Як Україні боротися з європейськими рупорами Кремля?
Повернення Росії до ПАРЄ, засудження в Італії Віталія Марківа, «Північний потік-2», все більш сміливі і гучні голоси про необхідність зняття санкцій з РФ. Усе це Міжнародний центр протидії російській пропаганді називає наслідками інформаційної війни Росії проти України у світі. Як з нею боротися?
Кремль використовує дипломатичні установи для ретрансляції пропаганди. Кремль фінансує поширення пропагандистських матеріалів у закордонних ЗМІ. Створив та підтримує низку закордонних типу культурних та історичних організацій, які насправді продовжують проросійську пропагандистську риторику на інші країни. Про це йдеться у дослідженні Міжнародного центру протидії російській пропаганді.
Що з цим робити і як на шостому році війни продовжувати боротьбу на інформаційному фронті, говорили на круглому столі, який зібрав Міжнародний центр протидії російській пропаганді. Цей центр є неурядовою організацією, яку заснували ветерани, волонтери, фахівці у сфері комунікацій, психології та кібербезпеки.
За свободу українця Віталія Марківа борються активісти, громадські організації та українська влада.
12 липня минулого року суд Павії в Італії засудив бійця Національної гвардії Віталія Марківа до 24-х років ув’язнення. Його звинувачують у вбивстві італійського фотографа Андреа Роккеллі та його російського перекладача Андрія Миронова. Вони загинули унаслідок мінометного обстрілу 24 травня 2014 року біля підніжжя гори Карачун під Слов’янськом на контрольованій тоді бойовиками території.
Директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді Юрій Кочевенко каже: такий вирок став реальністю завдяки старанням Російської Федерації.
Неочевидний російський вплив Центр протидії роспропаганді прослідковує навіть у країнах-нібито союзниках України. Візьмемо, наприклад, Німеччину.
Із перших днів агресії ФРН бере активну участь в усіх процесах: входить до «норманської четвірки», запропонувала так звану «формулу Штайнмаєра». Разом з тим у Німеччині провадять свою діяльність дуже недружні до України організації. Це, наприклад, «Патріотичні європейці проти ісламізації Заходу» – німецький правопопулістський рух, створений у грудні 2014 року. Активісти PEGIDA, які приносять російські прапори під час маніфестацій. Рух закликає до негайної нормалізації взаємин між Німеччиною та Росією.
І навіть глибше. Націонал-демократична партія «Альтернатива для Німеччини» — правоконсервативна та євроскептична політична партія, заснована 6 лютого 2013 року. На сьогодні AfD — найактивніша політична сила в Бундестазі, яка підтримує Росію. Партія регулярно відправляє так званих «спостерігачів» за ходом виборів у Росії, на окупованих територіях Східної України, в Нагірному Карабасі. Потім російська пропаганда активно використовує це для надання видимості легітимності псевдовиборам. І таких прикладів безліч, розповідає Юрій Кочевенко.
Народний депутат, заступник голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики ВРУ Микита Потураєв вважає, що одним зі способів боротьби з російською пропагандою про Україну у Західній Європі є акцентування на загальносвітових загрозах від РФ.
Дипломатичну роботу, як спосіб контратаки в інформаційній війні з Росією, називає також керівниця управління стратегічних комунікацій Луганської ОДА у 2016-2018 роках та співзасновниця ГО «АНТС» Людмила Долгоновська.
Проте важливо усвідомлювати, що наші європейські партнери на першому місці все одно мають власні національні інтереси. І ці інтереси часто краще спрацьовують, якщо дружити, а не сваритися з Росією. Каже експерт Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін.
«Емануель Макрон, на мій погляд, є повністю політично залежним від російської сторони, оскільки йому також потрібно буде переобиратися. А подивіться на основні концерни і основні економічні важелі у Франції. Навіть обмежившись мультинаціональною корпорацією Total. Якщо подивитися на їхні фінансові звіти за останні три-чотири роки, бачимо, що 80% своїх прибутків ця корпорація отримує від роботи на території Російської Федерації. Тому люди собі в ноги стріляти не будуть за жодних умов.
Наступний аспект – це, звичайно, виступ «жовтих жилетів», про інспірування яких російськими спецслужбами у Франції говорять все більше».
Дискусійним напівсоюзником Дмитро Золотухін називає і Німеччину.
«Зустріч Меркель і Путіна про це свідчить. Володимир Путін відверто вбив Зелімхана Хангошвілі на вулицях Берліна, провів відверту операцію по ліквідації політичного опонента. Але жодної політичної реакції Берлін не вжив, а продовжує зустрічі з Путіним віч-на-віч. Це ще раз підтверджує те, що питання наявності в України політичних союзників дуже дискусійне».
Експерт наголошує: ані Франція, ані Німеччина, ані США, ані Євросоюз у цілому — не монолітні структури. Усюди є свої протиріччя.
«Потрібно перейти в режим партизанської інформаційної війни і говорити про те, що в Бундестагу є корумповані політики, у французькій нижній палаті парламенту є корумповані політики, не кажучи вже про Росію. Ви бачите, що там зараз йде переформатування. Дуже велика надія буде покладена на відновлення взаємин із фінансовими інституціями Євросоюзу для того, щоб показати — дивіться, які ми стали демократичні, в нас змінився уряд, а скоро і зміниться президент, тому з нами потрібно продовжувати працювати. Це треба врахувати, працювати далі, переформатовуючи наші зусилля, але не боротися проти млинів і не стояти проти вітру».
Над боротьбою з російською пропагандою в Україні працюють, як державні, так і громадські організації та структури. Проте важливо не забувати розповідати правду про війну та участь Росії у ній світові. Українським медіа необхідно працювати на іноземні аудиторії. Тільки відбиваючи атаки РФ, можна вижити в інформаційній війні, каже Людмила Долгоновська.
«Боротися з фейками і спростовувати — це малоефективно. Тут повинен бути наш контрнаратив, який полягає у тому, що Україна була, є і буде. Це держава з понад тисячолітньою історією, держава зі своєю нацією, яка кров’ю платить за право існувати, держава з великим потенціалом і колосальними ресурсами, головним чином – людськими».