Олександр Павліченко: Шанси, що затриманого в ЄС Петровського екстрадують в Україну, є

Гість — Олександр Павліченко, виконавчий директор Українсько-гельсінської спілки з прав людини.

Олександр Павліченко: Щодо Яна Петровського було відкрито кримінальну справу за статтею про створення терористичної організації або участь в ній. Там він фігурує як організатор. Ця справа не закрита. Коли з’являються фігуранти, вона оживає.

Йдеться про воєнні злочини. Термін притягнення до відповідальності за особливо тяжкі злочини — 15 років. Цей час може сплинути, якщо не буде вчинено більш конкретних дій і процес не буде доведений до належного судового розгляду. Нагадаю, йдеться про події 2014-2015 років. Час ще є до 2029 року. Його треба використовувати. Особливо такі можливості, які виникли у зв’язку з затриманням Петровського.

Він може бути екстрадований. Має відбутися екстрадиційний арешт і судовий розгляд у Фінляндії з екстрадиційного запиту України. Там буде працювати й захист. Ми матимемо змагальний процес. Це не дуже проста історія на національному рівні Фінляндії. Але разом і з тим запит на екстрадицію має бути розглянутий у будь-якому випадку.

• Шанси, що Ян Петровський опиниться в Україні, — є.

Для всього цього діє нормативна база та міжнародна практика. Наскільки я розумію, Петровський стоїть в міжнародному розшуку. З таким статусом подорожувати — це нахабність.

Чи може вплинути надання політичного притулку на розгляд справи про екстрадицію?

Олександр Павліченко: Це два різних процеси. Це жодним чином не може вплинути на справу про екстрадицію. Подача документів на статус біженця чи політичного біженця, на отримання притулку — це інша процедура. Вона не впливає на запит на екстрадицію.

До речі, сьогодні вплив є. Коли розглядають документи від таких кандидатів на надання притулку, обов’язково звертають увагу на всі кримінальні записи. Чи є кримінальні переслідування, невиконані вироки, чи особа тікає від правосуддя тощо. Петровського вже обвинуватили у вчиненні жорстких кримінальних злочинів. Його мають притягнути до відповідальності. Але у нього буде право на захист.

---

Читайте також: Чому критично важливо відрізняти воєнні злочини від військових?

---

Як швидко працюють екстрадиційні процедури?

Олександр Павліченко: Екстрадиційні процедури тривають, як правило, не швидко, але і не довго. Думаю, у межах кількох місяців справу вирішать. Але це залежатиме від судових процедур. Безсумнівно, буде оскарження процесу екстрадиції. Петровський і його захист будуть чіплятися за всі можливі правові зачіпки, щоб його не видали Україні. Але, я думаю, що це мало б слугувати сигналом для початку низки кримінальних процесів щодо злочинців, які символізують не лише макромасштабну війну, а війну Росії від 2014 року. Це було б дуже важливо.

• Покарання злочинців, які вчиняли злочини в Україні та тікали в Росію, — це відновлення справжньої правової історичної справедливості. Ця непокарана злочинність привела до широкомасштабного вторгнення.

Для світу це має стати сигналом, що ми йдемо правовими процедурами. У нас гуманна система. Є сподівання на те, що Петровського передадуть для судових процедур. Тоді це буде важлива історія. Ми маємо дотримуватися усіх стандартів судочинства. Україна має стати зразком і випрацювати стандарт розслідування таких злочинів.

Що може чекати на Петровського в Україні?

Олександр Павліченко: Ми зараз не можемо вибудовувати картину гіпотетичного суду. Але якщо буде доведено його безпосередню участь, яка зафільмована, задокументована, у тих злочинах із розчленуванням і відрізанням частин тіл тощо, це буде фактичним доведенням факту катування та вбивств. Цього цілком достатньо для того, щоб людину засудили до довічного позбавлення волі.

Петровський не має бути людиною, яка може пропонуватися для обміну. Але ми не можемо цього вирішувати. Якщо це буде рівноцінна пропозиція, наприклад, за 1 людину — 500 українських військовополонених, буде ставати питання — чи врятувати наших військових. Це і моральний вибір. І це, мабуть, не нам вирішувати.

• Але такі, як Петровський, мають отримувати належний вирок і відбувати його.

---

Читайте також: «Воєнні злочини не мають терміну давності»: у Києві вшанували пам’ять загиблих в Оленівці

---

Ян Петровський народився у Санкт-Петербурзі у 1987 році. Багато років жив у Норвегії, де був відомий завдяки своїм зв’язкам в ультраправих колах. Петровський брав участь у війні в Сирії (у складі угруповання, що воювало на боці режиму президента Башара Асада). 

У 2016 році Норвегія депортувала Петровського до Росії у зв’язку з загрозами своїй безпеці.

Наразі заарештований у Фінляндії Ян Петровський перебуває під санкціями ЄС, США, Швейцарії, Австралії, Японії, Нової Зеландії та України. Йому також було заборонено в’їзд до Фінляндії. 

 За даними Мінфіну США, з 2022 року Петровський обіймав посаду командувача російського неонацистського воєнізованого угруповання «Русич», яке має зв’язки з російською ПВК «Вагнер». «Русич» брав участь у війні проти України ще з 2014 року (в тому числі після повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році).

Угруповання «Русич», яке українська влада називає підрозділом ПВК «Вагнера», в соцмережах стверджує, що Петровський був затриманий у Фінляндії вже понад місяць тому – 20 липня, а тепер був переведений з центру утримання мігрантів до в’язниці. Причин поїздки свого командира в іншу країну в «Русич» не знають, але припускають, що він супроводжував дружину.

Щодо Яна Петровського відкрили кримінальну справу за статтею «створення терористичної організації або участь у ній». Він фігурує там як організатор. Про це в етері Громадського радіо повідомив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

---

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS