«Іловайська операція — це приклад того, як не треба робити» — Арестович про проміжні висновки ТСК

Про це ми розпитали полковника Збройних сил України, екскомандира 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас», начальника штабу 2-го батальйону спецпризначення НГУ «Донбас» 2014-року В’ячеслава Власенка та речника української делегації в Тристоронній контактній групі Олексія Арестовича.

Єлизавета Цареградська: Зацитую основні висновки ТСК. ТСК вважає, що основними причинами, які призвели до Іловайської трагедії, є неналежна організація системи політичних, економічних, військових, соціальних, інформаційних, правових, організаційних та інших заходів щодо захисту держави в умовах збройної агресії. Це такий дуже потужний набір канцеляризмів. Ви би могли це пояснити більш зрозумілою мовою?

Олексій Арестович: Усе дуже просто: в умовах збройної агресії, яка почалася із захоплення Криму, не було введено військовий стан, який дозволяє на законодавчому рівні забезпечити деякі моменти. Наприклад, прискорити роботу військово-промислового комплексу, уряду країни, Верховної Ради, всіх установ і органів місцевого самоврядування. Не були задіяні повні можливості держави. На те були політичні причини, тоді не бажали оголошувати Російській Федерації війну, але військовий стан можна ввести без оголошення війни. А якщо б діяли своєчасно і відповідно, на думку ТСК, Іловайської трагедії можна було б або уникнути, або знизити її масштаб. Найпростіший приклад, який можна привести, полягає у тому, що добровольчі батальйони не підкорялися керівництву АТО. Вони діяли за власним розсудом. Одна з причин Іловайської трагедії, на думку ТСК і на мою думку, була нескоординованість. Це призвело до того, що рішення ухвалювалися несвоєчасно, не була своєчасно адекватно оцінена ситуація, Збройні сили не координувалися з добробатами.

Якщо ми пригадаємо Іловайську трагедію, а я її дуже добре пам’ятаю, адже я був поряд, у секторі N, то можу сказати, що я бачив, наскільки довго проходили управлінські сигнали, наскільки несвоєчасно ухвалювалися рішення. Там і так було небагато сил і вони діяли розпорошено, нескоординовано. А хто відповідає за вищі органи державного і військового керівництва? Президент країни. Це його вертикаль.

Єлизавета Цареградська: У висновку ТСК є такий пункт як помилкові кадрові рішення. Про що саме йдеться?

Олексій Арестович: Я не знаю, що саме має на увазі комісія, я можу сказати від себе. Річ у тому, що був ряд воєнноначальників, які не мали військової освіти. Наприклад, керівництво тих самих добробатів. При всій повазі до подвигу добробатів, з військової точки зору вони часто діяли неграмотно. І Іловайська операція — це просто підручник того, як не треба робити. Або міністр оборони Гелетей — це та людина, яка все життя працювала у правоохоронних органах. І раптом вона стає міністром оборони країни, яка піддалася агресії держави, що була в рази краще підготована у військову плані. Чи було це вдалим кадровим рішенням? Я спостерігав, зокрема, бій під Краматорськом, тому сказати, що воно було вдалим, не можу. Було багато піару, багато заяв, але мало суто самих справ.

Єлизавета Цареградська: Пане В’ячеславе, хочеться почути вашу думку стосовно висновків ТСК — як ви це бачите?

В’ячеслав Власенко: Щодо моєї суб’єктивної думки на рахунок винуватця цієї Іловайської операції, я можу сказати, що її треба розділити на дві складові. Це безпосередньо сама операція, на меті якої було визволити місто Іловайськ, взяти під контроль весь цей район. Друга складова — це вихід із Іловайську ЗСУ і підрозділів добробатів. Проаналізувавши це, можна робити висновок, хто винуватий і що призвело до такого результату.

Єлизавета Цареградська: В принципі, основні накази йдуть від головнокомандуючого в таких ситуаціях, і ним є президент країни. Чи я помиляюся?

В’ячеслав Власенко: Так, президент є верховним головнокомандувачем, але ми маємо розуміти, що, наприклад, солдат має свій сектор обзору і може судити по тому, що він бачить, командир батальйону — свій сектор, головнокомандувач — свій. Я, наприклад, можу міркувати з позиції командира батальйону.

Єлизавета Цареградська: Я пам’ятаю, як часто в той час говорили про впровадження воєнного стану в країні. І один з пунктів проміжних висновків ТСК зазначає, що не було введено воєнний стан. Як ви бачите цю ситуацію?

В’ячеслав Власенко: Просто голосити, що введено воєнний стан — це одне, а впровадити його в життя — зовсім інше. Це перенацілити всю економіку на військові рейки, повністю зупинити економічні процеси, які відбуваються в країні. Це дуже складно для держави і це коштує дуже дорого. На той момент це було важко зробити, знаючи, у якому економічному стані була країна. Я не думаю, що країна на той час була готова до таких подій.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.