Відчувати біль — це нормально, з цим можна навчитися жити — психолог про життя після втрати близької людини

Антон Семенов: Людина, яка втратила когось із близьких, проживає самотність. Вона втратила важливий соціальний зв’язок, відчуває, що її ніхто не розуміє. Тому що це зрозуміти складно, це особисте переживання, втрата. І людина залишається з цим наодинці. Вона не вірить людям, які кажуть, що розуміють її біль.

• Людині потрібно пережити цей біль. Але, якщо вона отримує токсичну для себе реакцію, вона перестає намагатися про це говорити. Це блокує процес зцілення.

Тому важливо, щоб люди поруч правильно ставилися до знайомих, друзів, які пережили втрату. Не варто намагатися показати людині у горі, що ви розумієте її. Важливо просто бути поруч і тримати за руку: не завжди у прямому значенні, але завжди у  переносному. Не намагайтеся заспокоїти себе. Це нормально, що вам тривожно. Цю першу вашу інстинктивну реакцію потрібно стримати: це не ваш біль насправді.

Слухайте та читайте також: «Будьте поруч, помовчіть разом, або надайте простір»: як допомогти пережити втрату близької людини?

«Відчувати біль — нормально»

Антон Семенов: Психологиня Елізабет Кюблер-Росс виділяла 12 етапів, через які проходить людина, яка втратила когось із близьких. Вони можуть іти у різному порядку. До одного й того ж етапу людина може повертатися кілька разів. Проблемою є також те, що коли людина виходить із депресії, може думати, що це свідчить, що усе закінчилося. У роботі з травмою втрати нема ніякого кінця. Реальність втрати залишається назавжди. Людина живе з цим, але може адаптуватися, прийняти цей факт і жити далі. Однак завжди пам’ятатиме, що це було. Це буде боляче. Відчувати біль — це нормально. З цим можна навчитися жити. Це не скалка, яку можна витягнути й забути про неї.

Як навчитися жити після втрати?

Антон Семенов: Потрібно відновити контакт з реальністю. Потрібно повернутися до простих повсякденних справ: вони балансують. Для цього потрібні зусилля. Ніхто не може зробити цього замість вас. Ми можемо лише допомагати у цьому процесі.

Основні ліки — це наші соціальні зв’язки, а також нові соціальні зв’язки. Усім, хто переживає втрату когось з близьких, якщо вони хочуть допомоги, ми радимо йти до людей. Не обов’язково просити у них про допомогу. Варто просто бути поруч: це вже вам допоможе. Будь-яка спільна справа, робота дуже допомагає.

Слухайте також: Не стримуйте почуттів: кричіть, плачте, зліться — психологиня про те, як пережити втрату дому

У Національному центрі психологічної підтримки у скорботі є безоплатні групи підтримки для людей, що втратили близьких.

Також працює гаряча лінія психологічної підтримки за номером: 0800 211 444.

В Україні нині 24/7 анонімно та безоплатно працює Національна гаряча лінія для дітей та молоді. Якщо вам до 25 років, звертайтеся за номерами: 116-111, 0-800-500-225.

До того ж, можна звертатись на безоплатну гарячу лінію психологічної підтримки за номером: 0800211444, у Всеукраїнський кол-центр фундації «Варто жити». Також працює безоплатна інтернет-платформа для психологічних консультацій «Розкажи мені», Міжнародна гуманітарна організація «People in Need».

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS