«Деякі істини, що є у книжці і є у розмові: якийсь час тому для мене дуже складним було опинитись поруч з дитиною, що плаче, в літаку чи потязі. Зараз, скажу чесно, мені стало легше реагувати на дітей, які плачуть. Це сила емпатії, яка з’явилась у моєму випадку лише завдяки власному досвіду. Діти плачуть. Діти хворіють. Ніколи не можна бути цілком готовим до народження дитини. До батьківства, материнства. Але у моєму випадку, 43 роки – це якраз той вік, коли я дозрів, щоб дати дитині, в першу чергу, любов, щоб постійно нею захоплюватись. Я не впевнений, що якби мій син у мене народився у 23 роки, я б сильно заморочувався. Діти все бачать. Не можна все звалювати на маму.
Я не зовсім вірю в дидактичні книги, які розкажуть, як і що зробити, я більше читаю книжки, які привідкривають психологію дитини. Мене надихнула на свою арт-книжку після прочитання американської, яку написали три психологи «Вчений в колисці» (The Scientist in the Crib). Дитина вчить нас, як знову почати захоплюватися світом. Дитина – твій вчитель»
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.