Після отримання поранення військовий Андрій Зотіков став по-іншому ставитись до прийняття рішень в його житті. Про це він розповів у подкасті «Добровольці» на Громадському радіо.
«Чомусь так сталося, що після мого списання, комісування в моєму житті почали з’являтися дуже цікаві люди. Після поранення я почав цінувати час. Я в моменті зрозумів, що я смертний. І зрозумів, що якщо тобі щось життя підсовує, то треба або користуватись цим, або відразу відмовлятись. Якихось половинчастих рішень не має бути», — поділився він.
Тепер ветеран є ведучим стендапу «Наговори на посадку». Зустрічі проходять раз на три тижні в Києві, і є місцем, де військові та ветерани можуть ділитись своїм досвідом. А також Андрій Зотіков знімається в рекламі.
«Двічі вже знявся в рекламі, скоро буду на білбордах висіти», — додав він.
Ветеран Андрій Зотіков
Читайте також: Використовувати юнацький максималізм в мобілізації 18-літніх — неправильно — ветеран
Чому став добровольцем
Шлях Андрія Зотікова до окремого взводу розвідки 1-го парашутно-десантного батальйону був непростим.
«Здавалось, що якщо я не долучусь до Збройних сил в якійсь ролі, то я перестану поважати себе. А якщо я перестану поважати себе, я не зможу вимагати поваги від інших. Якось мені ця думка дуже сильно сиділа в голові. Я продовжував працювати на своїй цивільній роботі і продовжував волонтерити. Так сталося, що якийсь час перебував черкаському хабі „Азову“. І там почав проходити елементарні вишколи, навчання, типу такмеду, поводження зі зброєю, якісь елементарні тактичні навчання. І продовжував ходити в військомат з питанням: „А що мені робити, чому, візьміть мене хоч кудись“», — розповів військовий.
Під час підготовки він змінив 3 спеціальності. Зараз в його військовому квитку записано: «бойовий медик».
Під час виконання одного із завдань, коли потрібно було дістатися тилу ворога, Андрій Зотіков потрапив під обстріл реактивної системи залпового вогню «Град».
«Була задача, така звичайна: нам треба було продвинутись чуть-чуть в тил, на жаль, не в наш тил, і добути деяку інформацію. Ось, і під час цього маневру, під час цього заходу вийшло так, що ми попали під обстріл, я йшов першим, був командиром цієї групи… Частково нас закрила посадка, яка б не була там посадка, але в нас частково закрила. Пакет „Града“ вдарив, і мені осколком пробило руку, долоню. У мене протез правої долоні. Її пробило наскрізь. В цю діру можна було вільно вставляти баночку пива. Поки я доїхав до стабілізаційного пункту варіантів врятувати руку не лишалось. Тому було прийнято рішення і мною, і хірургом про ампутацію. Так я втратив долоню і вже потім почав свою мандрівку по шпиталях нашої країни», — поділився військовий.
Шпиталів було 4.
«Я лишив шматочок себе в ЗСУ, бо як жартували мої побратими, „рука пішла на дембєль, а Андрій — ні“», — додав ветеран.
На момент потрапляння Андрія Зотікова до першого хірурга вже почалося відмирання тканин.
«Вибачте за такі подробиці, три із п’яти пальців почали чорніти. Було питання, що ампутуємо, чи лишаємо, чи намагаємося якось врятувати. Я не хірург, я не знаю, тому я повністю віддав це рішення на розсуд лікаря. Дякую першому хірургу, який просто підшив мені всі кровоточиві місця і відправив вже в шпиталь, де був рентген, де було КТ, де була операційна обладнана, щоб це зробили. Уже в більш обладнаному місці, не в полі, в палатці, а десь вже більш-менш в притомній лікарні», — розповів Андрій Зотіков.
Уже в лікарні лікар, зробивши декілька знімків, побачив, що шанс — один із мільйона. І що збереження долоні є не доцільним.
«Більше було б шкоди і мені, і моєму відновленню, і протезуванню, якби ми намагалися зберегти руку. Там варіант був реально про два пальці. Це мізинець і великий палець. Ну, користуватися такою рукою незручно. Якби там був би вказівний і великий палець, то якийсь хват був би мінімальний…», — пояснив ветеран.
Читайте також: Армія виграла від того, що до неї прийшли цивільні — Марія Берлінська
Про плани
На питання, задля чого він воював, військовий відповів: «Заради вільного майбутнього, європейського майбутнього своєї дитини».
«Я хочу, щоб моя дитина могла вільно дихати і за будь-яку її позицію у майбутньому не було глобальних наслідків. Я хочу, щоб моя дитина жила краще, чим я. І мені здається, що європейська країна, європейська Україна — це саме те місце», — підсумував ветеран.
Він чекає на перемогу і можливість спокійно будувати країну.
Попередні випуски подкасту читайте та слухайте ТУТ
Над подкастом також працювали:
Монтаж звуку — Ігор Онисенко Обкладинка — Анастасія Рибакова Текст — Міла Мороз Продюсерка проєкту — Ана Море
Як читати й слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Аліна Сарнацька
