Чайник мистецький: виміри Катерини Білокур та Марії Примаченко

«Вони мали нести образ жінки-трудівниці, замотаної, закутаної. Тіла в них не було, залишалося обличчя, котре спокійно дивилося на глядача. Самотні перестарки, в котрих нема жіночої вроди, жіночої долі. Їх наче умисне зістарили, з них зробили народниць», — ділиться враженнями щодо візуальних характеристик мисткинь Діана Клочко.

Якби про художника Леонардо сказали, що він малював жінок, це сприймалося б дивно, і тут не йшлося про жанр, кольори, композицію, Катерину Білокур та Марію Примаченко звузили до тої, хто малює квіти, та тої, хто малює  чудернацьких звірив, ніби вони зробили тільки одну річ в своєму житті До них приліпили лейбочки: коментує сприйняття соціумом творчості художниць Діана Клочко.

«Вінок пов’язаний з дівоцтвом, гірлянди — з бароко, вона не малювала квіти у вазах, що було типово для ренесансної класики, але вона уникала сюжету зрізаних квітів у вазах, глечиках, склянках, вона не робила букетів в класичному ренесансному жанровому стилі, чому — невідомо», — тлумачить картини Катерини Білокур культуролог Діана Клочко.

«Основа творчості Марії Примаченко не звір, а міфічне створення, це не звіри, це — люди, вона малює характери, і може поєднувати три природи, але як правило в основі цього знаходиться людський характер, це спроба показати в людині щось тотемне», — розкриває код Марії Примаченко пані Клочко.

«Є певна таємниця цієї жінки. Жодна жінка на або біля печі не могла малювати такі образи». Марія любила гуаш, а це — дитяча фарба, та флуоресцентні фарби, що є частиною поп-культури, цікаво, як це інтерпретувати? «Народні художниці в стані небуття в професійній спільноті», — коментує ставлення критиків та академічних художників до Білокур та Примаченко культуролог.

Таємниці життя та творчості художниць, осмислення, розкодування та версії в розмові з культурологом Діаною Клочко.

Програма «Чайник» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».