Україна хоче досягти виробництва власної зброї на 50% до кінця року — експерт

Як розвинулась українська оборонна промисловість

Світлана Біла: Що означає 52 позиція у цьому рейтингу? Які чинники дозволили українській оборонній промисловості досягти таких темпів росту, якщо йдеться про плюс 41% 2024 році?

Сергій Галушко: По-перше, якщо перевести це місце в рейтингу на доходи, то йдеться про 3 мільярди доларів за 2024 рік. Сподіваюся, що цього року показники будуть значно кращі. Але на що я хочу звернути увагу? Йдеться лише про акціонерне товариство «Українські оборонні промисловості», більш відоме як «Укроборонпром». Проте ми маємо говорити про всю оборонну індустрію України, а це, станом на 2025 рік, близько 900 підприємств. Більшість із них — приватні.

Лише безпілотними системами — наземними, повітряними та морськими — займаються близько 500 виробників. Окрім цього, існує приблизно 2000 команд розробників (R&D), які працюють над інноваціями, створенням нових зразків, тестуванням тощо. Це велика галузь.

Якщо подивитися на минулий рік, то приріст економіки держави склав 2,9%, з них оборонна сфера — 1,2%. Тобто майже половина приросту. Це і є роль оборонної індустрії в економіці держави у стані війни.

Про каталізатори прогресу

Світлана Біла: Які напрямки виробництва зробили найбільший внесок? Це боєприпаси, артилерія, бронетехніка, ракети? Що загалом стає каталізатором?

Сергій Галушко: Каталізатором є потреби фронту та загальні тенденції розвитку збройного протиборства в російсько-українській війні. Сьогодні, якщо подивитися на номенклатуру зразків озброєння, Україна потенційно спроможна забезпечити себе більшістю видів озброєнь.

Звичайно, ми не можемо виготовляти власні протиракетні системи та повноцінну протиракетну оборону. Є питання щодо зенітно-ракетних комплексів і бойової авіації. Проте в засобах для далекобійних ударів ми посідаємо доволі сильні позиції.

Кілька тижнів тому на зустрічі з підприємствами ОПК, яку проводили секретар РНБО Рустем Умєров та радник президента Олександр Камишін, було заявлено, що до кінця року планується вийти на показник у 50% власного виробництва озброєння, а можливо й більше.Тобто половина озброєння буде українською.

Якщо згадати, з чого ми стартували у 2014 році й що мали у 2022 році, то це не просто ривок — це потужний прорив.

Про виробництво ППО

Світлана Біла: Ми поки що не виробляємо протиповітряну оборону. А що потрібно для її виробництва?

Сергій Галушко: Насправді системи протиракетної оборони, особливо ті, що працюють по балістичних цілях зі швидкістю у кілька чисел Маха, — це технологічно складне завдання, яке, за досвідом інших країн, потребує багатьох років досліджень, випробувань, розробок і тестування в бойових умовах. Тому постає питання: чи ми будемо йти симетричним шляхом і створимо аналоги наявних систем, наприклад сучасних модифікацій Patriot або подібних комплексів, чи шукатимемо альтернативи з кимось у партнерстві. «Срібної кулі» тут не існує.

Президент неодноразово порушував це питання на ставці, і вже визначили завдання щодо створення власних зенітних систем ближньої дії, малої та середньої дальності. Робота триває. На тактичному рівні протиповітряної оборони, для мобільних груп, ми вже маємо певні рішення, наприклад дрони-перехоплювачі. Минулого тижня вперше збили реактивні «шахеди» саме нашими дронами.

Тобто в окремих сегментах ППО ми рухаємося вперед: у чомусь вже самодостатні, наш досвід вивчають партнери, а в деяких напрямках нам ще потрібно пройти складний шлях, щоб отримати власні системи.

Є також цікаві розробки, зокрема адаптація ракети класу «повітря-повітря», створеної на українському підприємстві для винищувачів, для запуску з наземних пускових установок. Можливо, це не надто складна і навіть дещо примітивна, але реально дієва система, здатна збивати цілі. Отже, ситуація непроста, але й далеко не безнадійна.

Читайте також: Генсек НАТО відповів на запитання журналістки Громадського радіо про системи ППО для України

Про оборонний ринок

Світлана Біла: Чи зросте інтерес щодо постачання зброї з України? Чи зміниться баланс сил у європейському військово-промисловому комплексі, та й не тільки європейському?

Сергій Галушко: Дослідження SIPRI показало, що за 2024 рік обсяги виробництва зброї у світі становили еквівалент 279 мільярдів доларів. Якщо подивитися на плани країн Європи й світу на наступний рік, то Німеччина минулого тижня затвердила бюджет на 2026 рік, у якому на потреби переозброєння Бундесверу передбачено 108 мільярдів євро.

Сьогодні Асоціація аерокосмічної та оборонної промисловості Європи оприлюднила своє дослідження за підсумками 2024 року: зростання становить 13,8%. Збільшуються робочі місця, витрати на дослідження та загальні оборонні видатки. Це свідчить про чітку тенденцію до переозброєння Європи. На 10-річний період у межах Євросоюзу закладено близько 600 мільярдів євро на ці потреби.

Активно триває переозброєння Сполучених Штатів, які передали частину свого озброєння Україні та іншим партнерам, тому запускають численні програми оновлення арсеналу. Суттєвий попит спостерігається в регіонах Африки, на Близькому Сході та у Східній Азії, де з огляду на геополітичну ситуацію також тривають масштабні програми переозброєння.

Хоча іноді це неприємно констатувати, але минулого тижня Індія підписала контракт з Росією на постачання ракет до комплексу С-400 на суму 1,1 мільярда доларів. Тривають перемовини щодо постачання нових систем С-400, «Панцир», С-300 і навіть літаків Су-57. Попри війну, санкції та значні обмеження на регіональних ринках, Росія все одно має контракти.

Проблеми української оборонки

Сергій Галушко: Ми знаємо, що в держави існує стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу. Але майже ніхто не звертає уваги, що ця стратегія була розроблена й введена в дію до великої війни. Вона не оновлювалася за чотири роки від початку повномасштабного вторгнення.

Крім того, досі немає загальнодержавного плану заходів щодо реалізації цієї стратегії ОПК. Тобто оборонно-промисловий комплекс фактично розвивається або в ручному режимі, або в форматі «на вчора». Виробники й розробники хочуть бачити перспективу на три, п’ять, десять років — і це нормальна практика. Розроблення стратегії та планувальних документів не потребує значних бюджетних витрат. Для цього існують відповідні державні установи.

Ми аналізуємо запити підприємств, проводимо дослідження. Є запит, про який зазначають 89% підприємств: забезпечення безпеки виробництва. Це не лише релокація, а й ланцюжки постачання, кадрова безпека, розвиток власного кадрового потенціалу. Щоб зразок озброєння вийшов із цехів підприємства, потрібно врахувати багато чинників. Приватні виробники, у першу чергу, ставлять багато запитань, адже, попри чотири роки повномасштабної війни, з боку держави ще є над чим працювати.

Що стосується власного експорту, ситуація не така проста. З одного боку, ринки різних країн готові отримувати нове озброєння, але вони прагнуть купувати насамперед власне національне, і нам доведеться докласти значних зусиль, щоб знайти там своє місце.

Коли, наприклад, Асоціація французьких виробників озброєння побачила, що збройні сили Франції мають намір закуповувати за кордоном певні зразки озброєння, вона запустила кампанію лобіювання і фактично змусила французький уряд ухвалити рішення про першочергові закупівлі у національних виробників. Це показує, що не варто мати ілюзій, ніби нас будь-де чекають і готові відкрити для нас свої ринки. Це довгий шлях.

Кажуть, що зброю продають президенти. Окремому підприємству ОПК важко пробитися в таких умовах, тому держава має створити необхідні умови.

Читайте також: «Щоб українська зброя була передовою — треба відкрити її для світу» — керівник компанії «ОмніТек Дефенс» Костянтин Мінаков

Довідково

Нагадаємо, 1 грудня Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SIPRI) оприлюднив рейтинг 100 найкращих компаній світу з виробництва зброї та надання військових послуг за 2024 рік.

Серед лідерів рейтингу — американські Lockheed Martin, RTX Corporation і Northrop Grumman, а також британська BAE Systems і General Dynamics.

Найбільше зростання в Європі показала чеська Czechoslovak Group — +193%, з яких половина доходів припадає на замовлення для України.

Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси і подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon 
• PayPal: [email protected]
• Base by Mono