куди їду.
Про сприйняття Сходу України в Україні та світі
Я чую закиди про те, що велика кількість людей на Сході України не подорожували і це зіграло ключову роль. Не треба локалізувати це до сходу України. Сьогоднішні технології дозволяють подорожувати нехай віртуально, тому проблема не в зоровому і слуховому сприйнятті. Нам треба пустити у свою свідомість, що життя може бути різне. Просто їздити, просто бачити і говорити — неможливо. Небажання зробити крок назад — зупиняє. Думки про те, що там добре, а тут погано, але своє, тут я вже відомий, мене знають, буду якось жити тут — поганий кейс, як правило.
Про чергу на вокзалі у Луганську
Один із яскравих спогадів — середина червня 2014 року, коли ще можна було купити квитки через інтернет і забрати у касі. Черга рухалась повільно, я стояла там години 2. Коли я приїхала додому, то подумала – «Люди, які стоять у цій черзі їдуть з Луганська хтозна-куди і хтозна-коли повернуться. Я стояла кілька годин, чому ж я не стомилася?». Попереду мене стояв аспірант, якого я знала, ззаду стояв хтось з музичного середовища. Потім побачила ще когось — це інтелектуальне натхнення у черзі мене настільки надихнуло.
- Тут про піднесення і біль одночасно. Це частина людей дуже потужного інтелектуального потенціалу, яку витіснили з Луганська — і дуже надовго.
По розмовах було зрозуміло, що тільки частина їде до Росії, а решта — розсипалися по Україні. Це, знаєте, як посіяти хороші зерна.
Про особисті зміни
Я навчилась значно більше, ніж раніше, не впадати в якісь дуже розчулені емоції. Навчилась чіткіше формулювати свої бажання, свідоміше ставити цілі. Найголовніше — ще більше почала цінувати людей. Тепер я розумію, що абсолютно кожна людина є цінною — і для мене важливо побачити, в чому ця цінність.
Про політичний інтелект та мудрість
Було декілька причин, чому я перейнялась ідеєю політичного інтелекту. Справа не тільки в політиці, а в багатьох речах. Перш за все — це освітня та наукова компонента, але з дуже потужним, глибоким корінням. Освітня компонента, особливо в менеджменті, зараз яскраво виражена, всі настільки захоплені навичками, яких хочуть навчитися.
- Я побачила тенденцію, що знаннєвий компонент практично зникає.
Не кажу, що кожен менеджер повинен знати вищу математику, але окремі елементи іноді дуже потрібні. Втрачається усвідомлення і розуміння того, нащо та чи інша дія виконується. На цього побудована велика кількість менеджерських теорій.
Коли після перезавантаження політичної системи нашої країни перейшли від слів до дій, то у мене виникло питання «Чи можна дійсно абсолютно без досвіду зрушити щось з місця?». Я згадала один приклад зі свого життя, коли більш досвідчений колега відмовився мені допомагати. Сказав, що у мене немає досвіду, які помилки тут можуть бути, нема навички танцювати на граблях і тому в мене вийде. Можу сказати, що в мене вийшло, але я знайшла собі однодумців, у яких не було негативного помилкового бекграунду і постійно ставила собі питання, що я знаю і чого не знаю в цій царині.
- Не можна масштабувати локальні, невеличкі проєкти для аграрного сектору до теперішнього випадку, коли йдеться про масштаб держави.
Я почала в цьому розбиратись і намагатись зрозуміти, що головніше — щось вміти чи знати, чи можна не знати і діяти? Це наштовхнуло мене на думку, що треба говорити про політичний та управлінський інтелект. Це така тріада знань того, що саме ми хочемо досягти в майбутньому, це усвідомлені дії для створення цього майбутнього і вміння мудро впливати на людей і обставини задля використання першого і другого.
Порахувати людську мудрість складно і просто одночасно. Потрібно просто рахувати, скільки правильних питань, скерованих на майбутні наслідки тих чи інших дій ставить менеджер, виконавець чи команда.
- Якщо жодного питання про те, «що буде, якщо?» не поставлено, то від нульової відмітки одразу підуть від’ємні величини. Мудрість для мене — це масштаб, вимірювання масштабу наслідків.
Звісно, це і кількість сценаріїв, які можуть бути, майбутнє багатоваріантне, хочемо ми того, чи ні. Це кількість варіантів, які принаймні обдумуються, якщо не прораховуються, як майбутнє може виглядати.
Про любов і нелюбов до влади
Влада існує не для того, щоб її любити, а для абсолютно інших речей. У нас чомусь почуття йдуть попереду раціонального — подобається-не подобається, зможе — не зможе.
- Влада існує для того, щоб дотримуватись законів, щоб їх створювати, робити ці процеси прозорими. Все це точно не про любов, закоханість і бажання, це якраз про ті обмеження, в яких треба жити.
Якщо ви хочете приймати рішення, хочете, щоб вони виконувалися — забудьте про любов. Влада — це для прийняття непопулярних, іноді жорстких рішень, інколи незрозумілих.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо: