Головною небезпекою на виборах буде підкуп, — Ольга Айвазовська

Голова організації ОПОРА в ефірі програми Олександра Михельсона “Чайник” розповіла, під якими партійними брендами підуть на вибори представники попередньої влади, за рахунок чого вони мають шанси добитись реваншу і як українцям боротися зі зловживаннями на виборах.

Позачергові вибори цієї осені будуть. І, як свідчать дискусії кулуарного характеру між політиками і інформація, якою ми володіємо, що Президент попередньо планує оголосити про стартовий період під час урочистостей на День незалежності.

Указ вже вийде опісля, зважаючи на особливість законодавства, яке вимагає, щоби відповідні укази підписувалися в робочі дні. Як ми розуміємо, тридцятиденний термін розвалу коаліції, після якого Президент не зобов’язаний, але має право прийняти указ про розпуск Верховної Ради, буде підписаний наприкінці серпня, і одразу ми будемо мати декілька днів на те, щоб Центральна виборча комісія своїм рішенням легалізувала старт виборчої кампанії безпосередньо після того, як вийде указ. Тобто ми можемо очікувати, що виборча кампанія розпочнеться в перших числах вересня і голосування відбудеться в останню неділю жовтня.

Мова іде про 60 днів виборчої кампанії, бо це позачергові вибори і є норма Конституції, і, як ми розуміємо, немає погодження між позафракційними депутатами, між окремими фракціями, є певний суб’єктивний інтерес новоутвореним об’єднанням, політичним партіям і проектам – їм потрібно більше часу для того, щоб реалізувати свою кампанію і отримати максимальну кількість голосів. 45 днів кампанії вигідні лише для старих політичних партій і політичних сил, які зараз не мають особливих проблем.

Ми розуміємо, що є серйозне падіння рейтингу комуністів, які можуть не подолати прохідний бар’єр, є проблеми в «Партії регіонів», яка зараз перетрансформовується в інший політичний проект і є зацікавлення мажоритарних депутатів і потенційних кандидатів, яким доведеться переорієнтовуватися на інші округи, балотуватися не там, де вони обирались, або ж це депутати-регіонали, які обиралися в Донецькій та Луганській областях, на території АР Крим. І тому їм для їхньої кампанії результативної потрібен дещо більший період часу.

Але зараз на порядку денному – декілька компромісних питань: це зниження прохідного бар’єру до 3%, які лобіюють самі нові проекти і політичні партії, які втратили свій рейтинг, є питання тривалості кампанії, хоча, я не думаю, що вона буде звужена до 45-и днів.

Нові політичні проекти – це не лише сили Майдану. Наприклад, так звана група Львочкіна, нові політичні проекти такі як «Партія розвитку України», політична сила «Сильна Україна» – це політична сила Сергія Тігіпка. «Розвиток України» – це частина депутатів, які перейшли в новий політичний проект з боку «Партії регіонів», багатьох з них ми знаємо, також це ті політичні діячі, які працювали на адміністративних посадах, наприклад Сергій Льовочкін.

Окремі нові політичні сили і політичні проекти не будуть вдаватися до адмінресурсу і підкупу або використання великих фінансових ресурсів – у них їх фізично немає. А політичні партії, які є проектами відвертими, зрозуміло, що їхній акцент – це максимально короткі терміни, інвестувати максимальні ресурси, фінансові і людські, для того, щоб отримати результат, який вони хочуть. Тобто, інтерес, може, схожий, але результат буде інший і шлях його досягнення також інший.

В нас є закон «Про вибори народних депутатів», який передбачає змішану або паралельну виборчу систему, де є одномандатні округи і пропорційна частина – це закритий список політичних партій. Тобто, якщо не будуть внесені зміни до законодавства, не прийнята нова виборчі система, а шансів переглянути виборчу систему – не більше 5%, то ми будемо організовувати вибори за тим законом, який легітимний зараз і абсолютно дає можливість організовувати вибори.

Інше питання: якими вони будуть і які ризики щодо них? Я думаю, що технічні зміни можуть бути внесені, і вони вкрай необхідні, зокрема ті, які вносились до закону «Про вибори Президента». Це щодо безпеки виборів, бо цей закон приймався ще коли не було жодних зовнішніх загроз терористів, сепаратистів, війни.

Я думаю, що тема відкритих списків – це був піар деяких політичних партій, бо, якщо ви переглянете тези, які вони просували публічно, то ви побачите, що жодна із політичних партій не виступала проти відкритих списків, крім того, більшість їх підтримували. Зараз стало зрозуміло, що політичної волі їх приймати немає, бо вони не в інтересах політичних партій, які є зараз в Парламенті, вони не в інтересах мажоритарних кандидатів і депутатів чинних,які обиралися в округах, вони не в інтересах політичних сил, які не мають можливості переформатувати свою роботу. Тому що відкритий список, на відміну від закритого, це рейтингове голосування, ви голосуєте забудь-який номер в цьому списку,а не за весь список в пакеті. Відповідно, політична партія, яка його формує, втрачає вплив на цей список. Основний вплив на долю новообраного Парламенту і складу фракцій отримує виборець.

Це є питання політичної корупції, і ми не можемо її викорінит за рахунок закритих списків і, на жаль, за рахунок одномандатних округів, коли територія організації виборів дуже маленька, коли у великих містах – це може бути декілька районів і, звичайно,великі округи, куди входять декілька десятків сіл і кандидатові дуже просто забезпечувати благодійні заходи, підкуп виборців, адміністративний тиск, особливо, якщо на округах є вищі навчальні заклади, великі бюджетні установи. Тому ця змішана система є коренем зла, який ми не можемо подолати.

Відкриті списки – це система, в якій партія втрачає вплив на результат виборів. Саме це є перепоною прийняття системи відкритих списків. Навіть якщо ви звернете увагу на риторику фракції «Батьківщина», яка протягом всієї виборчої кампанії Юлії Тимошенко на виборах заявляла, що вони підтримують закриті списки. А перейшла до риторики відкритих. Тому що це зараз сприймається суспільством позитивно.

Зараз вигідно лобіювати дозвіл для участі у виборах блоків політичних сил найперше Петрові Порошенкові, його партії «Солідарність» – це багато хто усвідомлює і знає. Будь-яка соціологія показує, що рейтинг партії «Солідарність» в рази менший, ніж рейтинги блоку Петра Порошенка, який би формувався на основі «Солідарності». Тому що виборці після останніх президентських виборів ще досить позитивно ставляться до Президента, його рейтинг не впав настільки, щоби не отримати підтримки на парламентських виборах.

З іншого боку,блоки не вигідні партії «Батьківщина», яка, зрозуміло, розраховує на ту саму лекторальну групу або дуже близьку.

На жаль, наші громадяни ідуть на підкуп, таких доволі багато – близько 10%. Навіть на питання соціологічної групи відповідають, що вони готові продати свій голос, тобто вони вважають, що це нормально. В нас немає інших шансів протистояти підкупу, як за рахунок свідомих громадян, які повинні звертатися з цією інформацією до ЗМІ, до правоохоронних органів, до спостерігачів. Підкуп рідко відбувається біля виборчої дільниці, він готується заздалегідь. Підкуп – це також заклик не іти на вибори або не голосувати за певного кандидата.

Потрібна дуже активна робота медіа і громадськості до етапу формування виборчих списків. Мова йде про те, що зараз тривають переговори. Будь-яка інформація про того, хто може зайти у список в корупційний спосіб, повинна бути оприлюднена. Зараз партії більш вразливі до таких речей. Вся інформація повинна курсувати в суспільстві, обговорюватися, критикуватися. І через певний суспільний тиск партія може відійти від тих планів,які мала. Щодо мажоритарників, всі ми можемо вести повноцінну дискусію щодо підкупу адмінресурсу, впливу на виборців і того, як виборцям опиратися тому. На жаль, інших способів поки немає. Ті організації, які інституціалізовані, не просто громадяни, повинні вести максимально роботу щодо відповідальності осіб,які беруть участь в організації виборів чи виборчих кампаній кандидатів, перед законом, якщо він порушений вже протягом виборчої кампанії. Це означає, що,якщо я став свідком порушення, я не просто про це напишу на facebook – я напишу заяву в прокуратуру, в міліцію, залежно від типу порушення, і буду вести цю справу до кінця.

Зараз є можливість змінити цю всю систему, бо суспільство зараз вразливе. Зараз головне не допустити політичну корупцію до Парламенту. Бо тоді шансів домовитися про чесні правила гри в Парламенті, прозорість, відкритість буде просто неможливо.