facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Для Росії космонавтика — «священна корова»: Андрій Колесник про останню невдачу РФ на Місяці

Інтерв'ю

Світ не ставиться до космічних проєктів як до елементу перегонів, але Росія — виключення, вважає експерт.

Для Росії космонавтика — «священна корова»: Андрій Колесник про останню невдачу РФ на Місяці
1x
Прослухати
--:--
--:--

Єлизавета Цареградська: Російська космічна станція «Луна-25» розбилася об Місяць, через те, що вчасно не відключився двигун. Принаймні, таке пояснення можна прочитати, ЗМІ посилаються на голову «Роскосмосу» Юрія Борисова. Пояснімо, взагалі, що це за космічна станція, чому так сильно росіяни чекали на цю подію? Яка її роль?

Андрій Колесник: «Луна-25» названа так, щоб показати, що начебто Росія має спадкоємність від радянської місячної програми.

Остання космічна станція, якою була «Луна-24» у 1976 році, тобто 47 років тому, змогла м’яко приземлитися на поверхню Місяця, взяти зразки ґрунту і доставити їх назад на Землю для вивчення. Таким чином Російська Федерація хотіла показати, що вони продовжують цю, як вважалося, успішну місячну програму Радянського Союзу. Мають ті ж самі компетенції й можуть бути на рівні з іншими країнами, які на сьогодні змогли зробити м’яку посадку на місяць.

«Луна-24»

А це, крім Радянського Союзу, були США. І недавно третьою державою став Китай, який зміг надіслати на зворотній бік місяця свій місяцехід, а також доставити зразки ґрунту з поверхні місяця назад на землю.

Тобто Російська Федерація вважала, що сьогодні є вікно можливостей зробити першими м’яку посадку вже не в екваторіальній частині Місяця, а саме в приполярній зоні Місяця, де прогнозують великі поклади льоду, які потрібні для того, щоб почати фактично засвоєння ресурсів Місяця. Оскільки лід — це і водень для двигунів і кисень для дихання. Таке вікно можливостей з’явилося через те, що у квітні цього року японська приватна місія не змогла здійснити м’яку посадку в цій зоні. А до цього було ще декілька спроб, у тому числі й індійська спроба 4 роки тому, ізраїльська спроба тоді ж також завершились невдачею.

Російська Федерація сподівалася, що це вікно можливостей (оскільки наступний індійський апарат має зробити м’яку посадку 23 числа) випередити їх і бути першою знову у світі, хоч в такій вузькій ніші, але все-таки в дуже поважній номінації. Ми бачимо, що Російська Федерація не спромоглася це зробити через низку причин, в тому числі тому, що вона не має жодного відношення до місячної спадщини Радянського Союзу. Хоча той апарат, який вони надіслали, дуже був схожий по контурах на радянські апарати, і навіть по архітектурі вони намагалися зберегти ті самі елементи.


Читайте також: Плани — «не космос»: Андрій Колесник про те, чому Україна не розвиває космічну економіку


3 причини невдачі станції «Луна-25»

Андрій Колесник:  Те, що є проблеми з двигунами для космічних апаратів, було ясно ще кілька років назад, коли Росія намагалася запустити та пристикувати до Міжнародної космічної станції свій останній модуль «Наука». І тоді під час переходу від базової орбіти на орбіту Міжнародної космічної станції для пристикування виникли теж проблеми з двигунами. І цей модуль завдяки іншим типам двигунів, які більше є не маршевими, а тими, які відповідають за орієнтацію космічного апарату, змогли якось дотьопати до Міжнародної космічної станції, пристикуватися. Але тоді, коли вони пристикувалися, чомусь основні двигуни раптом вирішили запуститися і працювали так довго, поки не виробили все паливо. А під час цієї роботи вони зробили дуже несподівану «послугу» для Міжнародної космічної станції, яка почала вертітися як вовчок і могла в будь-який момент через перевантаження розломитися на безліч уламків. Тобто проблеми з двигунами — це не єдиний випадок, випадок уже системний.

Інше питання: сама місія була підготовлена непрофесійно, навіть по-аматорськи. Через те, що під час подібних місій, навіть при радянській програмі, завжди готували апарат у двох екземплярах як мінімум.

Тобто, мав залишатися на землі технічний дублер, на якому відпрацьовувалися всі нештатні операції, які могли виникнути під час виконання місії на основному апараті, що перебуває у глибокому космосі. Цього не було зроблено. І тому навіть те, що там мало відбуватися, не могли спрогнозувати фахівці «Роскосмосу», і таким чином не змогли відпрацювати той випадок, коли двигуни не виключилися.

Третя причина: крім цього з радянських часів розроблялася математична модель системи управління космічним апаратом. І цього не було зроблено для підготовки цієї місії.

І ще дуже важлива частина: те, що видимість апарату для наземної станції «Роскосмосу» обмежувалась лише територією Російської Федерації. А це тільки 8 годин на добу, і то більшу частину доби космічна станція була в невидимості зі сторони «Роскосмосу».

Як це відбувається взагалі? З радянських часів це було забезпечено за допомогою морської флотилії, спеціальних суден, які були облаштовані великими антенами, які виходили у Тихий океан, в Атлантичний та Індійський і таким чином допомагали цілодобовому керуванню автоматичних станцій. Цього флоту зараз немає, він порізаний на металолом. Тому іншим виходом з цієї ситуації було опрацювання з партнерами, залучення їхніх наземних станцій, які розташовані по всьому світу, в Австралії, Південній Америці, в Африці тощо для зв’язку з глибоким космосом. Але Російська Федерація зараз в ізоляції після повномасштабного вторгнення її в Україну, і вона не могла вже використати колишні партнерські зв’язки для того, щоб цілодобово бачити свою станцію і в потрібний момент керувати нею, якщо виходять якісь нештатні ситуації.

Запуск «Луна-25» та пропаганда

Читайте також: NASA виявило, що дні на Марсі стають коротшими


Вартість вивчення космосу для Росії

Андрій Колесник: Сама «Луна-25» обійшлася російському бюджету приблизно в 11,5 мільярдів рублів, і за тим курсом, коли вона створювалася, це майже 200 мільйонів доларів.

Тобто, це дуже коштовна штука, але ми бачимо, що ця станція була достатньо примітивна у своїй конструкції. Тобто, наступні станції, які плануються «Роскосмосом», це, а «Луна-26» орбітальна, яка має працювати навколо місяця, а «Луна-27», яка має бути більш потужна, ніж та, яка зараз розбилася. І «Луна-28», яка взагалі має повернути зразки ґрунту з Місяця на Землю, вони будуть набагато дорожчі.

І планувалося, що ці станції ще могли б бути запущені до кінця 2025 року, коли закінчується поточна федеральна космічна програма, розрахована на 10 років, з 2016 по 2025. Але вже сьогодні ми бачимо нові графіки запуску цих станцій, починаючи з 27, 28 на 30 років. Тобто, це на час дій іншої федеральної космічної програми, яка буде розроблена і затверджена вже у 2025 році.

Крім того, потрібно сказати, що «Роскосмос» отримав секвестр свого бюджету ще у 2020 році, ще до повномасштабного вторгнення, і дуже великі гроші були з нього зняті на потужні проблеми, які виникали в Російській Федерації.

Тоді зняли 150 мільярдів рублів, і це сума приблизно під 3 мільярди доларів.

Можна сказати, що проблема з фінансуванням буде і далі рости, оскільки кошти на військову авантюру в Україні — дуже великі, і постійно збільшується необхідність в них з одного боку. А з іншого у Російській Федерації ще стала проблема, куди направити ті залишки коштів, які вони можуть ще на цивільний космос надавати. Оскільки з 30-го року вже не буде Міжнародної космічної станції, її експлуатація буде зупинена, і вона буде затоплена у Тихому океані.

А літати Росії потрібно куди? Оскільки у них пілотована космонавтика — це фактично «священна корова», яку будуть підживлювати стільки, скільки можна. Бо крім пілотованої космонавтики в Росії на сьогодні взагалі не залишилось ніяких досягнень. А для того, щоб підживлювати пілотовану космонавтику, треба кудись літати. Це нова російська орбітальна станція, яку планують створювати наприкінці 20-х років.

Попередні розрахунки під час стільки попередніх паперових креслень показують, що тут потрібно не менше 10 мільярдів доларів, або 600 мільярдів рублів ще по курсу, який був до повномасштабного вторгнення.

І ці кошти на російську орбітальну станцію, скоріше за все, будуть виділятися першою чергою, ніж на Місячну станцію. Хоча і вони кажуть, що будуть прискорювати роботу по місячній програмі. Проблема в тому, що в Місячній програмі вони допустилися принципової помилки, яку сьогодні дуже важко виправити.

Інші космічні невдачі Росії

Андрій Колесник: Вони послали космічну станцію «Луна-25» без попереднього підтвердження своїх компетенцій взагалі по роботі в глибокому космосі. Це є приклади того, наскільки непрофесіональний менеджмент в ракетно-космічній галузі Росії.

Наприклад, в 1996 році «Марс-96» не зміг подолати земне тяжіння і втопився в Тихому океані. У 2011 році космічна місія «Фобос-Грунт», яка мала бути направлена на супутник Марсу, також не змогла подолати земне тяжіння і втопилася в Тихому океані.

Тобто, ця третя місія «Глибокий космос» мала підтвердити взагалі компетентність Росії у дослідженні глибокого космосу. І вони не змогли підтвердити, якщо не могли зробити цей простий орбітальний маневр навколо Місяця.

І для того, щоб поновити компетенції, їм потрібно було спочатку побачити, чи вони є. Кожна країна посилає до небесного тіла спочатку космічну станцію, яка просто має завдання вийти на орбіту і втриматися на тій орбіті, здійснюючи ті чи інші маневри.

Тобто, це ази космонавтики, чого не зробила Росія у цій місії. І зараз надолужувати те, що потрібно було зробити першим кроком — набагато важче, оскільки довіра до російських космічних технологій впала майже до нуля.

Про «космічні перегони»

Андрій Колесник: Росія розглядає будь-який космічний проєкт як елемент перегонів, але у світі це не так. Сьогодні існує суперництво між Китаєм і США за принципи, хто буде країною № 1 у космосі. І у Китаю великі амбіції до 2045 року все-таки перемогти у цьому суперництві.

Знову ж, суперництво йде у двох площинах — у військово-безпековому і цивільному космосі. І тут знову йде не про перегони, а про те, хто буде мати найкращі технології, і буде фактично не володіти космосом, а встановлювати стандарти вивчення та засвоєння космосу.

Це дуже важливо: яка система переможе? Чи система технічних стандартів західного світу, чи система технічних стандартів Китаю?

Тобто в цьому і зараз є суперництво насамперед. Росія через те, що втратила багато компетенцій у космосі, сьогодні балансує між 3-м і 4-м місцем саме у суперництві з Індією.

Індія, якщо зможе на днях посадити станцію, стане першою, яка зможе це зробити при полярних широтах місяця.

Індія через рік-два планує випробування власного пілотованого космічного корабля. Тобто набуває компетенцій, які має сама Росія. А за кількістю вдалих запусків і по їхній якості, і за результатами програм Індія вже на крок вперед, ніж Росія.

Тобто Росія сьогодні вже скочується на 4-те місце, а по деяких компонентах, що стосуються інших напрямків космічної діяльності, вона може взагалі впасти в кінець першого десятку. Тобто Росія навіть у цій аварії продемонструвала, що вона вже не є повноцінним партнером, як вона хоче виглядати.

Нагадаю, що пару років тому була велика попередня угода між Китаєм і Росією щодо створення так званої Міжнародної місячної дослідницької станції на поверхні Місяця, і прогнозували, що тут Росія зможе в цьому компоненті бути на рівні з Китаєм.

А це не так, оскільки Китай поступив дуже мудро і перший етап запропонував зробити так, що до 30-го року кожна країна окремо досліджує і демонструє свої місячні технології, наприклад, власних місій на Місяць. І Росія цей перший же тест провалила, загубивши свою станцію.

Тоді як Китай вже на сьогодні має всі технології, які дозволяють не тільки зробити м’яку посадку, але вже і місяцехід Китаю працює на зворотному боці Місяця, і доставляє вже зразки ґрунту назад на Землю. Тобто це вже демонструє, що Китай до 30-го року може розширити ці свої технології та продемонструвати ще нові здобутки.

І тоді вже можна сказати, хто буде з Китаєм (або сам Китай) будувати цю станцію. І Китай, знову підкреслюю, поступив мудро, що став такі угоди підписувати не тільки з Росією, але й з іншими країнами, нехай і третього світу, завдяки яким вона зможе розширити свої технічні стандарти на космічну техніку. І це дуже важливо для них, оскільки якщо їм це вдасться, тоді вони будуть прямими конкурентами американській програмі «Артеміда». У ній беруть участь багато країн. У тому числі й Україна підписалася під домовленістю «Артеміди» щодо засвоєння Місяця. І знову буде ця битва технічних стандартів.


Читайте також: Індія запустила ракету для посадки марсохода на Місяць (ВІДЕО)


Відомо, що корпорація «Роскосмос» раніше опублікувала фото, де російській космонавти розгорнули на Міжнародній космічній станції прапори так званих  «ЛНР» та «ДНР». У МЗС України у відповідь на це закликали виключити Росію зі всіх міжнародних космічних програм.

Раніше у 2022 році Європейське космічне агентство (ESA) припинило співпрацю з «Роскосмосом» у проєктах із вивчення Марсу. В агентстві вирішили припинити співпрацю через вторгнення російських військ в Україну. 

Нагадаємо, у 2022 році Twitter обмежив сторінку глави корпорації «Роскосмос» Дмитра Рогозіна за твіт, де він закликав знищити Україну. Соцмережа повідомила, що якщо він не видалить твіт, обмеження з нього не знімуть. Проте сам чиновник відмовляється видаляти запис.


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

У Сирії залишилось два стратегічних інтереси РФ — експерт-міжнародник

У Сирії залишилось два стратегічних інтереси РФ — експерт-міжнародник

У харчуванні варто віддавати перевагу овочам — експерт Громадського здоровʼя

У харчуванні варто віддавати перевагу овочам — експерт Громадського здоровʼя

Каховське водосховище заростає лісами: чому це цінно — пояснює біолог

Каховське водосховище заростає лісами: чому це цінно — пояснює біолог

Високий холестерин, статини і спосіб життя: інтервʼю з кардіологинею Вірою Горбачовою

Високий холестерин, статини і спосіб життя: інтервʼю з кардіологинею Вірою Горбачовою