«Перший міністр оборони, який озвучив проблеми»: політолог про призначення Михайла Федорова

Наскільки Михайло Федоров близький до Міністерства оборони?

Олександр Леонов: Міністерство оборони — це справді досить специфічна структура, де потрібен час, аби увійти в курс справ. Крім того, це відомство є значною мірою зарегульованим. Можливо, спрощення окремих процедур є важливим напрямом роботи, однак, говорячи про Михайла Федорова, варто пам’ятати, що вже були історії зі зламом «Дії» та державних реєстрів. Отже, питання безпеки наразі має бути на першому місці. Будемо сподіватися, що цей досвід дасть змогу зосередити переважну увагу саме на таких проблемах.

Що стосується призначення пана Федорова, то, з одного боку, я досить скептично ставлюся до таких змін, адже, по-перше, ми бачимо, що вони відбуваються виключно в межах команди Зеленського: нових людей немає, і всі вже працювали та встигли себе показати. З іншого боку, серед позитивів можу відзначити виступ Федорова перед призначенням.

Він є першим міністром з часів повномасштабного вторгнення, який відверто заявив про проблеми. Передусім — про проблеми мобілізації, СЗЧ та дефіцит у 300 мільярдів гривень. Про це раніше говорила опозиція, однак і монобільшість, і попередній прем’єр-міністр Денис Шмигаль цю проблему ігнорували.

Якщо розглядати ситуацію з цього погляду, варто врахувати, що новий глава Офісу Президента, Кирило Буданов, ще до свого призначення достатньо відверто говорив про зірвану мобілізацію та про те, що основну відповідальність за це несе саме влада.

Фактично, обійнявши посаду глави Офісу Президента, він розпочав діяльність, спрямовану на виправлення ситуації. Є підстави вважати, що саме в цьому напрямі можуть бути зроблені кроки, які дозволять її покращити. Зокрема, перед ухваленням закону про мобілізацію в нових редакціях минулого року проводилися дослідження, у яких окреслювалися проблеми, що потребують вирішення для налагодження мобілізації. Важливо, що ці проблеми мають реальні механізми для виправлення.

Тож будемо сподіватися, що Буданов і Федоров разом зможуть змінити ситуацію на краще. Незалежно від того, як ми до них ставимося, ми точно зацікавлені в тому, щоб їм усе вдалося.

Про реформу ТЦК

Руслана Брянська: Михайло Федоров уже багато про що заявив, зокрема про плани найближчим часом провести ґрунтовний аудит ТЦК, Міністерства оборони та Збройних сил України. Чи має він намір знайти додаткові можливості для посилення фінансового й соціального забезпечення військовослужбовців?

Що Федорову варто змінити насамперед? Адже багато хто зазначає, що добре, що він візьметься за ТЦК, однак залишається питання, як це працюватиме на практиці й наскільки глибокий аудит потрібен саме для ТЦК?

Олександр Леонов: Річ у тім, що проблему потрібно вирішувати комплексно, змінюючи одразу багато чинників, і вона не обмежується лише діяльністю ТЦК. Наприклад, у дослідженнях, які проводилися напередодні змін до закону про мобілізацію, зазначалося, що головна причина, чому люди не поспішають приєднуватися до Збройних сил України, полягає не у страху смерті.

Цей фактор, за результатами опитувань, посідав лише третє або четверте місце. Натомість ключовими причинами були побоювання щодо якості підготовки, сумніви в адекватності командування, а також рівень соціального забезпечення і заробітної плати. Для будь-якої людини очевидно важливо розуміти, що у разі поранення чи загибелі держава подбає як про неї, так і про її родину.

З цього погляду проблеми необхідно вирішувати комплексно. Уже зараз потрібно насамперед говорити про підвищення заробітних плат військовослужбовцям. Під час ухвалення бюджету цього зроблено не було, і багато військових сприйняли це вкрай болісно.

Сьогодні, щоб підвищити зарплати, необхідно шукати реальні фінансові резерви. Адже нині складається ситуація, коли військовослужбовець, який не перебуває безпосередньо на передовій, отримує менше, ніж, наприклад, охоронець або касир у магазині. Очевидно, що така ситуація є абсолютно неприйнятною.

Про технологічність

Руслана Брянська: Також Федоров обіцяє укомплектувати бригади необхідною кількістю дронів, адже він уже має значний досвід роботи з цим напрямом. Окрім цього, він заявляє про намір змінити систему підготовки військових.

Чи може це означати посилення боєздатності країни, зокрема навіть за умов обмеженої підтримки з боку європейських держав? Тим більше, що Україна вже зараз виробляє значну кількість власного озброєння — нехай і недостатню, але все ж суттєву.

Олександр Леонов: Багато військових, з якими я спілкуюся або чиї інтерв’ю переглядаю, говорять про те, що значною мірою фронт вдається стримувати саме завдяки дронам і новітнім технологіям. Адже очевидно, що Росія має значно більше ресурсів для ведення війни проти України.

Ми також знаємо, що на боці Росії воюють не лише її громадяни, які за гроші йдуть убивати українців, а й громадяни інших держав. Зокрема, Північна Корея відправляла на війну проти України тисячі своїх військових.

Усе це свідчить про те, що Україні справді необхідно шукати внутрішні резерви, посилювати мотивацію та, зокрема, знаходити можливості для технологічної переваги. Адже наразі, на жаль, ми бачимо, що Росія вдосконалює свої дрони та масштабує їх виробництво. Відповідно, з цього погляду Україні потрібно швидко знаходити відповіді на ці виклики.

Про нового міністра енергетики

Руслана Брянська: Які надії влада покладає на Дениса Шмигаля в Міненерго, і чому?

Олександр Леонов: Головна причина полягає в тому, що він не є сторонньою людиною для енергетичної сфери. Водночас щодо Дениса Шмигаля у мене немає жодних сподівань — на відміну від того, про що я говорив, наприклад, щодо Михайла Федорова, який потенційно може працювати у зв’язці з Кирилом Будановим.

Денис Шмигаль обіймав посаду прем’єр-міністра, і фактично його повноваження тоді були значно ширшими, ніж ті, які він матиме зараз. Саме в період його прем’єрства відбувався так званий «Міндічгейт». Саме тоді розквітали всі ці корупційні схеми.

Варто згадати, що саме в той час мільярди, а подекуди й десятки мільярдів гривень спрямовувалися на захист енергетичних об’єктів. Йшлося про так званий третій рівень захисту, який нібито мав убезпечувати від балістичних ударів тощо. Натомість сьогодні ми чуємо, що все це не працює.

Отже, питання полягає в необхідності відповідальності. Так само має йтися про здатність передбачати загрози та працювати на випередження, формуючи стратегічне бачення.

Мені дуже не сподобалося те, що Денис Шмигаль різко виступив із критикою на адресу мера Києва. Виникає питання, чи зустрічався він із київським міським головою в той період, коли обіймав посаду прем’єр-міністра, аби спільно працювати над захистом енергетичних об’єктів столиці.

Коли замість спільної роботи починається взаємне звинувачення та перекладання відповідальності, це не додає можливостей нікому, зокрема й самому Денису Шмигалю. Саме тому, на жаль, мого оптимізму в цій ситуації майже немає.
Адже все те, що Шмигаль сьогодні обіцяє, він був зобов’язаний реалізувати ще тоді, коли очолював уряд.

Про дефіцит кадрів

Руслана Брянська: Щодо призначення Дениса Шмигаля. За інформацією «Суспільного», його обрали на цю посаду зокрема через відсутність інших кандидатів, точніше, через те, що інші претенденти не погоджувалися на призначення.

Йдеться передусім про очільника «Нафтогазу» Сергія Корецького та керівника енергетичного комітету парламенту Андрія Геруса. Нібито тоді все ж обрали Дениса Шмигаля, адже залишати Міністерство енергетики без керівника вже третій місяць поспіль було надто невиправдано, особливо в нинішніх умовах.

На вашу думку, чи можливо, що саме відсутність згоди з боку очільника «Нафтогазу» та керівника енергетичного комітету й стала причиною призначення Шмигаля?

Олександр Леонов: Я вважаю, що в цьому є частка правди. Питання в тому, що ця посада потребує серйозної системності та значного досвіду. І я впевнений, що Андрій Герус точно не підходив би на цю роль, оскільки він не має необхідного досвіду для управління такими надзвичайно важливими структурами.

Що стосується керівника «Нафтогазу», то, на мою думку, він якраз розуміє, перебуваючи водночас усередині системи та спостерігаючи збоку, наскільки серйозні виклики та проблеми.

Очевидно, що взяти на себе таку відповідальність зараз — це величезний виклик. І справді, охочих на цю посаду було небагато, з огляду на обмежені ресурси та надзвичайні загрози, особливо враховуючи морозну погоду та атаки Росії, які ми спостерігаємо дедалі частіше.

Довідково

Нагадаємо, Верховна Рада призначила Михайла Федорова міністром оборони 14 січня. Під час виступу в парламенті він заявив, що два мільйони українців перебувають у розшуку ТЦК, а ще 200 тисяч самовільно залишили службу.

Федоров став четвертим міністром оборони за час повномасштабної війни, яка триває з 24 лютого 2022 року.

Того ж дня Денис Шмигаль став міністром енергетики, а також першим віцепрем’єрміністром України. На цю посаду Верховна Рада призначила його з другої спроби.

Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії