facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

На Закарпатті не підтримується ані сепаратизм, ані федералізація чи створення окремої держави — Тужанський

«Закарпаття як український фронтир: які суспільні настрої у найбільш західному регіоні України». Презентуємо результати дослідження

На Закарпатті не підтримується ані сепаратизм, ані федералізація чи створення окремої держави — Тужанський
1x
Прослухати
--:--
--:--

19 листопада в Києві відбувся круглий стіл дискусій на тему суспільних настроїв на Закарпатті. Про що тут можна говорити? Ми запитали у політолога, директора Інституту Центральноєвропейської стратегії, аналітика з угорського питання на Закарпатті Дмитра Тужанського.

Дмитро Тужанський: Дослідження ми провели в кінці серпня — на початку вересня, і це робив Фонд «Демократичні ініціативи», із яким наша організація стала партнерами, в рамках піврічного проєкту про Закарпаття. Він про те, аби привернути увагу до цього особливого, унікального регіону, спростувати певні стереотипи. І коли ми озвучували результати дослідження, у багатьох мали ці стереотипи в голові зникнути, особливо йдеться про ті стереотипи, які сформувалися навколо регіону за останні 4-5 років.  Це начебто найзахідніший регіон, але якийсь проблемний — оці всі паралелі з Донбасом, із Кримом. Це те, що дійсно серйозні люди обговорювали. Питання — на якій підставі?

Ідея нашого проєкту полягала в тому, щоби перевірити і спростувати.

Про сепаратизм

Сепаратистських настроїв серед закарпатців немає, дослідження показують позитивність у цьому моменті у межах похибки — 2-4%. Ми взяли 1000 респондентів для дослідження, але 500 з них відображають настрої всього регіону, а 500 — це представники національних меншин: угорська, словацька і ромська нацменшини. На них як раз ставилося кліше, що це сепаратисти, люди, які не бачать себе в Україні, але серед нацменшин частка таких людей — 4%.

  • Серед нацменшин частка людей, які не бачать себе в Україні — лише 4%

Ба більше, за останні 4-5 років на Закарпатті просувалася така ідея із федералізації, але її закарпатці не підтримують. Не підтримується на Закарпатті ні сепаратизм, ні федералізація, ні створення іншої держави.

Окреме питання — куди прагнуть закарпатці. Звісно, це ЄС і НАТО. Але цікавий парадокс: серед нацменшин показник руху в ЄС і НАТО менший, ніж загалом по Закарпаттю. Вони переважно і так всі громадяни ЄС, і, живучі в Україні, вони і так користуються повним набором всіх благ громадянина України.

Про паспорти

Всіх дуже цікавить питання паспортів. Закономірно і логічно, що представники нацменшин підтримують ідею подвійного громадянства. А от що стосується загалом Закарпаття, то таку ідею підтримує лише третина. А ми вважали, що абсолютно всі закарпатці підтримують подвійне громадянство.

Проблема Закарпаття — у владі

Закарпатці — і нацменшини, і загалом регіон — вважають, що однією із ключових причин, чому Закарпаття не розвивається, є некомпетентність влади, причому як місцевої, так і центральної. Тобто це великий виклик довіри і взагалі рішень влади. І попри реформу децентралізації, великий відсоток мешканців вважають, що вони ні на що не впливають, не впливають на ухвалення рішень у своїй громаді. Це виклик для влади — як залучити людей до громадських обговорень, до ухвалення рішень тощо.

Про мову

Навіть серед нацменшин є згода і підтримка ідеї вивчення української мови. Тут треба внести ясність: оце кліше, яке вішають на нацменшини, зокрема, на угорську меншину, що вона не хоче вчити українську мову, не знає її — має бути розтлумачене. Те, що велика частина нацменшини не знає українську мову — це правда. Але це переважно літні люди або старші люди, які в школах українську мову не вивчали, бо отримали освіту у Радянському Союзі.

  • Навіть серед нацменшин є згода і підтримка ідеї вивчення української мови

Окрім того, варто зазначити, що проблема володіння українською мовою серед нацменшин – це не питання бажання вивчення, це бажання методик. І якщо ми звужуємо конфлікт між Києвом і Будапештом до суто мовного питання, то як раз дебати стосуються методики викладання. Угорці наполягають, що це має бути вільний вибір сім’ї та дитини – які предмети, якою мовою вона має вивчати. Згідно з українським законом про освіту, повинен бути мінімальний обсяг годин викладання українською мовою. Тобто тут дуже складне питання методологічно. І тут треба обом сторонам наполягати на тому, щоб освітню суперечку між Києвом і Будапештом максимально деполітизувати і відправити на  дискусії педагогам.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Дослідження можна знайти на сайті Фонду «Демократичні ініціативи імені І. Кучеріва»

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Як одразу два українських культурних феномени здобули визнання від ЮНЕСКО

Як одразу два українських культурних феномени здобули визнання від ЮНЕСКО

Використовувати юнацький максималізм в мобілізації 18-літніх — неправильно — ветеран

Використовувати юнацький максималізм в мобілізації 18-літніх — неправильно — ветеран

Українська армія не вперше складається з добровольців — історик та офіцер ЗСУ Олександр Алфьоров

Українська армія не вперше складається з добровольців — історик та офіцер ЗСУ Олександр Алфьоров