Історик Станіслав Кульчицький каже, що тепер кожен громадянин України знає, що трапилося в 1932-1933 роках. Але довгий час у радянський період ця тема була заборонена. Замість слова «голод» вимовляли «продовольче утруднення». Під час періоду правління Сталіна батьки не могли розповідати дітям про те, що вони пережили Голодомор. Якби діти розказали це чужим людям, то батьків могли б за це репресувати.

Головний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ розповідає, що за сталінських часів репресували навіть тих, хто у своїх щоденниках писав якісь згадки про пережитий голод. Голод був зброєю у руках тоталітарної влади. Влада дуже бажала, щоб ніхто про нього нічого не знав.

Він каже, що попри намагання радянської влади, вже є чотири випуски бібліографічного показника про Голодомор, який публікують в Одеській національній науковій бібліотеці. У цих чотирьох випусках понад 25 тисяч згадок про голод 1932-1933 років у різних країнах. Звісно, що основну частину згадок оприлюднили після здобуття незалежності Україною.

На думку історика, дуже важливо зберегти цю національну пам’ять. Сучасна Російська Федерація вже третій рік веде повномасштабну війну проти України. Росія хоче стерти самостійну Україну з лиця землі. Ми боремося зараз з другим її геноцидом.

«Уся інформація про перший сталінський геноцид має бути засвоєна всіма нами, у тому числі новим поколінням, яке тільки вступає в життя. Бо це дає опорність українському суспільству. Це згуртовує українське суспільство», — говорить Станіслав Кульчицький.

Читайте також: «Важливо було зафіксувати кожну померлу душу»: інтерв’ю з Лесею Гасиджак до Дня пам’яті жертв голодоморів

Про важливість визнання Голодомору геноцидом

Станіслав Кульчицький вважає, що треба продовжувати просвітницьку роботу щодо Голодомору серед молоді. Водночас ще важливіше, щоб наші сусіди й взагалі суспільства в різних країнах визнали те, що сталінський злочин був геноцидом. Поки що це визнають дуже мало країн. Головна причина полягає в тому, що в цих державах не розуміють всього масштабу злочинів, які творилися на початку 30-х років в Україні, а також на етнічних землях (на Кубані). Щобільше, голод був і на Поволжі, і в Казахстані.

Історик зауважує, що казахів загинуло від голоду у відсотковому відношенні навіть більше, ніж українців. Вони це пам’ятають, тому дуже обережно зараз ставляться до пропагандистської машини Російської Федерації, яка хоче утвердитися в сучасному Казахстані.

Читайте також: Хроніки Голодомору: на Кіровоградщині голодували ще в липні 33-го, коли вже почали збирати новий врожай

Про термін «геноцид»

Коли приймали визначення «геноцид» як міжнародний документ, то за допомогою своїх сателітів (Польської Народної Республіки) Москва виключила з цього терміну соціальні групи, каже історик. У визначенні залишилися етнічні, національні, релігійні групи.

Станіслав Кульчицький зазначає, що сталінська атака була не тільки атакою на селян. Все українське суспільство, яке не бажало миритись з колективізацією сільського господарства та експлуатацією українського національного продукту, постраждало від цього.

Він пояснює, що автор терміну «геноцид» Рафал Лемкін розумів це слово як злочин спрямований проти нації. Йдеться і про селян, і про релігійних діячів, і про інтелігенцію. Цей злочин яскраво демонструється сталінською практикою геноциду в 1932-1933 роках. Тоді вбивали людей у місті та інтелігенцію, які були проти режиму. Тоді знищували релігійних діячів, які відстоювали право українців сповідувати свій варіант православної віри. Геноцид в Україні стосувався всієї української нації. Це доведено десятками тисяч публікацій.

Читайте також: «Жадібні куркулі» та «Захід, що переписує історію»: старі та нові фейки РФ про Голодомор

Довідково

Відповідно до Закону «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», ухваленого 28 листопада 2006 року, голод 1932–1933 років є актом геноциду українського народу, а його «публічне заперечення… визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу та є протиправним».

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2024-му День пам’яті жертв голодоморів припав на 23 листопада.

Нагадаємо, у вересні швейцарський парламент визнав Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. Загалом це зробили парламенти близько 30 держав.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту