facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

На Закарпатті не підтримується ані сепаратизм, ані федералізація чи створення окремої держави — Тужанський

«Закарпаття як український фронтир: які суспільні настрої у найбільш західному регіоні України». Презентуємо результати дослідження

На Закарпатті не підтримується ані сепаратизм, ані федералізація чи створення окремої держави — Тужанський
1x
Прослухати
--:--
--:--

19 листопада в Києві відбувся круглий стіл дискусій на тему суспільних настроїв на Закарпатті. Про що тут можна говорити? Ми запитали у політолога, директора Інституту Центральноєвропейської стратегії, аналітика з угорського питання на Закарпатті Дмитра Тужанського.

Дмитро Тужанський: Дослідження ми провели в кінці серпня — на початку вересня, і це робив Фонд «Демократичні ініціативи», із яким наша організація стала партнерами, в рамках піврічного проєкту про Закарпаття. Він про те, аби привернути увагу до цього особливого, унікального регіону, спростувати певні стереотипи. І коли ми озвучували результати дослідження, у багатьох мали ці стереотипи в голові зникнути, особливо йдеться про ті стереотипи, які сформувалися навколо регіону за останні 4-5 років.  Це начебто найзахідніший регіон, але якийсь проблемний — оці всі паралелі з Донбасом, із Кримом. Це те, що дійсно серйозні люди обговорювали. Питання — на якій підставі?

Ідея нашого проєкту полягала в тому, щоби перевірити і спростувати.

Про сепаратизм

Сепаратистських настроїв серед закарпатців немає, дослідження показують позитивність у цьому моменті у межах похибки — 2-4%. Ми взяли 1000 респондентів для дослідження, але 500 з них відображають настрої всього регіону, а 500 — це представники національних меншин: угорська, словацька і ромська нацменшини. На них як раз ставилося кліше, що це сепаратисти, люди, які не бачать себе в Україні, але серед нацменшин частка таких людей — 4%.

  • Серед нацменшин частка людей, які не бачать себе в Україні — лише 4%

Ба більше, за останні 4-5 років на Закарпатті просувалася така ідея із федералізації, але її закарпатці не підтримують. Не підтримується на Закарпатті ні сепаратизм, ні федералізація, ні створення іншої держави.

Окреме питання — куди прагнуть закарпатці. Звісно, це ЄС і НАТО. Але цікавий парадокс: серед нацменшин показник руху в ЄС і НАТО менший, ніж загалом по Закарпаттю. Вони переважно і так всі громадяни ЄС, і, живучі в Україні, вони і так користуються повним набором всіх благ громадянина України.

Про паспорти

Всіх дуже цікавить питання паспортів. Закономірно і логічно, що представники нацменшин підтримують ідею подвійного громадянства. А от що стосується загалом Закарпаття, то таку ідею підтримує лише третина. А ми вважали, що абсолютно всі закарпатці підтримують подвійне громадянство.

Проблема Закарпаття — у владі

Закарпатці — і нацменшини, і загалом регіон — вважають, що однією із ключових причин, чому Закарпаття не розвивається, є некомпетентність влади, причому як місцевої, так і центральної. Тобто це великий виклик довіри і взагалі рішень влади. І попри реформу децентралізації, великий відсоток мешканців вважають, що вони ні на що не впливають, не впливають на ухвалення рішень у своїй громаді. Це виклик для влади — як залучити людей до громадських обговорень, до ухвалення рішень тощо.

Про мову

Навіть серед нацменшин є згода і підтримка ідеї вивчення української мови. Тут треба внести ясність: оце кліше, яке вішають на нацменшини, зокрема, на угорську меншину, що вона не хоче вчити українську мову, не знає її — має бути розтлумачене. Те, що велика частина нацменшини не знає українську мову — це правда. Але це переважно літні люди або старші люди, які в школах українську мову не вивчали, бо отримали освіту у Радянському Союзі.

  • Навіть серед нацменшин є згода і підтримка ідеї вивчення української мови

Окрім того, варто зазначити, що проблема володіння українською мовою серед нацменшин – це не питання бажання вивчення, це бажання методик. І якщо ми звужуємо конфлікт між Києвом і Будапештом до суто мовного питання, то як раз дебати стосуються методики викладання. Угорці наполягають, що це має бути вільний вибір сім’ї та дитини – які предмети, якою мовою вона має вивчати. Згідно з українським законом про освіту, повинен бути мінімальний обсяг годин викладання українською мовою. Тобто тут дуже складне питання методологічно. І тут треба обом сторонам наполягати на тому, щоб освітню суперечку між Києвом і Будапештом максимально деполітизувати і відправити на  дискусії педагогам.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Дослідження можна знайти на сайті Фонду «Демократичні ініціативи імені І. Кучеріва»

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

«Давайте без «давайте» або як правильно українською заохочувати до дії

«Давайте без «давайте» або як правильно українською заохочувати до дії

«Росія дійсно знищує все живе на своєму шляху»: як окупанти чинять екоцид в Україні

«Росія дійсно знищує все живе на своєму шляху»: як окупанти чинять екоцид в Україні

Україна — це Кремнієва долина оборонної галузі — посол Великої Британії

Україна — це Кремнієва долина оборонної галузі — посол Великої Британії

Діпфейки як інструмент російської пропаганди: як відрізнити правду

Діпфейки як інструмент російської пропаганди: як відрізнити правду