Фото: facebook-сторінка Яніни Соколової
Яніна Соколова: Роботу над фільмом почали ще у 2019 році. Ми віддали стрічці 4 роки життя. Це був найбільший краудфандинг за всю історію українського кіно. Понад 4 тисячі донейтів від глядачів та моїх підписників дали можливість створити мультимедійну історію, що прагне змінити ставлення до онкохворих.
Фільм окреслює не лише мою боротьбу із недугою, а досвід одразу кількох людей. Ми демонструємо проблеми медицини, захворювання, психологічного стану, градусу хвороби суспільства та телебачення.
Ця стрічка змусить вас жити інакше, дивитися на світ по-іншому, не витрачати час на зайве, займатися собою та країною. Кіно дає зрозуміти, що вам в житті пощастило попри всі біди та негаразди. Історія «Я, Ніна» надихає, тому прошу підтримати її своїми переглядами.
Кіно змінить вас так, як змінило нас. Прем’єра відбулась 5 вересня і ми вже змогли дізнатись думки людей різного віку, професій, соціальних статусів та психологічного стану. Зараз всі переживають драму всередині, бо травмовані війною. Після перегляду стрічки глядачі казали, що їм хочеться все робити у турборежимі. Одна дівчина написала, що ввечері після фільму накрутили 10 кіл з подругою довкола дома, бо захотілось якось діяти. Кіно заряджає. Не бійтесь теми онкозахворювання, бо в стрічці є гумор, щемливість, кохання.
Читайте також: Українська журналістика хвора, ми всі хворі на хайп — Яніна Соколова
Яніна Соколова: Якби я не пережила такий етап в житті особисто, то з точки зору етики та моралі, жартувати про це було б некоректно. Я пройшла чотири курси хімієтерапії та двадцять курсів променевої терапії. Мені відомо, що таке операція, видалення органів, переформатування організму, побічні ефекти, болі, втрата волосся.
У 2019 році одразу після першої хімії я торкалась свого волосся, а воно залишалось в моїх руках, немов у кульбаби. Це можна сприймати драматично, а можна з гумором. Бо волосся відросте, треба перетерпіти цей період його відсутності. Взимку я питала у знайомих, чи не хотів хтось зробити шкарпетки та хустку з моїх шматків волосся.
Насправді чорним гумором послуговуються військові, а особливо з ампутованими кінцівками. Можна зʼїхати з глузду, драматизуючи всю біду навколо. Рак — це як Росія, а метастази — лайно, яке вона сіє по нашій країні всі ці роки. Наше кіно вийшло символічне. Фільм завершується веселою сценою на цвинтарі. Нагадує Кустурицю, якого я раніше поважала, до його співпраці з росіянами. Це сильний та красивий сюжет.
У стрічці присутні мої документальні вставки, зокрема з цвинтаря у Бучі після деокупації. Такі сцени примусять вас переоцінити події. Можливо, ви зможете сприймати все як неоцінений досвід для подальшої розбудови життя і країни в інших фарбах.
Читайте та слухайте також: Фестиваль квір-кіно SUNNY BUNNY — важлива політична подія, бо це про рівні права — Богдан Жук
Яніна Соколова: Фільм зняв всесвітньо відомий український оператор Сергій Михальчук. Він отримував чимало премій. На Берлінале Сергій здобув «Срібного ведмедя». «Довбуш» також знімав він. Над стрічкою працювали класні актори та режисерка.
Якби ми були в США чи в ЄС, то всі шпальти передових видань були б в акторах, а не політиках. Ми маємо промотувати й цінувати своє. Наш фільм для дистрибуції придбала британська компанія. Вони побачили нас на фестивалі в Таллінні й сказали, що він неймовірний. В листопаді стрічка зʼявиться на телеканалі HBO. Також ведемо комунікацію з Amazon, вони теж хочуть придбати.
Яніна Соколова: Я дівчина з непростим характером і доволі важко переживала хворобу внутрішньо. Тоді відбулась переоцінка життєвих речей та найближчого оточення. Багато чого відбувалось у моїй голові. Але щоб я порадила? Жити та любити на повну, нічого не боятися, сміливо дивитись раку в очі, насолоджуватися кожною хвилиною.
Рідні та близькі онкохворих мають знати, що ці люди потребують ваших обіймів. Йдеться не про співчуття та жаль, а про підтримку. Не відкладайте миті щастя. Стрибайте, а парашут відкриється згодом.
Слухайте та читайте також: Відчувати біль — це нормально, з цим можна навчитися жити — психолог про життя після втрати близької людини
Режисеркою стрічки «Я, Ніна» стала Марися Нікітюк (співавторка сценарію «Додому», режисерка «Коли падають дерева»). Фільм розповідає справжню історію боротьби із раком телеведучої та активістки Яніни Соколової. Кіно є частиною однойменного мультимедійного проєкту, що допомагає онкохворим. Стрічка складається з двох частин: художньої, де поєднано кілька драматичних історій, та документальної.
У 2019 році журналістка Яніна Сколова повідомила на своїй Facebook-сторінці про те, що боролась з раком 7 місяців та вилікувалась.
У березні 2020 року Соколова заснувала благодійний фонд «Варто жити» для допомоги онкохворим.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS