Ніхто у Білорусі не називає Лукашенка «бацька», це теж російська пропаганда — співголова Руху солідарності «Разам»

У новому випуску подкасту ДНО говорили про ситуацію у передвиборчій Білорусі, пропаганду Росії, держпропаганду Лукашенка про Білорусь та створення Білоруського інформаційного центру у Києві.

Ведучі

Ана Море

Гостi

Юрій Сиротюк,

Олена Толстая

Ніхто у Білорусі не називає Лукашенка «бацька», це теж російська пропаганда — співголова Руху солідарності «Разам»
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/07/hr-dno-2020-07-31.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/07/hr-dno-2020-07-31.mp3
Ніхто у Білорусі не називає Лукашенка «бацька», це теж російська пропаганда — співголова Руху солідарності «Разам»
0:00
/
0:00

29 липня у Білорусі повідомили про затримання під Мінськом понад 30 бойовиків приватної військової компанії Вагнера. Білоруська державна інформагенція «БелТА» опублікувала прізвища затриманих, серед яких є найманці, які воювали на Донбасі проти України та у Сирії на боці режиму Башара Асада.

Білоруські активісти наголошують, що подібні історії з «бойовиками» виникають у Білорусі регулярно, перед виборами чи під час масових заворушень. Таке було й у 2006 році, і у 2010, і у 2017. Влада ловила «бойовиків», показувала їх на телебаченні та звинувачувала у дестабілізації ситуації.

Для чого? Аби створити атмосферу страху, а також необхідний фон для репресій проти громадянського суспільства, кажуть у Білоруському інформаційному центрі.

«Тепер цю історію про «Лукашенко — захисник Білорусі» будуть продавати західним дипломатам. Скоріше за все, білоруська пропаганда буде пов’язувати «вагнерівців» з білоруською демократичною опозицією. Влада буде виправдовувати репресії проти опозиції та громадянського суспільства тим, що вона бореться з російською загрозою, що є само по собі абсурдом: вона сама цю загрозу створила та весь час підтримувала.

Буде казати, що «проросійська опозиція хоче в Білорусі влаштувати переворот» та іншу маячню. Звичайна пропагандистська гра режиму, щоб стимулювати теорії, що за білоруською опозицією стоїть Кремль. На жаль, в Україні багать хто на цей «спектакль» ведеться».

Активісти наголошують: тут зовсім не йдеться про реальну боротьбу з російською загрозою.

«Це не має жодного стосунку до боротьби з російською загрозою. Якщо білоруська влада хотіла б боротися проти російської загрози, вона б не перетворювала Білорусь в хаб для російських ПВК, не дозволяла б російським ЗМІ перетворити Білорусь в поле для російської пропаганди та не підписувала б сама всі ті інтеграційні документи з Росією».

Інформація — зброя. Для боротьби з проросійським та пролукашенківським дискурсом щодо Білорусі в Україні запрацював Білоруський інформаційний центр. Про нього і говоримо сьогодні.

***

Співголова Руху солідарності «Разам», який також працює над Білоруським інформаційним центром, Олена Толстая каже, що в українському інфопросторі досі переважає державна пропаганда Росії та Білорусі. Пропаганда, яка викривлює справжню ситуацію у країні.

«Багато інформації від лукашенківських ЗМІ, яка насправді є пропагандою і дезінформацією. Хотілось би, щоб українська громадськість бачила і чула правду. Наприклад, частина новин подається так, ніби Лукашенко борець за незалежність Білорусі, але це зовсім не так. В Україні дивляться на Білорусь московськими очима, використовуючи для Лукашенка прізвисько «батька», яке в Білорусі взагалі не вживається. А хотілося б, щоб в Україні побачили, що є білоруський народ».

Цьогоріч популярне серед активістів прізвисько Олександра Лукашенка — «Саша 3%». Адже саме стільки підтримки отримав чинний президент за результатами інтернет-опитувань кількох незалежних ЗМІ. У Білорусі з 2012 року не можна проводити незалежні соцопитування, тому пресу закликали прибрати навіть опитування у мережі.

Олена Толстая наголошує: насправді білоруси не використовують прізвисько «батька». Це теж російська пропаганда.

«У Києві я часто стикаюсь з вживаннями цього прізвиська, яке створене політтехнологами Москви. Білоруський народ дуже незадоволений своїм становищем і політикою, яку провадить Лукашенко стосовно людей. Останні події показують, що соціальна напруга і незадоволеність народу дуже висока. Якби в Україні бачили стан, в якому перебуває білоруський народ, не було б цієї пропагандистської дурні, яка не дозволяє Україні підтримувати білоруський народ. Пропагандисти з усіх сил намагаються показати, що у Білорусі все добре, але це не так».

Директор Національного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», співзасновник Білоруського інформаційного центру Юрій Сиротюк каже, що українські медіа загалом мало цікавляться та мало розуміються у тому, що ж насправді зараз відбувається у Білорусі.

«Та частина медіа, яка в Україні працює як медіа, а не як обслуга олігархату, після ситуації з «вагнерівцями» почала більше цікавитися проблемами Білорусі. Але українці навіть не розуміють, хто там пробілоруський кандидат, хто — проросійський. Частина суспільства чомусь вважає справжньою лідеркою опозиції Тихановську, інша частина суспільства вважає, що це Лукашенко захищає Білорусь.

Потрібно нагадати українцям, що є ще білоруси, є ще близько 2 тисяч політичних в’язнів під адмінарештом, є журналісти, яких заарештовують. Є білоруська ідентичність, яку роками знищував Лукашенко. Основне завдання інформаційного центру — дати голос білоруському народу. Мені здається, що за останні три тижні є певний інформаційний прорив. Якщо подивитись стрічку новин в інтернеті, то Білорусь нарешті почала з’являтися серед новинних повідомлень, це важливо. Ми зробили Білоруський інформаційний центр для того, щоб ми не рухалися в полі офіційної білоруської пропаганди або російської пропаганди».

Одна з важливих причин транслювання пропаганди про Білорусь в Україні у тому, що більшість новин в український інфопростір потрапляють від державних ЗМІ та офіційних коментарів влади. Олена Толстая наголошує: незалежні медіа у Білорусі зазнають утисків і у спокійні періоди. Зараз же, під час передвиборчих протестів, незалежних журналістів арештовують разом з активістами.

А президент Олександр Лукашенко відкрито погрожує незалежним медійникам.

«Також ми бачимо великий тиск на блогерів. Блогери, які могли незалежно висвітлювати події, зараз перебувають за ґратами. Для білорусів же важливе отримання і розповсюдження інформації».

Юрій Сиротюк зазначає, що небайдужі білоруси зіштовхуються з двома основними проблемами. В корені обох — Російська Федерація.

«Лукашенко повністю знищив політичне середовище, загнав в гетто національне середовище. У Білорусі є відродження руху за політичні і національні права, за збереження ідентичності. Збереження Лукашенка при владі погіршить ситуацію, але є ще одна війна, не менш важлива — гібридна війна, яку Росія веде проти Білорусі.

26 років правління Лукашенка привели фактично до повної здачі суверенітету Білорусі Росії, економічної та інформаційної залежності. Зараз Росії не потрібен жоден «свій» президент Білорусі, Росії потрібна вся Білорусь. Ці вибори, з одного боку, — це боротьба білорусів за свої елементарні права: виходити на вулицю з біло-червоно-білим прапором, право спілкуватися рідною мовою, право піти на дільниці і мати можливість порахувати голоси. З іншого боку, триває агресивна компанія Росії, яка намагається використати ситуацію з незадоволенням білорусів для того, щоб дестабілізувати ситуацію. Можливо, запровадити сценарій «русскай вєсни», як це було на Донбасі».

Білоруський інформаційний центр не прагне втручатися у політику Білорусі. Лише інформувати, наголошує Юрій Сиротюк.

«У Білорусі немає виборів з 1994 року, усі наступні — фарс. Кандидати, які залишилися зараз — Тихановська, Лукашенко — це зовсім не природні кандидати, вирощені білоруським політичним колом. Лукашенко — диктатор, а Тихановська стала кандидаткою тому, що заарештували її чоловіка. Ми починаємо забувати про тих політиків, які зараз в ув’язненні, які з 1990-х років боролися за незалежність.

Вибори неодмінно вплинуть на ситуацію в Білорусі — там буде серйозна криза, якою буде намагатись скористатись Росія, щоб посварити Білорусь з ЄС. І, можливо, довести до військової операції, щоб поглинути Білорусь. Дуже важливо слідкувати за подіями в Білорусі. Важливо, щоб Україна розуміла значення Білорусі й пам’ятала і Жизневського, який поклав життя за Україну на Майдані, і війського медика Іліна, якого нещодавно ховали».

Читайте також: Народився у Білорусі, мав естонський паспорт, любив Україну: прощання із медиком Миколою Іліним 

Олена Толстая каже: білоруському народу потрібна підтримка на усіх рівнях.

Саме задля того, аби привернути увагу до ситуації у Білорусі якомога ширших суспільних верств, Білоруський інформаційний центр очолив не політик, а письменник, віцепрезидент Білоруського ПЕН-клубу Олександр Ірванець.

Юрій Сиротюк додає: долучитися до підтримки може кожна і кожен.

«Щосуботи білоруси збираються на Майдані Незалежності на акції підтримки національних, конституційних прав. Щопонеділка є столик на Майдані Незалежності, де можна підійти і написати листа білоруському політв’язню.

Ми можемо допомогти білорусам двома речами: інформуванням і моральною підтримкою. Для них це дуже важливо. Також ми працюємо над тим, аби в української влади сформувалось адекватне уявлення про те, що відбувається в Білорусі».

Аби дізнаватися, що насправді відбувається у Білорусі перед виборами, шукайте у Facebook сторінку Білоруського інформаційного центру. Інформація — зброя, якої білорусів намагаються позбавити. Але правда завжди знаходить шляхи, аби бути почутою. І ми можемо у цьому допомогти.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS