Коли є можливість подумати, нема тиску відповідальності, вони радо спілкуються українською — Гливинський про гравців української збірної з футболу

Про Євро-2020 та гру національної збірної України з футболу говорили з прессекретарем національної збірної України Олександром Гливинським.

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Олександр Гливинський

Коли є можливість подумати, нема тиску відповідальності, вони радо спілкуються українською — Гливинський про гравців української збірної з футболу
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/07/hr-drivetime-21-07-12_glyvynskiy.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/07/hr-drivetime-21-07-12_glyvynskiy.mp3
Коли є можливість подумати, нема тиску відповідальності, вони радо спілкуються українською — Гливинський про гравців української збірної з футболу
0:00
/
0:00

Олександр Гливинський: Після чемпіонату Європи відбулася розмова головного тренера збірної України Андрія Шевченка з президентом Асоціації футболу. Говорили про чемпіонат, виступ команди та, напевно, з приводу продовження співпраці. Оскільки не було після цього ніяких публічних нових заяв, то, думаю, все залишається так, як і було.

Чвертьфінал — це дуже високе досягнення. Ми бачимо, наскільки сильні були команди. Є потужніші збірні, у яких фундаментально вищі шанси: Італія, Іспанія, Англія, Данія. У них ліпші економічні умови, стабільні й майстерні футбольні школи. Там більше футболістів, які грають на провідних європейських чемпіонатах. Гадаю, що наша команда досягла максимуму на цьому чемпіонаті. Це свідчить про наші здібності та рівень майстерності. Ми не серед найкращих команд. Але, завдяки самовідданості хлопців, досягли цього результату. Це не просто, коли зустрічаєшся з суперниками, які грають у сильніших клубах.

Чемпіонат унікально контроверсійний?

Олександр Гливинський: Наступний чемпіонат відбудеться у Німеччині. Вона також проведе як господар усі свої матчі, але залежить до якого етапу вона дійде на своїх стадіонах. Момент господаря завжди є. Турнір цікавий. Його «плюсом» є те, що використовують стадіони, які вже є. Не потрібно будувати нові. Це економічний позитив. COVID-19 вніс свої ускладнення цього року — уболівальники не змогли мандрувати так, як хотіли б. Чемпіонат унікально контроверсійний. Але однозначно можна сказати, що певні команди мали перевагу. Ми знаємо також, що такий формат не повториться. Більш як двоє, максимум троє, господарів не буде найближчими десятиліттями.

Під кінець чемпіонату уболівальники розслабилися щодо дотримання карантинних норм. Ми ж були у жорсткому режимі, бо такі були вимоги УЄФА: у масках, нікуди не відлучатися з тренувань, на полі мають бути лише усі свої. Хоча, до прикладу, у Римі місцеві ходили без масок, одягали у магазинах хіба що. У Шотландії також ми усі були у масках. Хоча там уже закінчувалася пандемія, було пом’якшення запобіжних заходів. У Європі, так само як і в нас, — послаблення. Думаю, усі хочуть повернення до нормального життя.

У кожного з нас є український генокод, він прокинеться з часом?

Олександр Гливинський: Наші хлопці мають український генокод, українство є усередині кожного. Те, що маємо — це наслідок не лише 70 років Радянського Союзу, а й попередніх років панування імперії. Українство й українське нейтралізовували, викидали з нас століттями. Ми все повертаємо. Тому ці хлопці — це зріз українства. Усі вони дуже радо переходять зі мною на українську мову. Але коли говорять важливі для них речі, добирають кожне слово. Зрозуміло, якщо вони спілкуються у побуті російською, не так просто їм одразу перейти на українську мову, вони не лінгвісти й це питання загальної ситуації у країні. Є люди російськомовні, є україномовні. Ми хочемо, щоб в ідеалі всі розмовляли українською. Це природний процес. З іншого боку — це особиста свобода вибору, як тобі легше висловлюватися.

Вони розуміють, що представляють Україну, знають, що представляють свою державу. Коли є можливість подумати, нема тиску відповідальності, вони радо спілкуються українською. Я вірю в Україну, в кожного з нас є український генокод. Він повинен прокинутися з часом. Це не простий шлях. Згадайте століття радянської та російської пропаганди, вбивання у голову переконання про меншовартість українства. Ми це подолали, але це не до кожного дійшло. Багато стереотипів ще живуть у головах людей.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису