Павло Вишебаба/Фото: Twitter
Гість: Павло Вишебаба, військовослужбовець ЗСУ, у мирному житті — екоактивіст, музикант, підприємець, голова ГО «Єдина планета» та посланець з толерантності ПРООН в Україні.
Павло Вишебаба: Найперша підтримка — це побратими, друзі, яких я тут знайшов. У нас спільний побут, розмови, ми постійно разом. На другому місці — родина, дзвінки час від часу, відеодзвінки, якщо Starlink є поруч. Допомагають друзі та незнайомі люди у соцмережах, які пишуть мені.
Щодо соцмереж, які я веду, мені мій товариш сказав, що якщо я і маю якийсь талант, то це — надихати інших. Тож я намагаюся не закопувати його й надихати інших, наскільки можна.
Слухайте також: Я спробував розповісти, що відчуваю стосовно цієї війни: Павло Вишебаба про свої нові пісні
Павло Вишебаба: Тяжкими й зайвими зараз є запитання:
«Що ви там бачите?», «А як ви переживаєте смерть побратимів?»
На це дуже тяжко відповісти, зайве таке питати та взагалі варто менше питати військових про те, що вони бачать і що тут відбувається.
Коли дзвонимо додому, хочемо почути про мирне життя, про те, що усе гаразд, усі рідні здорові, що друзі у гарному настрої. Варто цим ділитися, коли ми дзвонимо, а не розповідати нам якісь тяжкі речі.
Вірш-лист до своєї доньки Павло Вишебаба опублікував на своїй сторінці в TikTok і він просто захопив соцмережі.
Павло Вишебаба: Ми можемо перемогти тільки всі разом, фронт залежить від тилу. І український фронт, більше, ніж будь-яка армія світу. Ми дуже сильно відчуваємо підтримку волонтерів. Мені складно уявити, що мало б статися, якби такого у нас не було. Маємо відчуття, що справді воює наш народ, а не військові.
Разом з цим треба ощадливо ставитися до своїх фінансових та психологічних ресурсів. Не треба віддавати останнє військовим, цього точно не треба робити. Докладіть частинку, цього достатньо.
Читайте також: Під час війни прошу давати дітям легкі завдання, аби вони почувалися переможцями — Світлана Ройз
Павло Вишебаба: Мене нещодавно журналісти запитали про те, що сказав Макрон. Нам зараз абсолютно байдуже, що він сказав чи не сказав. Розумію, що це важлива дипломатична, міжнародна ділянка. Однак нам зараз не до цього, ми виконуємо свої конкретні завдання у нашому секторі й новини дивимося відповідні.
Слухайте також: Ми познайомилися 4 березня, а 26 він вже шукав обручки — журналістка Ірина Сампан про своє весілля на фронті
Павло Вишебаба: Мене тішить, що ще до народження доні, я перейшов на українську мову і вона чула її з перших днів життя. Мене дивує її національна свідомість. Доньці виповнилося 6 років, коли я був на службі. Під час наших зідзвонів (вона зараз живе у Європі) донька питає мене свідомі речі:
«Чому тут на мітингах українці спілкуються російською? Чому не усі українці розуміють, що йде війна з Росією?»
Це навіть дитині незрозуміло, як можна під час того, як на твою країну йдуть війною, не відчувати зв’язок з цією країною. Мене тішить, що вона з родичами охоче, з радістю ходить на проукраїнські мітинги. Мені приємно чути, коли вона каже, що сумує, любить…
Я відповідаю їй, що це станеться скоро, бо сам не уявляю дату. Не думаю, що є людина, яка знає цю дату. Тому заспокоюю донечку, кажу, що усе скоро закінчиться, тримайся, підтримуй маму, сама себе, усе буде добре. Їй у вересні йти у школу. Я не знаю чи це буде в Україні, чи за кордоном. Сподіваюся, що ми встигнемо, але, коли вмикаю мозок, розумію, що, мабуть, ні. Думаю, що це затягнеться трохи.
Проєкт реалізований спільно з Всеукраїнською жіночою єврейською організацією «Проект Кешер» (Україна) за фінансової підтримки «Project Kesher» (США)
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту