Фото: Мар'яна Чорнієвич/Громадське радіо
Сьогодні відправляємося у Дарницький район Києва, а точніше мікрорайон Оскорки, де є ще не заселена, але уже бажана для забудовників територія.
Про цей район столиці Вікіпедія пише так «він простягається від лісу на околиці міста до берегів Дніпра, усіяних пляжами й пристанями». Нас цікавить околиця міста. А саме — район станції метро Осокорки і поля, які називають Осокорківські луки.
«Зараз ми їдемо житловою забудовою від компанії «Столиця груп». Те, що ми зараз бачимо навколо: ліс, заплави, ці невеликі озера — усе це житлові квартали. Тут передбачено 46 будинків. Навіть не так: довкола озера Небреж передбачено 46 будинків, а загалом по цій території йдеться про майже 2 млн м² житла. Скільки це в будинках я вам не скажу, а по населенню — це або більше ніж 100 тисяч, або близько 100 тисяч. Як два Фастова», — розповідають активістки ГО «Екопарк Осокорки» про майбутнє поля площею 650 гектарів. Насправді ці поля не мають статусу екопарку, просто місцеві жителі та жительки декілька років тому об’єдналися проти забудови цієї чималої зеленої зони.
Громадську організацію «Екопарк Осокорки» створили для відстоювання інтересів тих 11 тисяч містян, які підтримали петицію №713 «Ландшафтний природний парк замість забудови південних Осокорків». Її зареєстрували на сайті Київради 6 років тому — 18 листопада 2015 року. Коли наступного року петиція набрала необхідну кількість голосів, то, як розповідає активістка Анна Адамчук, люди не могли повірити у те, що це сталося:
«І ми так раділи! Зрозуміли, що це перемога! Це ж ще був час якраз після Революції і всі такі були піднесені, мовляв: «Ура! Демократія! Цифрова демократія! Це ж круто! Треба було 10 тисяч підписів, а проголосували більш як 11 тисяч! Класно! Тепер у нас точно буде «Екопарк Осокорки». Як ви знаєте, Екопарк Осокорки — народна назва, такого статусу немає. Це просто назва. Ми хотіли, щоб тут був регіональний ландшафтний парк. Щоб була зона для міського парку, де б містяни могли гуляти. З доріжками, з майданчиками, але незвичайними, витриманими в одному стилі. От ми виїжджаємо уже саме в луки, тут є затока Мартишева. Тут ми зустрічаємо зазвичай світанки. Світанки і сніданки».
Але набрати необхідну кількість голосів під петицією, то була лише половина справи. Її мала розглядати Київська міська рада. Але петиція досі перебуває «на реалізації».
Загалом на території осокорківських луків розкинулися декілька озер — Небреж, Мартишів та Тягле (Тягле, до слова, є найглибшим у Києві), а навколо них — унікальні водно-болотяні угіддя, які у столиці вже практично не збереглись. А ще — зліва від луків працюють сміттєспалювальний завод «Енергія», Бортницька станція аерації та станція теплопостачання.
Активісти ж «Екопарку Осокорки» виступають за збереження луків у їхньому природному вигляді. У 2019 році вони змогли досягти визнання цієї території Ландшафтним заказником місцевого значення «Осокорківські луки». І тому, аби людям таки було, де гуляти, але, щоб не посягати на увесь заказник, пропонують утворити парк навколо озера Небреж, каже Анна Адамчук:
«Ми розуміємо, що аби зберегти усю цю територію, потрібне якесь місце, що зазнає антропогенного навантаження. Озеро Небреж якраз найкраще під це підходить, тому що воно джерельне. Там є багато джерел і воно може самоочищуватись. Коли вся вода довкола уже цвіте, Дніпро вже на початку літа зелений, а озеро Небреж у нас навіть в кінці літа не цвіте. Тому що воно чисте і здорове. Тому воно витримає антропогенне навантаження. Тим паче там уже є пісок насипаний, трішечки ландшафт зіпсований, уже є антропогенний вплив і тому логічніше там. Та й ця територія довкола Небрежа не підтоплюється, бо довкола озера Тягле пів літа територія підтоплена. Я не розумію, як вони збираються зберігати і біорізноманіття, якщо там підтоплювальна територія. Тобто парк буде функціонувати лише всередині липня і в серпні, і все. А далі — вода. Всюди вода. По коліна, а то й вище».
Бьордвочерка Діана прицільно знімкує птахів уже 2 роки. Я слідкую за її інстаграмом впродовж деякого часу і зауважила, що багато зі сфотографованих птахів живуть саме на Осокорківських луках. І як з’ясувалось, це зовсім не співпадіння!
«Мені здається, що там, мабуть, найбільше по Києву ми зустрічали видів птахів. Внаслідок того, що там дуже різноманітний біотоп, тобто там і луки, і водно-болотні угіддя, які поєднують у собі різні види птахів. І досить велика територія, там навіть трохи лісу є, тобто і лісові птахи можуть зустрічатися. Саме тому знаю, що дехто там навіть до 50 видів в один день зустрічав. У нас максимум був близько 30. Це було наприкінці травня, коли був гніздовий період.
Тобто вони в цей час десь навколо свого гніздечка шпортаються і тому не втікають. Саме так ми змогли побачити чайку, російською «чібіс». Він такий гарний, з хохолком. Я раніше його не бачила. І після того навіть не бачила, от саме на осокорківських луках. І то завдяки тому, що ми підійшли, мабуть, близько до його гнізда, він літав навколо нього, намагався нас виманити звідти, кричав на нас зверху, щоб ми звідти пішли».
На території лук живе багато ссавців та птахів, які охороняються і Червоною Книгою, і різними Міжнародними конвенціями. Кому це середовище, так би мовити, прийшлось до крила, розповідає кандидат біологічних наук, науковий співробітник інституту гідробіології НАН України Микола Причепа.
«Це перш за все рідкісний птах грицик великий, він увійшов до нового видання Червоної книги. Під час міграції, наприклад, на озері Тяглому постійно зупиняється пірникоза сірощока і пірникоза червоношия. Для водойм Києва це досить рідкісні птахи. Крім того, Осокорківські луки важливі тим, що надають кормові ділянки для рідкісних хижих птахів. Зокрема, сюди прилітають: лучний лунь, змієїд, орлан-білохвіст час від часу прилітає. Іноді реєструється малий підорлик. Цього року фіксували навіть орла карлика. Це дуже рідкісний для Київської області хижий птах, навіть під час міграції. Крім того, на озері Тяглому, зокрема, щороку навесні та восени можна бачити гоголя зеленоголового. Це тому, що озеро багате на рибу і має значні глибини, а ця качка шукає свою здобич, серед якої дрібна риба, пірнаючи під воду».
Дивовижно, що цьогорічний паводок, а він був досить високим і довго тримався, сприяв зростанню гніздових пар деяких видів птахів:
«Тобто він позитивно впливає, зокрема, на куликів. Цього року було більше гнізд грицика великого, чайок, баранця звичайного, навколоводника. Все це внаслідок паводків. Минулого року було значно менше гнізд, а баранець звичайний навіть не загніздився.
Кулики якраз одна з найуразливіших груп птахів. Не лише в Києві, а загалом. Тому, якщо будуть забудовувати, то скоріше за все вони — зникнуть.
Природність цих озер видно весною, коли вони розливаються. У Києві мало де побачиш як водойма озерного типу розливається і вкривається водою значні площі. Тут цей гідрологічний режим не порушений. Це ознака малопорушності цієї системи і, можливо, у цьому і є її унікальність».
Забудова проти якої виступають активісти — це житловий комплекс H2O. Його хочуть звести на місці замороженого будівництва комплексу «Патріотика на озерах». 7 квітня компанія «Stolitsa Group» підписала меморандум із містом, що збудує тут житло для вкладників збанкрутілого банку «Аркада» і таким чином добудує проблемні об’єкти житлових комплексів Патріотика, Патріотика на озерах та Еврика. Меморандум відмовилась підписати компанія ДТЕК, яка могла б забезпечити майбутні комплекси електроенергією. Будівництво підстанції та лінії електропередач у компанії оцінили у 320 млн грн і вирішили не робити це власним коштом. Також документ не підписали представники Нацбанку. Але кілька місяців потому генеральний директор Stolitsa Group Едуард Соколовський заявив, що компанія виходить з меморандуму.
Що стосується самого забудовника «Stolitsa Group», то усі 100% акцій компанії зареєстровані в офшорах на Кіпрі. Фахівець аналітичної системи YouControl Михайло Кольцов говорить, чому це ризиковано:
«Ми розуміємо, що пов’язаність із офшорами є закономірним для українського ринку зв’язком, особливо серед будівельних компаній. Однак це не знімає самої міри ризику в тому, що ви не знаєте з ким маєте справу».
Завдяки системі YouControl я дізналась, що у «Stolitsa Group» двоє засновників. Нас цікавить менша частка — 11%. Вона належить компанії з управління активами «БІЗНЕС-ГАРАНТ». З нею пов’язаний голова Вищої ради правосуддя Володимир Говоруха, суддя Шостого апеляційного адмінсуду Наталія Безименна та народна депутатка України від партії «Слуга народу» Марина Бардіна.
Ще один момент, що привернув увагу — у «Stolitsa Group» нещодавно, а саме 12 серпня, змінився кінцевий бенефіціарний власник. За словами Михайла Кольцова, така зміна є ризиковим фактором:
«Це завжди ризиковий факт, коли спочатку одна людина керує, а потім з’являється інша. Тому що ця нова людина може впливати на господарські та фінансові рішення цієї компанії, а оскільки ви не знаєте, хто вона така і чому відбулася ця зміна, то це може бути ризиковано».
Ця людина — це Іван Молчанов. Окрім причетності до «Stolitsa Group» він є учасником та бенефіціаром у ще щонайменше 43 компаніях. На завершення розповіді про компанію ще скажемо про розмір внеску Молчанова:
«Розмір його внеску…ніякий. Він вніс рівно нуль гривень. Умовно кажучи, «Бізнес Гарант» та кіпрська компанія внесли доволі значні суми, тоді як Іван Олегович просто з’явився».
Ми намагалися з’ясувати і позицію компанії «Stolitsa Group». Але на жодне зі звернень у фірмі не відповіли.
Повертаємось до Осокорківських луків. Донедавна це місце, окрім забудовників, цікавило хіба активістів громадської організації «Екопарк Осокорки». Але 12 жовтня з’явилась ще одна громадська організація — «Національний парк збереження та збагачення флори та фауни «Осокорки». Її заснував Сергій Машовець. Він також живе у Дарницькому районі. У деяких джерелах згадується, як помічник на громадських засадах нардепа Олександра Юрченка. Взагалі раніше Сергій був симпатиком «Екопарку Осокорки». Але вирішив створити свою організацію:
«Дивіться: петиція «Екопарку Осокорки» створена у 2016 році. На жаль, за майже 5 років ця ініціатива нікуди не зрушила з місця. Основне протистояння — проти забудовників. Дуже гарно, що «Екопарк Осокороки» спільно з Київським еколого-культурним центром у 2019 році змогли протягнути два ландшафтних заказника — озеро Тягле та Осокорківські луки. Але, на превеликий жаль, далі цієї ініціативи ніхто не йде. Наразі ці території перебувають у захаращеному стані. І я б, наприклад, як житель Дарницького району хотів би гуляти не лише у Парку партизанської слави, що розташований у пішохідні доступності для мешканців станції метро Харківська, Харківське шосе. А хотів би створити якийсь глобальний проєкт, глобальний парк, який також буде розташований у Дарницькому районі. І саме для такого місця ми з моїми друзями, однодумцями знайшли земельні ділянки, вільні від забудови, і які вже мають статус природо-заповідного фонду. І на основі цих земельних ділянок ми хочемо у перспективі створити масштабний парк».
Площа проєкту, який пропонує глава новоствореної громадської організації Сергій Машовець — 285 га, — йдеться про озеро Тягле та його прибережну захисну смугу і частину луків. Це рівно половина від загальної площі луків. Нова ГО пропонує створити парк неподалік сміттєспалювального заводу та станції аерації. Частина території, яку можуть забудувати — сюди не входить. Тому організація проти будівництва житлових будинків не виступає.
Зараз, каже Сергій, він з командою працює над тим, щоб увійти в діалог з міською адміністрацією:
«Можна сказати, що «Екопарк Осокорки» зробив основу, а ми хочемо цю основу розширити та зробити масштабною».
Але наскільки нам відомо у діалог вони вже увійшли. Брифінг на тему створення Національного парку «Осокорки» влада спільно з громадською організацією Сергія Машовця дала через два тижні після створення організації. Ось що тоді говорив перший заступник голови КМДА Микола Поворозник:
«Дарницький район ми звикли називати спальним районом, спальним масивом, у якому є по суті одна велика зона для відпочинку — це Парк Партизанської слави. Але враховуючи інтенсивний трафік проспекту Бажана, щільну забудову та малу кількість зелених зон, усе це достатньо серйозно впливає на екологію усього району. Ми підтримуємо, знову ж таки повторююся, ініціативи зі створення нових зелених зон. Для створення Парку Осокорки місто планує залучити інвестиційні кошти. Тому наступними нашими кроками буде проведення відповідних інвестиційних конкурсів. Скільки потрібно коштів стане відомо, коли розроблять хоча б окрім техніки техніко-економічне обґрунтування, бо перша стадія — проєктування цього парку. Що стосується термінів, то ми плануємо протягом двох років вже завершити роботи з будівництва Національного парку».
Зауважимо, що Микола Поворозник говорить про Національний парк. Але рішення про створення Національного природного парку приймається указом президента України. Адже Національний природний парк — це одна з найвищих категорій природоохоронних територій, яка має свою адміністрацію, є юридичною особою та яку утримують коштом державного бюджету.
Ми уточнювали у Сергія Машовця, як же бути з тим, що пропонований ним парк частково розміщуватиметься у санітарній зоні підприємств:
«Усе правильно ви кажете. Скоріш за все воно заходить на санітарну зону Бортницької станції аерації та сміттєспалювального заводу «енергія». Але давайте про інше скажемо. Якби ці території були настільки критичні, що там би не можна було створювати парк, то ніхто б, напевно, у 2019 році не надав би їм статусу природо-заповідного фонду».
За словами Машовця, науковці, до яких вони звертаються, уже дійшли висновку, що у перспективі на тій території можна створити парк, але за правильного зонування:
«Скоріше за все у санітарній захисній смузі Бортницької станції аерації та заводу «Енергія» неможливо буде розміщувати якісь там місця для гуляння, відпочинку. Але ці території просто можна буде прибрати від захаращеності. Навести мінімальний благоустрій цих територій. А на території, які не входять у санітарно-захисну смугу, можна буде влаштовувати місця для відпочинку».
Активістка Анна Адамчук називає те, що Київ підтримує проєкт нової громадської організації і шостий рік не звертає увагу на пропозиції «Екопарку Осокорки», спробою підмінити одну ініціативу іншою — вигіднішою для забудовників:
«Ця ініціатива, яка зараз виникла, не бореться проти забудови. Вони хочуть створити парк уже на створених заказниках. Це заказники місцевого значення, там взагалі робити нічого не можна. Тому вони хочуть змінити цей статус. Але відпочинок людей біля БСА — це злочин, це прямо законом заборонено. Санітарна зона — 1200 м, а це вже пів парку. Вони входять у санітарну зону заводу БСА. Тому ми ж недарма подумали і зробили заказник. Щоб ця територія виступала буфером між людьми і небезпечними підприємствами. Ми б дуже хотіли, щоб міський парк був довкола озера Небреж, бо парк дійсно потрібен. Він дуже потрібен у Дарницькому районі. Але місце і наповнення, на жаль, не те. У нас великий район, ми потребуємо парку. І робити його біля БСА — це не добре».
Цікавим є той факт, що місто жваво взялося підтримувати ідею щойно створеної громадської організації на противагу проєкту, який активісти готували і пропонували владі роками. Ми запитали у Сергія Машовця його думку про це:
«На мою думку, адміністрація підтримала нашу ідею, оскільки там нема дійсно конфліктних земельних ділянок. У наш час це напевно взагалі головний критерій щодо створення скверу, парку чи взагалі будь-якої іншої зеленої зони у місті Києві».
На територіях, окреслених проєктом Машовця, про забудову не йдеться, але все ж його громадська організація певним чином з будівництвом пов’язана. Адже одна із засновниць громадської організації «Національний парк збереження та збагачення флори та фауни «Осокорки» Ольга Богданова також пов’язана з громадською організацією «Нова якість життя», де серед засновників бачимо Юрія Бондара, засновника та кінцевого бенефіціара будівельної компанії «Столиця профі». За три роки фірма виграла 15 державних тендерів на суму у понад 8,5 млн грн. Усі вони стосувалися ремонтних робіт у комунальних закладах Києва.
Загалом Осокорківські луки унікальні тим, що тут збереглися водно-болотні ландшафти, які у межах Києва вже позникали або є на межі зникнення. Заплавні озера, плавні, заболочені низини, різнотравні луки. Про те, що може статися з водоймами, розповідає Микола Причепа, кандидат біологічних наук, науковий співробітник інституту гідробіології НАН України:
«Скажімо, якщо будуть вирізати прибережну водну рослинність — очерет або рогіз — це може вплинути на самоочисну здатність водойми. Крім того, якщо додумаються забетонувати берегову лінію, то це також негативно вплине на якість води. Зміниться прозорість води. Якщо прибрати водні рослини, то це вплине на мешканців біотопів, які формують ці водно-болотні рослини. Ці ж самі молюски, личинки комах, які входять до раціону риб та птахів, — ці ланки порушаться і це відобразиться не лише на біорізноманітті з точки зору екології, а й навіть на рибопродуктивності самої водойми. Оскільки риба буде втрачати кормові об’єкти. Більшість риб, які мешкають в озерах за типом відкладання ікри тими видами, які роблять це на водяні рослини. Тобто вони сильно залежать від водяних рослин, що ростуть при березі».
Зараз Осокорківські луки — це чисте поле, з уже пожовклим різнотрав’ям, деревами, що скинули листя, голими кущами, подекуди — з вогкою грузною після дощу землею. Сміття, зокрема будівельне, можна побачити лише де-не-де. Але так було не завжди, розповідає активістка «Екопарку Осокорки» Наталя Коваленко:
«Ми тут із нашими манікюрами відшкрябали, сказати «багато», це нічого не сказати… Тут постійно ми щось дрібне збираємо, оскільки я тут буваю один чи двічі на день так глобально, а літом взагалі з 4 ранку вже тут. Дуже важливо відстежувати цих намаханих, які можуть вивезти будівельне сміття. Тобто жоден парк не врятує, маю на увазі, якщо цю територію назвати парком, тому що… Ну люди різні бувають. І як тільки таке з’являється ми швиденько це знаходимо і вивозимо, щоб інші цього не бачили і навіть не могли припустити, що так можна. Ви б бачили, що тут було півтора роки тому! От прямо тут! Це був жах. Прямо вивозили і кидали. У нас ранки починались так: о 6 ми зустрічались вже тут. Приїжджали на машинах, бо йти далеко і поки дійдеш, то вже втомишся, а тут треба пахати. Ми сміття збирали, звісно, руками, у величезні пакети. Замовляли вантажівки, люди приїжджали і вивозили це все. До комунальників іноді складно достукатись, та й вони не будуть збирати так ретельно, як ми. Тому ми працювали на випередження. І лише тому тут чисто».
Екосистема Осокорківських луків — це 303 види рослин, понад 160 видів птахів, з десяток видів амфібій, 34 види комах, а ще косулі, зайці, лисиці, американські норки та європейські бобри. І що найважливіше — усе це у нас, у Києві, а не в умовній Канаді, де, скажімо, лось, що зранку прогулюється містом, нікого не дивує.
P.S. Найбільшого у житті зайця я свого часу зустріла саме на Осокорківських луках.
Під час підготовки цього епізоду подкасту «Далекоглядні» стало відомо про смерть Максима Стравінського — активіста та одного із засновників ГО «Екопарк Осокорки». Співпало, що в ефір подкаст вийшов саме у день, коли відбувся чин похорону Максима. Тому епізод про осокорківські луки ми присвячуємо пам’яті Максима Стравінського, того, хто боровся проти забудови озер на Осокорках.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS