Скільки об’єктів культурної спадщини України знищила РФ, та як їх захистити

Що таке культурна спадщина, та яке законодавство її захищає

Гаазька конвенція 1954 року визначає рухомі та нерухомі культурні цінності, місця зосередження та зберігання пам’яток. Це можуть бути музейні установи, бібліотеки, архіви. Таким чином, культурні цінності — це сукупність значимих культурних об’єктів, зокрема ансамблів, пояснює Ліна Дорошенко.

У національному законодавстві цей термін фігурує у законі «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей». При цьому, для українського правового поля й суспільства більш поширеним є термін «культурна спадщина». Вона охоплює предмети, що мають культурне, наукове, етнографічне чи археологічне значення. Українське законодавство містить велику кількість системних і тематичних актів з питання захисту культурної спадщини, зокрема під час війни. Серед них закони «Про культуру», «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», «Про Національний архівний фонд та архівні установи», а також різні накази Міністерства культури.

За словами Ліни Дорошенко, Україні важливо показати, що навіть за умов повномасштабної війни нам вдається імплементувати й впроваджувати Гаазьку конвенцію та два протоколи до неї, що регулюють збереження культурних цінностей. Крім того, зазначає експертка, ми можемо ставити питання про модернізацію цих документів, розроблених у минулому столітті, відповідно до викликів, з якими стикаємося сьогодні.

Співпраця з іншими країнами та запровадження міжнародних механізмів

У випадку кожної країни важливо розглядати, як вона імплементує та адаптує у себе норми міжнародного права щодо захисту культурної спадщини, говорить Ліна Дорошенко. За її словами, українські фахівці співпрацювали з Францією, Нідерландами, США, Великою Британією, зокрема під час створення спеціалізованого підрозділу із захисту культурних цінностей у складі ЗСУ.

«Фактично, Україна стала першою країною, яка створила такий спецпідрозділ в умовах збройного конфлікту, що триває. Ми багато консультувалися з карабінерами, інституціями, які опікуються захистом культурних цінностей у різних країнах, проте їхній досвід не зовсім для нас релевантний. Зараз ми дійшли до точки, коли вже наші експерти діляться тим досвідом, який ми впроваджуємо в Україні», — говорить національна координаторка імплементації Гаазької конвенції.

Вона зазначає, що Україна стала першою країною, яка внесла об’єкти до міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом в умовах збройного конфлікту. Такий статус підвищує рівень відповідальності за шкоду, завдану цим пам’яткам. Також Україна запровадила Ad hoc моніторинг — новий механізм у сфері збереження культурної спадщини. Зокрема, ним скористалися після пошкодження Держпрому в Харкові. Тоді до міста прибула місія ЮНЕСКО, провела обстеження, дала свої рекомендації, а зараз проводиться ліквідація наслідків атаки, розповідає експертка. Об’єкти, що перебувають під посиленим захистом, також були пошкоджені у Києві, Одесі та Львові.

Спільна з міжнародними експертами триває робота над створенням фонду збереження культурної спадщини, формуванням стандартів евакуації пам’яток, відновлення та документування.

Вплив вибухових хвиль на пам’ятки

Ліна Дорошенко зазначає, що помічними є стандарти ЮНЕСКО щодо порядку дій для захисту культурної спадщини в умовах надзвичайних ситуацій. Тим не менш, вони покривають не всі виклики, з якими сьогодні стикається Україна.

«Наприклад, у нас недостатньо досліджений вплив вибухових і вібраційних хвиль. Тому що всі розуміють, що об’єкт пошкоджується, коли у нього прилетіло, або влучання відбулося поруч, і там є видиме пошкодження. Але багато архітекторів апелює до того, що руйнування спадщини вимірюється не лише видимими ушкодженнями, оскільки вібраційні та звукові хвилі мають негативний вплив, і ми як держава ініціюємо низку досліджень, щоб цей складник було включено до міжнародних протоколів реагування», — розповідає експертка.

Якими є втрати культурної спадщини України внаслідок війни

Міністерство культури щомісяця оновлює інформацію щодо пошкодження та руйнування об’єктів культурної спадщини та культурної інфраструктури. Наразі пошкоджено 1723 пам’ятки культурної спадщини у розумінні українського законодавства. З них 45 знищені повністю. При цьому, зазначає Ліна Дорошенко, культурна інфраструктура в Україні також здебільшого підпадає під визначення «культурні цінності» у міжнародному праві. А це ще 2524 пошкоджені чи зруйновані об’єкти.

«Це те, що стосується нерухомої спадщини. Міністерство культури говорить, що понад 1,7 млн рухомих культурних цінностей залишилося на тимчасово окупованих територіях. Натомість, за деякою інформацією, яка останнім часом лунає, там лишилося 2,4 млн предметів.

Ще один важливий складник протиправної діяльності та руйнування, який ми поки що не можемо оцінити, це незаконні археологічні розкопки на тимчасово окупованих територіях. За різними даними, від початку війни було видано понад 1700 об’єктів», — зазначає експертка.

За її словами, у лютому була представлена чергова оцінка збитків та потреб у відновленні України, де є блок культури й туризму. Шкода, завдана цьому сектору, наразі оцінюється в 4,5 млрд доларів, а його втрати — у 31,9 млрд доларів.

Чи можливо відновити втрачені пам’ятки

Як зазначає національна координаторка імплементації Гаазької конвенції, сучасні технології та віртуальні архіви можуть у перспективі дозволити відбудувати зруйновані українські пам’ятки. За її словами, складнішим є питання відновлення рухомих культурних цінностей, що були викрадені, спотворені чи підмінені.

«Щоб розуміти, що у нас вкрали, ми маємо чітко знати, що у нас було, а у нас, на жаль, дуже серйозна проблема з обліковою документацією. Облікові книги вчасно не були оцифровані, тож коли зараз на окупованих територіях розграбовують музеї, росіяни дуже часто забирають не лише предмети, а й облікові книги, щоб їм було легше легітимізувати ці предмети у своєму просторі, а нам було складно довести, що це наше», — пояснює Ліна Дорошенко.

Вона зазначає, що таким чином Росія використовує викрадені пам’ятки у своїй пропаганді та у війні проти української ідентичності. Такі дії, зокрема переміщення культурної спадщини з окупованих територій, є порушенням міжнародного гуманітарного права.

«Зараз ми багато працюємо над доведенням воєнних злочинів, але постає і тема культурного стирання, питання про те, що це можна буде кваліфікувати як злочини проти людяності. А у перспективі, якщо вдасться зібрати достатньо матеріалів у площині системності, то зможемо говорити про геноцидальний умисел і геноцид», — зазначає експертка.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі