«Ромського гіпнозу не існує, існують страх і стереотипи»: вчимося говорити про ромів коректно

«Я вірила в те, що стереотипи про ромів існують через брак інформації, але за п’ять років роботи з цією темою позбулася ілюзій. Тепер я розумію, що інформація сама по собі змінює мало. Вирішальним є емоційне сприйняття. Попередній досвід і власні упередження — це те, що ускладнює вихід з інформаційної бульбашки. Сьогодні один з індикаторів відповідальності медій — це те, як вони пишуть про національні меншини».

Це цитата директорки Ромської програми Міжнародного фонду «Відродження» Ольги Жмурко.

Останнє дослідження про етнічні упередження українців зроблене Київським міжнародним інститутом соціології у 2019 році. Його проводили за шкалою американського соціолога Еморі Богардуса. Для кожної етнічної групи респонденти мали відповісти, наскільки близькі стосунки вони готові допустити з представниками кожної з груп — це називається соціальною дистанцією. Мінімальна соціальна дистанція 1, тобто згоден допустити як члена родини, максимальна — 7 (не пускав би в Україну).

Згідно з опитуванням, в Україні найменша соціальна дистанція до україномовних і до російськомовних українців, більшість опитаних готові допустити представників цих груп як членів своєї родини та близьких друзів. Потім ідуть білоруси та росіяни. Трохи гірше українці ставляться до поляків, євреїв, кримських татар, канадців, американців та німців. Але найгірше українці ставляться до ромів.

Дослідження новин, яке робив цьогоріч Інститут масової інформації, свідчить про те, що говорячи про національні меншини, найчастіше — у понад 35% випадків — пишуть про кримінал. У 7% матеріалів, які стосувалися національних меншин та корінних народів була присутня мова ворожнечі. Багато таких матеріалів стосувалися ромів.

Наприклад, у публікації порталу «Знай» поширювали стереотипи, розповідаючи, що контролери не брали грошей за проїзд з ромів та не штрафували їх, бо боялися прокльонів. Звісно, у тексті не було коментарів свідків цієї історії. Говоримо про те, як медійникам не осоромитися, говорячи про ромську спільноту.

Ромська активістка Зола Кондур каже, що ромські жінки у медіа найчастіше зображені, як шахрайки.

«Ми постійно наголошуємо на тому, що потрібно давати збалансовану інформацію, більше позитивних історій, показувати життя громади, життя жінок, проблеми, з якими вони стикаються. Можливо, пояснювати чому ромські жінки не мають освіти або навпаки — показувати таких жінок, які досягли чогось у своєму житті. Говорити і про позитивний досвід, позитивні приклади».

Правозахисниця та медіатренерка Ольга Веснянка розповідає, що хибні уявлення про ромську спільноту, на жаль, побутують не лише в українських медіа, а і в Європі та у світі в цілому. Але в Україні ЗМІ не гребують і фейками.

«В українських медіа часто можна зустріти фейкові зображення ромських жінок, які йдуть ілюстраціями до різних публікацій на сайтах-«зливниих бачках». Часто, можливо через ксенофобні упередження у редакціях, до публікацій в місцевій пресі підбирають карикатурні фото ромських жінок або просто старі фото, які використовують роками».

Правозахисниця каже, що хоч часто присутня мова ворожнечі, але в українських медіа є і коректні матеріали про ромських жінок та ромську спільноту.

«Історії про ромських діячок, ромських соціально-медичних посередниць. Це посередниці у громадах, які допомагають з працевлаштуванням, з доступом до освіти і медицини, що дуже важливо в часи пандемії. Таких історій вкрай мало, але вони є. Мова ворожнечі щодо ромів — одна з найбільш помітних і поширених, на жаль.

Останнім часом пригадую два рішення від комісії з журналістської етики щодо некоректних програм, які розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Це випуск програми «Сенсації» на «1+1», який викликав громадський осуд. Також одне з регіональних видань згадало про нібито ромське походження в негативному контексті в якомусь кримінальному повідомленні.

Мова ворожнечі існує. Водночас я рада, що періодично з’являються інтерв’ю з ромськими активістками. Зокрема, на місцевих виборах були інтерв’ю з ромськими жінками, які балотувалися: і в Ужгороді, і в місті Ніжин Чернігівської області.

Раджу подивитися фільм «7 історій успішних ромських жінок України».

Зола Кондур пояснює, що матеріали, якими підкріплюють стереотипи, дуже сильно впливають на і так відсутній у суспільстві діалог.

Дискусії на телеканалах, куди запрошують і радикалів, і ромських активісток та активістів, найчастіше проходять без належної модерації. Також медіа люблять поширювати новини про погроми, бо це приносить їм перегляди, розповідає Зола Кондур.

«Виходить, що ти просто приходиш і мовчиш на тому ефірі, тому що не можеш вставить жодного слова. Це виглядає як шоу заради шоу. Але потрібно пам’ятати, що за всіма цими новинами стоять люди, людські життя.

Дуже сильно впливає постійно відчувати на собі негатив. Ти не бачиш сенсу ні говорити з людьми, ні відкриватися, ні робити кроки на зустріч. А потім питають: «Чому роми такі закриті, чому вони не спілкуються, чому вони не включені в суспільство?». Суспільство має відкритися і спробувати почути ромів».

Ольга Веснянка вважає, що для відкритого діалогу бракує реальних, живих історій.

«Потрібні справжні історії. Наприклад, коли йде робота у громаді, інтеграція, у ній якраз помітні соціально-медичні посередниці. Таких історій не вистачає. Ромське радіо «Сhiriklo» разом з ромським жіночим фондом «Чіріклі» робить інформаційну кампанію про посередниць. Варто, щоб голос ромських жінок більше звучав в інформаційному просторі».

Ромська активістка Зола Кондур дає поради про те, як сприймати новини про ромську спільноту, аби не виховувати у собі стереотипи:

«Потрібно пам’ятати, що всі ми — люди, у нас абсолютно однакові цінності. Ми всі хочемо гідного життя, хочемо, щоб наші рідні і діти були здорові, мали освіту, роботу. Ми всі в цьому однакові.

Коли ви читаєте новини, що якийсь ром скоїв злочин, ви маєте пам’ятати, що злочини не мають національності. Серед будь-якого народу є люди, які порушують закон. Важливу роль відіграють журналісти. Адже важливо, як вони про це пишуть. Рада Європи та багато інших організацій проводять тренінги для журналістів.

Ромського гіпнозу не існує, існують страх і стереотипи. Вас гіпнотизують ваші страхи і нічого більше. Не треба боятися, ми всі люди».

Кілька порад для медійників від правозахисниці та медіатренерки Ольги Веснянки.

«Щоразу, коли робиться матеріал, де згадуються ромські жінки, варто порадитись з ними ж. Варто не єкзотизувати, не існує «ми» і «вони». Не варто робити заголовків на кшталт «Що нам робити з ромами?» чи опитувань «Як ви ставитесь до ромів?». Це не допомагає порозумінню і включеності різної вашої аудиторії».

Підсумуємо.

• Варто уникати мови ворожнечі. Не можна казати «ловити ромів», бо ловити можна тільки мишей, не можна використовувати фразу «розігнати ромів», бо розігнати можна тарганів.
• Потрібно уникати узагальнень. Фрази на зразок «усі роми не мають вищої освіти» — це прихована мова ворожнечі, яка породжує стереотипи. Роми — різні, не варто узагальнювати.
• У текстах на ромську тематику обов’язково надавати слово представникам спільноти. Не забувати, що ксенофоби не можуть бути експертами з ромської тематики, а роми — це не екзотика.
• Теми, які стосуються рома, є щодня. Це не лише кримінал. А злочини не мають національності.
• Один із найкращих способів перевірити матеріал на чутливість — застосувати принцип навпаки. Приміряти тон і слова, використані у тексті про ромів, на текст про людину будь-якої іншої національності.

І головне не забувати, що медіа грають на стереотипах, бо приваблюють цим аудиторію. Не ведіться на таке, виховуйте свої медіа.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS