ілюстративне фото
За словами Володенкової, випадків СЗЧ існує доволі багато. Можливість декриміналізації таких злочинів була і раніше, просто без належної регуляції.
«Коли нормальні військовослужбовці в силу якихось морально-психологічних, сімейних обставин залишали військову частину, вони і раніше мали практичний механізм повернення до цих частин без відбуття кримінального покарання. Просто завдяки закону він стане більш унормований. Тому не можна сказати, що це нововведення стало великим сюрпризом».
Юристка пояснює, що СЗЧ та дезертирство відрізняються намірами військовослужбовця.
«Коли військовослужбовець йде у СЗЧ, він має намір повернутися. Це встановлюється під час досудового та судового розслідування. А дезертирство — це намір покинути межі військової частини та не повертатися.
Якщо така ситуація стається на полі бою, то вона вважається дезертирством і тягне за собою більш суворе покарання, тобто більше років позбавлення волі. Особливо якщо поле бою залишили декілька осіб або зробили це зі зброєю. Це прописано у статтях Кримінального кодексу: 407 про СЗЧ та 408 про дезертирство. Там більш детально описано, які покарання можуть застосувати у різних ситуаціях».
Для повернення на службу після СЗЧ військовий має звернутися безпосередньо до свого командира. На сьогодні кримінальне покарання за СЗЧ передбачене, лише якщо військовослужбовець відсутній у частині понад три доби, зазначає Володенкова.
«Якщо це коротша відсутність, службовець може обійтися просто доганою за невчасне прибуття. Практично це може регулюватися по-різному. У нас немає чітко визначених покарань за дисциплінарні порушення, тож вони залежать від рішення командира. Якщо це військовослужбовець, який раніше не порушував правила та відповідально виконував свої обов’язки, то менш суворе покарання, ніж кримінальне провадження, може мати місце.
І після ухвалення закону 11322, і раніше доля військовослужбовця залежить від командування військової частини. Відповідно до дисциплінарного статуту, командир має повідомити ДБР, що його військовослужбовець пішов у СЗЧ або дезертирство. Тоді дані вносять у ЄДР та відкривають кримінальне провадження, а в ході досудового розслідування встановлюють обставини.
Ми можемо просто зайти у судовий реєстр і побачити багато справ про притягнення військовослужбовців до кримінальної відповідальності за СЗЧ та дезертирство. Ми не можемо говорити про якесь відсоткове співвідношення між випадками, коли військових притягали до відповідальності, і коли ні, але обох випадків багато».
Читайте також: У війську немає масового СЗЧ та дезертирства — Веніславський
За словами юристки, якщо військовий не повертається до частини протягом перших трьох днів, переважно кримінальне провадження все ж відкривають.
«Новий закон дозволяє закрити його, якщо військовослужбовець вчинив таке порушення вперше за час дії військового стану, і якщо командир готовий прийняти службовця назад до військової частини. Командир приймає це рішення особисто і на свій розсуд, у нього немає для цього чітких критеріїв.
Якщо командування не надає відповідного клопотання, військовослужбовець не може бути позбавлений кримінальної відповідальності. Тим не менш, норма закону передбачає, що його до себе може взяти інший командир, проте, на мою думку, такий механізм не буде дуже часто використовуватись. Процес переміщення з однієї частини до іншої зараз складний, тому це доволі незрозуміла норма, якщо СЗЧ просто дозволятиме військовослужбовцям переводитись до іншої частини.
На весь період СЗЧ або дезертирства людина не може розраховувати на будь-які соціальні та правові гарантії як військовослужбовець, зокрема нарахування грошового забезпечення та стажу. Гарантії поновлюються лише з моменту, коли він відновлює несення військової служби».
Юристка зазначає, що людина може повернутися до служби і після відбуття кримінального покарання.
За словами Володенкової, найпоширенішою причиною, через яку військовослужбовці йдуть у СЗЧ є емоційне вигорання та втома.
«Наприклад, коли у військовослужбовця довгий час немає можливості піти у відпустку, а у нього народилася дитина чи інші сімейні обставини. Якщо говорити про дезертирство, то тут частіше йдеться про страх, розуміння, що скоро доведеться виконувати певне бойове завдання.
Читайте також: Завдання суспільства — повернути ветеранів у «полюс життя» — ветеранка
Щоб унормувати питання втоми й вигорання варто ввести пений графік ротацій для особового складу. Адже у нас є підрозділи, які виконують завдання в районі ведення бойових дій два з половиною роки, бригади, які за час повномасштабного вторгнення не залишали Донецької області. Аспект відпусток зараз може бути дещо стабілізований можливістю подання електронних рапортів щодо них через додаток Армія+. Питання демобілізації залишається найскладнішим, і я не думаю, що воно буде найближчим часом вирішене.
Зараз у нас немає альтернатив до військової служби. Єдине, можна розглянути варіант, щоб цей військовослужбовець повертався, наприклад, не на виконання бойових завдань, а на пункт постійної дислокації, на ті посади, де він готовий зараз служити. Але мені здається, що це дуже складно реалізувати».
Веховна Рада 20 серпня підтримала законопроєкт щодо можливої декриміналізацї СЗЧ та дезертирства й механізму повернення на військову службу. За нього проголосували 270 депутатів.
Також парламент ухвалив законопроєкт № 11483 про статус українських військових, які воюють на території Росії.