Після війни в Югославії вийшов комікс, де Супермен, Диво-жінка і Бетмен вчили дітей, як не потрапити на міну — Ярослав Зубченко

І знову замість традиційної заставки — саундтрек з «Супермену» 1978 року. А це означає, що ми продовжуємо говорити про пропаганду у коміксах.

Минулого випуску ми згадали, що мальовані історії відомі ще з часів житіїв святих. Комікси, як жанр, зародилися у першій половині 19 століття. А у свою золоту добу — 30-50-ті роки минулого століття — комікси були потужним інструментом державної пропаганди.

У 1930-х комікси рекламували купівлю військових облігацій та мотивували США вступити у війну. Супермен закликав купувати облігації, а Капітан Америка бив по обличчю Гітлера.

А сьогодні зосередимося на соціальних коментарях у коміксах та їхній вазі для масової культури.

Колумніст «Детектора медіа», автор YouTube-каналу про кіно «Диванна аналітика» та фанат коміксів Ярослав Зубченко розповідає, що епоха соціальних коментарів у коміксах розпочалася у їх Бронзову еру — у 70-х роках минулого століття. Він пояснює: комікси трансформуються разом із суспільством.

«Колись Диво-жінка пропагувала одні речі, вона була медсестрою під час війни, ідеальною жінкою того часу. Сьогодні вона ідеальна жінка свого часу — сама роздає тумаки».

У минулому випуску (який ви можете знайти на сайті у розділі подкасти ДНО) ми згадували, що автори коміксів реагують і на політичні скандали. Наприклад, виходить окремий випуск — реакція на Вотергейт. Тоді Капітан Америка відмовився від свого імені. Персонажі коміксів, хоч і існують у своїх світах, насправді ж розвиваються разом з нами.

«Наприклад, Тоні Старк, Залізна людина, народжений в часи холодної війни і майже всі його злодії — комуністи і вчені, які вкрали технології Америки, зробили їх сильнішу копіюю і напали на героя Тоні Старка. Внаслідок своєї геніальності і креативності він їх все одно перемагає — це супер очевидна алюзія на боротьбу США і СРСР.

Вже у фільмі про «Залізну людину» використовується абсолютно інша ситуація — там вже в нас Афганістан, війна на сході з боку США. Це зовсім інша історія і інші вороги».

Комікси — масовий продукт. Кожного тижня у кіосках з пресою виходять по 100 нових випусків найрізноманітніших коміксів. Звісно ж, автори не стоять осторонь подій, які сколихують суспільство, але подають це не прямо, як ЗМІ, а заховуючи потрібні, часто критичні, меседжі у сюжети з історіями, яким ми можемо щиро співпереживати.

11 вересня 2001 року ісламістська організація «Аль-Каїда» здійснює серію терористичних атак. Гине майже три тисячі осіб, ще понад 6 тисяч дістають поранення. Комікси, звісно, на це реагують.

«Дуже важко говорити про історію з терактом 9/11. Спочатку індустрія відреагувала пам’яттю і сумом. Наприклад, вийшли комікси Marvel, де герої —  пожежники, полісмени — зображалися більшими героями, аніж самі супергерої.

Через кілька років після теракту Marvel запустила серію коміксів, де вони розповідали про те, що було б, якби США використало Месників для війни з тероризмом на Близькому сході. США тут не були країною світла і демократії, а скоріше авторитарним режимом, який не рахується з думками інших країн, тому що в них є сила людей з надздібностями».

Ярослав Зубченко пояснює: сьогодні комікси займаються тим самим, що й інші медіа — намагаються збільшити репрезентацію соціальних груп, які раніше не були представлені у публічному просторі, у масовій культурі.

«Наприклад, Marvel запустила комікс під назвою «Міс Марвел» про мусульманську підлітку. Незабаром про неї має вийти серіал».

Серед фанів та дослідниць коміксів побутує також думка, що Супермен та Суперґьорл у коміксах репрезентують мігрантів. І їхні історії — це також історії про прийняття. В одній з історій Супермен критикує «американськість».

Пропаганду у коміксах Marvel добре ілюструють три персонажі, каже Ярослав Зубченко. Це Капітан Америка, Залізна людина, і Міс Марвел.

Є і більш локальні, але не менш цікаві історії пропаганди, а тобто нав’язування якоїсь думки, у коміксах.

Комікси популярні, як серед підлітків, дітей, так і серед дорослих (адже після «Вартових» Алана Мура і Дейва Ґіббонса та «Сендмену» Ніла Ґеймана з’являється все більше потужних графічних романів). І це медіа справді має серйозний вплив. Згадаймо лише маску Ґая Фокса чи, як її ще знають, маску Анонімусів. Обличчя англійського дворянина XVII століття стало одним з ключових символів протесту і боротьби проти корупції, нинішнього ладу і реформ влади на Заході. А з’явився цей образ вперше у коміксі Алана Мура та Девіда Ллойда «В» означає «Вендетта».

Чому ж комікси здатні так потужно впливати на суспільство? Пояснює Ярослав Зубченко.

«Вони доступні і прості. Комікси в багато чому схожі на музику: ти не повинен знати слів, щоб розуміти про що пісня, грубо кажучи. У цьому сенсі комікси багато в чому схожі, адже вони можуть добре розказати історію без жодного слова.

Комікси універсальні, легкі в транспортуванні. Їх масово використовують, як освітній і пропагандистський засіб. Після війни в Югославії там залишилася купа мін, тому видали комікс для дітей, де Супермен, Диво-жінка і Бетмен вчили дітей, як не потрапити на міну».

Фани коміксів — одна з дуже відданих спільнот. Особливо, коли йдеться про людей, які виросли на певних історіях, і продовжують слідкувати за розвитком улюблених світів і персонажів. Від фан-спільноти часто можна почути критику того, що ми з Ярославом раніше назвали позитивом. Я маю на увазі те, як еволюціонують персонажки та персонажі та про появу нових втілень вже звичних образів. Ярослав Зубченко — дуже відданий фанат, але все одно вважає це хорошою тенденцією.

«Добре, що ми екранізуємо значно більше історій про персонажів з груп, які були дискримінованими раніше, як комікс «Чорна пантера». До того, як вийшов цей фільм, в Голлівуді існувала своєрідна презумпція вини: всі думали, що фільм з переважно афроамериканським кастом не може бути успішним і прибутковим. Цей фільм побив купу касових рекордів США, заробив понад мільярд доларів.

Це був хороший приклад того, що такі історії теж можуть заходити, що вони потрібні і корисні. Змінювати расу і стать персонажів — добре, адже певні соціальні групи були виключені з популярної культури із зовсім необ’єктивних причин. Та все ж, я вважаю, що краще створювати нових персонажів. Класний приклад – Міс Марвел».

Сучасні українські комікси також не стоять осторонь подій, які переживає наша країна. Наприклад, у 2015 році вийшов графічний роман Сергія Захарова «Діра», у якому він поділився своїм досвідом перебування у полоні терористичного угруповання «ДНР», розповів про прихід «руського миру» на українські території.

Сьогодні комікс перекладений російською, англійською, французькою, китайською, арабською, естонською, латвійською, литовською, угорською та румунською мовами.

Ярослав Зубченко вважає, що українцям дуже згодився би власний супергерой, який би об’єднав різні табори з різними поглядами навколо ідеї ідеального українця.

«Україні потрібні класні комікси. Нам треба комікс, де герой ходить і розкриває змову агентів Росії. Нам не вистачає свого пантеону героїв, якихось універсальних людей».

Отже, підсумуємо. Комікси — сила, яка здатна доносити хороші і правильні меседжі, освічувати та виховувати. І до них давно час перестати ставитися, як до чогось поверхового та дитячого.