Ми маємо покоління дітей, які живуть під прицілом — режисер фільму «Терикони»

Життя дітей у «сірій зоні»: український режисер Тарас Томенко зняв фільм «Терикони» про життя дітей війни з Торецька

Ведучі

Валентина Троян

Гостi

Тарас Томенко

Ми маємо покоління дітей, які живуть під прицілом — режисер фільму «Терикони»
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/01/hr_donbaska_hv-22-01-26_tomenko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/01/hr_donbaska_hv-22-01-26_tomenko.mp3
Ми маємо покоління дітей, які живуть під прицілом — режисер фільму «Терикони»
0:00
/
0:00

Фільм «Терикони» про дітей війни з Торецька їде на Берлінський кінофестиваль. Світову прем’єру запланували на 15 лютого

Докладніше розповів сам режисер стрічки Тарас Томенко.

Валентна Троян: Хто головна героїня фільму і як ви з нею познайомилися?

Тарас Томенко:  Головна героїня — це дівчинка, котрій зараз 15 років. Її звати Настя. Познайомилися ми у місті Торецьку, вірніше — Залізному, що на Донеччині. Мені здалося, що її історія неймовірна, тому що це історія маленької людини, яка нікому не потрібна у цьому житті, тому що будинок її родини обстріляли у 2015-му році, і в результаті цього обстрілу загинув її батько, а Насті з мамою вдалося вижити. Це таке спостереження за долею дитини.

Валентна Троян: Давайте  трохи привідкриємо сюжет, хоча б в контексті тізеру?

Тарас Томенко: Важко переказувати документальне кіно, це ж не вигадка, це спостереження за життям: як живе людина, як вона виживає в цих умовах — історія про це.

Валентна Троян: Чи був сценарій?

Тарас Томенко: Не було ніякого сценарію. У документальному кіно важко щось планувати, у такому кіно потрібно спостерігати за своїм героєм. Ми не робили ніяких прохань до наших персонажів — щось сказати, пройтися, повернутися на камеру чи подивитися в неї — такого не було.  Ми просто хотіли зробити правдиву історію так, як вона є.

Валентна Троян: Кого ще можна побачити у фільмі?

Тарас Томенко: Це історія про Настю, про її брата, про її двоюрідного брата, її маму, бабусю. Коли снаряд потрапив у їхній будинок, він зруйнувався, і все  життя Настуні відбувається біля цієї руїни. Цей будинок як такий образ глобальної руйнації, яка відбувається. І ніхто не збирається нічого відновлювати, життя так і завмерло.

Взагалі це історія про ціле покоління. Коли ми знімали одного з наших героїв Сеню, він пішов у перший клас. Нас тоді осінило, що перед нами стоять першачки, і це діти, які жодного дня не жили при мирному житті.  І це, насправді страшно, і про це потрібно говорити.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису