Як підтримати людину, яка пережила втрату?

Про особисті втрати говорили з Анастасією Багалікою, редакторкою та ведучою Громадського радіо.

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Анастасія Багаліка

Як підтримати людину, яка пережила втрату?
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/04/hr_marafon_v-2022-04-02_bagalika.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/04/hr_marafon_v-2022-04-02_bagalika.mp3
Як підтримати людину, яка пережила втрату?
0:00
/
0:00

Анастасія Багаліка: Моя втрата не від війни, але мені здається, не має значення від чого, головне — біль, який назавжди з тобою. Перше, що хотіла б зазначити — свою втрату треба легітимізувати. Про неї треба говорити. Не легітимізована втрата заживає набагато довше. В цій війні, я впевнена, багато тих, хто не може сказати в голос про свою втрату. Це дуже токсична ситуація. Коли людина приховує свої емоції, її ніхто не розуміє, бо не знають причини.

  • Не забороняйте собі говорити про свою втрату.

Несправедливість

Анастасія Багаліка: Дуже дратує відчуття несправедливості. Я не розумію, чому це відбулося зі мною. Слова «Земля пухом», «Світла пам’ять», «Герої не вмирають». Вмирають! Мене розривало, коли казали «ти ще знайдеш кохання свого життя» або «у тебе все життя попереду». Хотілося розідрати людей, які мені таке казали. Але я мовчала, відверталася і відповідала: «Ви не знаєте про що говорите».

  • Якщо ви не маєте досвіду втрати, не говоріть банальних дурниць людині, яка цей досвід має.

Як підтримати людину, яка пережила втрату?

Анастасія Багаліка: Якщо це людина, з якою у вас є контакт, можна просто її обняти, якщо людина не проти. Тактильний контакт трохи повертає на землю. Але є люди, які сильно обмежують фізичні контакти після втрати. Вони уникають людей, не хочуть, щоб їх обнімали, торкалися. І часто навіть просто говорити не хочуть. В таких випадках я не знаю як себе поводити. Я навпаки хотіла йти до людей і говорити. Так мені було простіше.

Мій досвід проживання втрати трохи неправильний. Хоча не може бути правильних і неправильних. Але можна було швидше і легше. Мій досвід тривав майже 5 років. Тільки після третього року я нарешті почала намацувати той шлях, де можна загоїти внутрішні рани. Я почала бачити людей, які поруч зі мною, підтримують мене весь час.

  • Але я зрозуміла, що найважливіша людина, яка має бути поруч зі мною — це я сама.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі


Слідкуйте за найоперативнішими оновленнями у Twitter Громадського радіо

Також підписуйтеся на наш Telegram-канал Новини від Громадського радіо


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS